Справа № 466/3921/15-ц
іменем України
(заочне)
02 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.
при секретарі - Чепіль С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстрації, -
28 травня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд ухвалити рішення про усунення перешкод в користуванні будинком №10 по вул. Ржегоржа в м. Львові, визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 та зняти його з реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Третьою Львівською державною нотконторою 17.12.1993 р. за р. № 2-9148, позивач є власником будинку №10 по вулиці Ржегоржа у м. Львові. Будинок складається з 5 житлових кімнат та кухні, загальна площа будинку становить 98.9 кв. м., житлова площа - 72.60 кв. м.
Згідно дублікату реєстраційного посвідчення від 09.11.1995 року, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації за позивачем зареєстровано право власності на будинок в цілому.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що в будинку на даний час проживає вона та члени її сімї, відповідач є зареєстрованим та не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 був зареєстрований в будинку позивача разом з членами сім'ї, однак не проживав жодного дня з часу реєстрації. Батьки відповідача також були зареєстровані в будинку позивача, однак не проживали жодного дня та в 2010, 2011 роках зняті з реєстрації. Як відомо позивачу, відповідач ОСОБА_2 з 2009 року фактично працював та проживав у Києві. На даний час зі слів знайомих їй відомо, що відповідач проживає за межами України, однак точне місце знаходження відповідача невідоме.
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 за місцем реєстрації доводиться актом №69 від 14.05.2015 року, складеного працівниками ЛКП «Варшавське-407», також даний факт зможуть підтвердити свідки.
Вказує, що вона є людиною похилого віку, на даний час має намір та необхідність оформити субсидію, однак з вини відповідача зробити цього не може, тому змушена звертатися до суду з позовом для захисту своїх законних прав та інтересів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, давши пояснення такі ж, як викладені в поданому до суду позові. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що згідно реєстраційного посвідчення, виданого 09.11.1995 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, на праві особистої власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою 17.12.1993 року за № 2-9148, позивачу ОСОБА_1 належить в цілому будинок № 10а по вул. Ржегоржа (Вербова) у м. Львові.
Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст. 98 ч. 3 ЖК України тимчасові жильці на вимогу наймача зобов'язані негайно звільнити приміщення. а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
На підставі вищенаведеного, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися належним їй на праві власності майном на власний розсуд, добровільно відмовляється звільнити займане ним жиле приміщення, суд вважає, що позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні будинком №10 по вул. Ржегоржа в м. Львові є підставним та підлягає до задоволення.
Окрім того, як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку №2497 від 18.05.2015р. в будинку №10а по вул. Ржегоржа у м.Львові зареєстровані ОСОБА_1, 06.03.1944р.н. - власник будинку та позивач по справі, ОСОБА_3, 08.06.1964р.н. - син, ОСОБА_4, 24.05.1990р.н. - внук та ОСОБА_2, 07.04.1988р.н. - відповідач по справі(а. с. 6).
В підтвердження заявлених вимог позивачем долучено до матеріалів справи акти складені комісією ЛКП "Варшавське - 407" від 14.05.2015р., 22.06.2015р., згідно яких ОСОБА_2 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, однак за даною адресою не проживає.
Відповідно до ст.72 ЖК України особа визнається такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, встановлені ст.71 цього ж Кодексу.
У відповідності до ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Поважні причини відсутності визначені ч.3 ст.71 Житлового кодексу, перелік таких є вичерпним.
Згідно ст.7 Закону України «Про вільний вибір місця проживання та свободу пересування» однією з підстав зняття особи з реєстрації є рішення суду про втрату права на користування житловим приміщенням.
Вивчивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що з поданих позивачем документів, а саме актів, яким суд надає віри, встановлено факт відсутності відповідача в будинку №10а по вул. Ржегоржа у м.Львові більше, ніж 6 місяців.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Крім того, в силу дії ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 98 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про вільний вибір місця проживання та свободу пересування», -
позов задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні будинком №10а по вул. Ржегоржа у м.Львові.
Визнати ОСОБА_2, 07.04.1988р.н. таким, що втратив право на користування будинком №10а по вул. Ржегоржа у м.Львові та зобов'язати Шевченківський районний відділ головного управління державної міграційної служби України у Львівської області зняти ОСОБА_2, 07.04.1988р.н., зареєстрованого за адресою - м.Львів, вул. Ржегоржа, 10а у м.Львові з реєстрації за даною адресою.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 - 243 грн.60 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м.Львова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_5