Справа № 2-109/2011
23 березня 2011 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Сисан С.І., розглянувши в м.Турці позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Виробничо-комерційна фірма «Мрія» про визнання права власності,
встановив:
03.03.2011 року до суду із даним позовом звернулася ОСОБА_1.
Посилаючись на те, що нежитлова будівля магазину із офісними приміщеннями по вул.Міцкевича , 6.4 в м.Турці побудована виключно за кошти її сім»ї, а чоловік без її згоди оформив документи про право власності на ВКФ «Мрія», власником якої є він особисто, просить суд визнати за нею право власності на нежитлову будівлю за адресою : м.Турка, вул. Міцкевича, б. 4.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала і надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач позов визнав і надав пояснення.
В судовому засіданні представник третьої особи позов визнав і надав пояснення.
Вислухавши сторони, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, із таких підстав.
Судом встановлено, що сторони є подружжям і перебувають у зареєстрованому шлюбі із 28.06.1987 року по даний час.
Позивачка є власницею земельної ділянки, на якій розташована будівля магазину з офісним приміщенням, яка належить Виробничо-комерційній фірмі «Мрія», власником якої є відповідач ОСОБА_2 Позивачка стверджує, що побудоване дане приміщення за кошти сімейного бюджету і вважає, що дане приміщення має належати їй, а не фірмі. Чоловік, відповідач по даній справі, зареєстрував фірму власником спірної будівлі без її відома. Відповідач даного факту не заперечує, пояснюючи свої дії підприємницькими проектами, і не проти того, щоби нежитлова будівля магазину із офісним приміщенням перебувало у власності дружини.
Наведені вище обставини підтверджуються : поясненнями сторін в судовому засіданні, Державним актом про право власності на земельну ділянку від 08.04.2009 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.03.2009 року, свідоцтвом про державну реєстрацію Виробничо- комерційної фірми «Мрія» від 20.02.1996 року, статутом Виробничо- комерційної фірми «Мрія» від 20.02.1996 року, паспортом позивачки від 31.03.1998 року, паспортом відповідача від 31.03.1998 року.
Не довіряти даним доказам у суду підстав немає.
В силу ст.ст.60, 65 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.
В силу ст.ст. 331,368,369,387 ЦК України право власності на новостворене майно належить особі, яка його створила. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною власністю. Власник має право витребувати майно від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави. Згода співвласників на розпорядження спільним майном, яке підлягає державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Враховуючи наведене вище, а також те, що власником виробничо- комерційної фірми «Мрія» є відповідач , який зареєстрував одноосібно новостворене майно у виді офісного приміщення магазину на ВКФ «Мрія» без письмової згоди дружини і нотаріального посвідчення, оскільки докази протилежного відсутні, а також враховуючи те, що вимоги позивачки не суперечать закону і визнаються відповідачем як чоловіком та як власником ВКФ «Мрія», вони підлягають до задоволення.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 4,10,11,60,212 ЦПК України, ст.ст. 15,16,328,331,368,369,386,387 ЦК України, ст.ст. 60,65 СК України, суд
вирішив:
позов задовольнити.
Визнати право власності на нежитлову будівлю магазину із офісним приміщенням, розташовану під номером 4 по вулиці Міцкевича в місті Турці Львівської області, за ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області черезрайонний суд протягом 10 днів із дня його проголошення.
Головуюча -