Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"15" липня 2015 р. № 820/1136/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонова М.О.
за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Нгуєн ОСОБА_1
до ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач, Нгуєн ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним висновок УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 10.02.2010 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ Нгуєн ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і його скасувати.
2. Зобов'язати Головне управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін Нгуєн ОСОБА_1, 03.11ю1967 р.н., його посвідки на постійне проживання, ХР № 11754, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
3. Судові витрати покласти на Головне управлінням Державної міграційної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області на підставі Закону України “Про імміграцію” позивачу був наданий дозвіл на імміграцію в Україну, що був документований посвідкою на постійне проживання в Україні ХР № 11754 від 04.11.2004 року. ОСОБА_2 управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області висновком від 10.02.2010 року було скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянина СРВ Нгуєн ОСОБА_1. Позивач вважає висновок незаконним та необґрунтованим, а дії відповідача при винесенні висновку такими, що суперечать Конституції України та чинному законодавству України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі Закону України “Про іміграцію” громадянину СР ОСОБА_3 Нгуєн ОСОБА_1 був наданий дозвіл на імміграцію в Україну, та був документований посвідкою на постійне проживання в Україні ХР № 11754 від 04.11.2004 року.
20.10.2014 року представником позивача до ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області було подано заяву від 15.10.2014 про обмін поствідки у звязку із досягненням позивачем 45-річного віку, що передбачено п. 9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою КМУ від 28.03.2012 року № 251.
ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24.10.2014 року № 20120 позивачу було запропоновано зявитися до відповідача для зясування необхідних питань за його участю.
25.12.2014 р. позивач з'явився до ОСОБА_2 спеціаліста ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області ОСОБА_4 після чого необхідні питання було з'ясовано.
12.01.2015 p. від ОСОБА_2 управління Державної міграційної служби України в Харківській області позивачем було отримано копію висновку УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ Нгуєн ОСОБА_1 від 10.02.2010 р., в якому зазначалось наступне:
«На підставі матеріалів особової справи №152717 про залишення на постійне проживання в Україні громадянин СРВ Дгуєн ОСОБА_1 прибув до м. Харків, Україна на навчання в Харківському будівельному інституті.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положеннь Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 p., вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_3 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом (07 серпня 2001 року) із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні
Керівництвом ВГІРФО УМВС України в Харківській області прийнято рішення щодо документування зазначеного громадянина СРВ посвідкою на постійне проживання, що відповідна особа вважається такою, що має дозвіл на імміграцію на підставі абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», але документ, що підтверджує право громадянина СРВ Нгуєн ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на постійне проживання в Україні відсутній.
Статтею 5 Закону України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове перебування в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 04.02.1994 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні
Враховуючи вищевикладене, посвідка на постійне проживання громадянина СРВ Нгуєн ОСОБА_1, 03.11.1967р.н., підлягає скасуванню, а також є підстави вважати, що перебування даного іноземця на території України є тимчасовим.
На підставі вищевикладеного,
Вважала би:
1. Посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я Нгуєн ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати;
2. Посвідку на постійне проживання в Україну серії ХР№ 11754 видану 07.05.2004 визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку;
3. Скасувати реєстрацію місця проживання громадянина СРВ Нгуєн ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, привести облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства, які зберігаються у житлових установах. а також у адресно-довідковому відділі УГІРФО ГУМВС України в Харківській;
4. У національному паспорті громадянина ОСОБА_3 Нгуєн ОСОБА_1 №1079066 від 17.05.2007 анулювати штамп «Дозволено постійне проживання в Україні»;
5. Прийняти рішення щодо подальшого його перебування на території України у відповідності до ст. 13 Закону України «Про імміграцію»;
6. Про прийняте рішення проінформувати Адміністрацію державної прикордонної служби України».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Також суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області як орган державної влади повинно діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень.
Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до вимог вказаного Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_3 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.
Також суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні Позивачу Відповідач керувався п.4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України Позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив, та 04.11.2004 р. надав посвідку серії ХР № 11754 на постійне місце проживання в Україні (надалі - Посвідка) Позивачу.
Крім того, Відповідачем у Висновку не наведено жодних посилань, на обставини, які тягли б за собою обґрунтування скасування Посвідки.
Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону Украши "Дро імміграцію".
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскаржуваний висновок Державної міграційної служби України в Харківській області від 10.02.2010 року про скасування посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_3 Нгуєн ОСОБА_1 прийнятий з порушенням вимог ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - Позивач проживає на території України з 1981 року; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року, а тому даний висновок підлягає скасуванню, а посвідка на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_6 ОСОБА_3 Нгуєн ОСОБА_1 підлягає поновленню.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Нгуєн ОСОБА_1 до Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати висновок УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 10.02.2010 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ Нгуєн ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Зобов'язати Головне управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін Нгуєн ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання, ХР № 11754, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Нгуєн ОСОБА_1 судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2015 року.
Суддя Спірідонов М.О.