ОСОБА_1 окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
про повернення позовної заяви
15 липня 2015 р. Справа № 820/7127/15
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- встановити факт, що ОСОБА_2 працював на МП "Прогресс-В" на посаді водія з 30.11.1991 року по 01.02.1994 року;
- встановити факт, що ОСОБА_2 працював з 13.06.1995 року по 18.12.1997 року на Мерефянському хлібокомбінаті на посаді кочегара та працював на тій же посаді з 18.12.1997 року по 19.08.1998 року в ТОВ "Мерефянський хлібзавод";
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Харківської області ці два періода роботи включити до страхового стажу для перерахунку пенсії;
- зобов'язати Пенсійний фонд України, Управління Пенсійного фонду в ОСОБА_1 районі Харківської області виплатити позивачу 2000грн. моральної шкоди.
Розглянувши матеріали позовної заяви суд вважає, що даний позов не підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 6 статті Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Згідно з пункту1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 ст.17 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на всі публічно -правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Разом з цим, порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено Главою 6 Розділу IV Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно зі ст. ст. 234, 235 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 і ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При цьому, ч. 6 статті 235 встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 26.10.2011 по справі № 6-8929св10.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у Кодексі адміністративного судочинства України не передбачено винятків з установленого ЦПК правила, зокрема щодо розгляду в порядку адміністративного судочинства вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Таким чином, вимога про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення не підлягає розгляду в адміністративному суді. Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 1 вересня 2009 року (справа за позовом ВАТ «Бром»до Красноперекопської ОДПІ).
Однак, судом встановлено, що підставою для звернення до суду з даним позовом стала незгода позивача з діями Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Харківської області з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_2 шляхом включення до страхового стажу періоди роботи позивача на посаді водія (з 30.11.1991 року по 01.02.1994 року) та на посаді кочегара на ТОВ "Мерефянський хлібзавод" ( з 13.06.1995 року по 18.12.1997 року та з 18.12.1997 року по 19.08.1998 року). У звязку із чим, позивач і просить суд встановити факт того, що він працював на МП "Прогресс-В" на посаді водія (з 30.11.1991 року по 01.02.1994 року) та на посаді кочегара на ТОВ "Мерефянський хлібзавод" ( з 13.06.1995 року по 18.12.1997 року та з 18.12.1997 року по 19.08.1998 року).
Суд вважає за необхіде звернути увагу, що пунктом 4 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них відповідно до п. 4 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України підсудні відповідному місцевому загальному суду як адміністративному .
Відповідно до пункту 6 частини 3 статті108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява, яка не підсудна цьому адміністративному суду підлягає поверненню позивачу.
Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, та зважаючи на те, що позивач звернувся до суду саме за захистом своїх порушених прав з приводу проведення перерахунку пенсії шляхом включення до страхового стажу відповідних періодів, що належить до підсудності відповідного місцевого загального суду як адміністративного, а решта заявлених позовних вимог є похідними, то суд вважає, що позовна заява не підсудна цьому адміністративному суду та підлягає поверненню позивачу.
Також суд роз'яснює позивачу, що в силу частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом з дотриманням вимог статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 108, 165, 185 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що в силу частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом з дотриманням вимог статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Горшкова О.О.