Справа № 449/1362/13 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.
Провадження № 22-ц/783/4506/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. Я.
Категорія: 29
13 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: представника позивача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 06 травня 2015 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
встановила:
рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 травня 2015 року у задоволені вказаному вище позові відмовлено.
Рішення суду оскаржило Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові (далі ВД ФССНВ), просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, зокрема, апелянт зазначає, що районний суд прийшов до хибного висновку про те, що чинним законодавством не передбачено права Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України на регрес до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому. Оскільки кошти витрачені ВД ФССНВ є по суті шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, відтак вимоги Фонду є правомірним та підлягають до задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника позивача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарг, представника відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що в грудні 2013 року позивач - ВД ФССНВ звернулося із вищевказаним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 30 673 грн. 15 коп. в порядку регресу на відшкодування шкоди.
На обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 19 березня 2009 року відповідач, керуючи автомобілем у м. Львові, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження. Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02.10.2009 р. ОСОБА_3 визнаний винними у вчиненні даного ДТП і його засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України. Випадок, що стався з потерпілою ОСОБА_5 19 березня 2009 р., визнаний такий, що пов'язаний з виробництвом, про що складено акти за формами Н-5 та Н-1.
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії ЛВА № 026211 ОСОБА_5 встановлено 100 % стійкої втрати працездатності, а постановами начальника Відділення ВД ФССНВ у м. Львові на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» потерпілій призначено щомісячну виплату у відшкодування втраченого заробітку в розмірі 100% від середнього заробітку щомісячно, а саме - за період з 01 червня 2011 року по 30 вересня 2013 року виплачено на загальну суму 30 673,15 грн.
Посилаючись на те, що оскільки шкода, що була завдана потерпілій, внаслідок злочинних дій відповідача повністю виплачена Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то відповідач повинен відшкодувати такі виплати Фонду в порядку регресу, так як витрачені Фондом кошти є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.
Відмовляючи у задоволені вимог позивачу районний суд виходив з того, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням, не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
З таким висновком районного суду погоджується і колегія суддів.
Встановлено, що 19 березня 2009р. ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «ДЕО Ланус» на вул. Луганській - пр. Ч. Калини у м. Львові, внаслідок порушення Правил дорожнього руху України здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02.10.2009 р. ОСОБА_3 визнаний винний за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням та призначено іспитовий строк терміном на 2 роки. Стягнуто із засудженого на користь потерпілої завдану матеріальну шкоду в сумі 1 471 грн. та моральну шкоду в сумі 20 000 грн. (а.с.16-17).
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку, що стався 19 березня 2009 р., вищевказаний випадок визнаний такий, що пов'язаний з виробництвом і у зв'язку з цим складено Акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с.11-14)
Згідно виписки з Акту огляду МСЕК від 18.07.2011 р. ОСОБА_5 встановлено першу групу інвалідності із ступеню втрати 100% професійної працездатності безтерміново (а.с.9).
На підставі Постанов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 15.12.2011 р., 09.08.2011 р., 28.03.2012 р., 29.03.2013р., потерпілій ОСОБА_5 призначались страхові виплати (а.с.5-8)
На підставі вказаних постанов позивач здійснив виплату потерпілій ОСОБА_5 страхове відшкодування за період з 01.06.2011 року по 30.09.2013 року на загальну суму 30 673,15 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, який не оспорюється (а.с.4).
Відповідно до ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Статтею 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування до видів загальнообов'язкового державного соціального страхування віднесено страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
На підставі ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, яке здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені зі страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених КпАП; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Ця норма міститься у главі 82 ЦК України й регулює відносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
ОСОБА_6 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачає права Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. А здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страхової виплати застрахованій особі за договором особистого соціального страхування не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, на яку посилається апелянт, а отже, Фонд не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, а тому згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України не набуває права зворотної вимоги до винної особи.
Відтак, районний суд правильно встановив, що винним у настанні нещасного випадку на виробництві з потерпілою є відповідач, у зв'язку з чим відділення Фонду виплатило їй страхове відшкодування, а здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні послуги та виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, таким чином Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням, не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові відхилити.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 06 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий : Бакус В.Я.
Судді: Гірник Т.А.
ОСОБА_7