"27" лютого 2007 р.
Справа № 5/299-06-7819
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Михайлова М.В.
Суддів: Тофана В.М., Журавльова О.О.
при секретарі судового засідання Буравльової О.М.
за участю представників сторін:
від позивача (ДП "Іллічівський морський торговельний порт"): Кушнірук О.С., по довіреності;
від відповідача (ПП "Каргоімпекс"): Шабалін В.Ю., по довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Каргоімпекс",м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 20 листопада 2006 року
у справі №5/299-06-7819
за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ
до Приватного підприємства "Каргоімпекс"
про стягнення 2 379 650,94 грн.
та за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ
до Приватного підприємства "Каргоімпекс", м. Одеса
про стягнення 130 635,53 грн., -
(сторони та суть спору зазначені згідно оскаржуваного рішення суду)
Встановив:
У серпні 2006 року Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» (далі -Позивач, ДП "ІМТП") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Каргоімпекс" (діла -Відповідач, ПП "Каргоімпекс") про стягнення 2 379 650, 94 грн. заборгованості за надані послуги.
В обґрунтування позовних вимог ДП "ІМТП" посилається на неналежне виконання Відповідачем вимог Договору №277 від 30.12.2005 року, укладеного між сторонами, а саме часткової оплати наданих по Договору послуг (вивантаження, навантаження, зберігання, а також документального оформлення металопрокату різного профілю та чугунка передільного в чушках) згідно виставлених рахунків на суму 2 393 616,68 грн.
На підставі вищевикладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 193 ЦК України, позивач просив стягнути з ПП " Каргоімпекс" 2 379 650,94 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2006 року було порушено провадження у справі № 5/299-06-7819.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2006 року справу №5-29/403-06-10037 за позовом ДП "ІМТП" до ПП «Каргоімпекс» про стягнення 130 635, 53 грн. було об'єднано зі справою 5/299-06-7819 для подальшого розгляду по суті в межах останньої.
Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву від 12.09.2006 року, в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнає в зв'язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на той факт, що договір №60 від 15.07.2003 року припинив дію 31.12.2005 року і заборгованість по ньому відсутня. Також відповідачем до суду було надано доповнення до відзиву від 13.09.2006 року в якому відповідач також позовні вимоги позивача не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що платіжні вимоги-доручення, на які посилається Позивач, не є належними доказами, оскільки вони є банківськими документами, а не рахунками.
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 11.09.2006 року, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 1 793 728, 20 грн. заборгованості, 24 594 грн. індексу інфляції, 15 675, 99 грн. 3% річних та 88 960, 27 грн. пені., а всього 1 922 958, 46 грн.
Відповідачем до суду було подано доповнення до відзиву на позов від 21.09.2006 року, в яких відповідач додатково обґрунтовує свої заперечення та наводить свої міркування щодо предмету спору.
Відповідачем до суду було подано відзив на позов від 09.09.2006 року в якому він просить в позовних вимогах про стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних на суму 130 635, 53 грн. відмовити в повному обсязі.
Позивачем було надано до суду заперечення на відзив відповідача в якому позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на його користь 1 793 728, 20 грн. основного боргу, 24 594, 00 грн. індексу інфляції, 17 375, 57 грн. 3% річних та 88 683, 96 грн. пені, а решту раніше заявлених позовних вимог про стягнення пені у сумі 88 960, 27 грн., індексу інфляції 24 594, 00 грн. та 15 675, 99 грн. 3% річних залишити без розгляду.
Рішенням місцевого господарського суду від 20.11.2005 року (суддя Могил С.К.) позов задоволено: стягнуто з ПП "Каргоімпекс" на користь ДП "ІМТП" 1 793 728,20 грн. боргу, 24 594 грн. інфляції, 17 357,57 грн. 3% річних, 88 683,96 грн. пені, 19 243,64 грн. держмита, 118.00 грн витрат на ІТЗ судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідно до умов договору позивачем виконувались зобов'язання по наданню послуг за договором. Це підтверджуються наданими до суду розрахунками по кожній партії відвантаженої продукції, актами виконаних робіт з відповідними додатками, дорученнями відповідача на проведення вантажних та розвантажувальних робіт, копіями коносаментів та карго планів, але відповідач за надані послуги не розраховувався належним чином, що підтверджується наданим до суду рахунками позивача та відповідними відомостями до рахунків, які не були оплачені відповідачем. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, ПП "Каргоімпекс" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 20.11.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові ДП "ІМТП" відмовити у повному обсязі. Скаржник посилається на те, що відповідно до договору №277 єдиними підставами для здійснення розрахунку відповідача є рахунки Позивача. Позивач надав суду рахунки лише на суму 635 176,98 грн. Частина рахунків не оплачена Відповідачем, з огляду на їх неналежне оформлення. Платіжні вимоги-доручення не є належними рахунками у відповідності з договором №277.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд дійшов невірного висновку про порушення відповідачем строків розрахунків за договором, посилається на п.3.13 договору №277 від 30.12.2005 року, де вказано, що вартість послуг порту оплачується попередньо в обсязі запланованого відправлення не пізніше 5-ти днів до її фактичного здійснення.
Позивач та колегія суддів з таким твердженням Відповідача відносно попередньої оплати погоджується повністю. Дійсно, у відповідності до п. 3.13. Договору, вартість послуг порту оплачується попередньо в обсязі запланованого відправлення не пізніше 5-ти днів до її фактичного здійснення. Таким чином, відповідно до договору вартість послуг порту повинна бути сплачена попередньо та розрахована безпосередньо відповідачем на підставі виданих порту доручень, тому як оформлення попередніх рахунків в даному випадку договором не передбачається.
Документами, що підтверджують факт надання послуг, є доручення оформлене відповідачем відповідно до п. 2.3.3. (зразок якого є додатком № 1 до договору) та коносамент, що відповідно до п.2.2.1. договору є підтвердженням здійснення факту відвантаження вантажів та вручається в продовж 48 годин представнику відповідача. Виходячи з вищевикладеного відповідач мав інформацію щодо обсягу наданих послуг та їх вартісного вираження, що дозволяло йому зробити оплату попередньо, згідно ч. 1 п.3.13. договору. Таким чином, зобов'язання щодо сплати послуг порту виникло у відповідача за 5 днів до відправлення вантажу згідно доручень наявних у матеріалах справи.
Представник Позивача Кравцов О.А. пояснив суду, що відповідачу, на підставі вказаних вище документів, точно відомо яка вартість послуг порту по перевалці вантажів, що складає фактично 96-98 % від усіх послуг порту по перевалці вантажів. В остаточному розрахунку, крім вартості зазначених послуг, вказується вартість послуг пов'язаних з зачищенням та перевантаженням вагонів.
Таким чином, вважає колегія суддів , висновки господарського суду в частині попередньої оплати послуг порту та настання строку виконання зобов'язань відповідають умовам договору, матеріалам справи.
Наступним твердженням відповідача є те, що судом не прийнято до уваги його доводи стосовно того, що заборгованість за надані послуги не сплачена у зв'язку з тим, що портом не виконано вимогу відповідача про приведення рахунків у відповідності до діючого законодавства.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням з наступних підстав:
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції довів, що звертався до позивача з будь якою вимогою. Листи, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, не містять даних про їх отримання портом, відповідачем взагалі не надано доказів їх надсилання (повідомлення про вручення, квитанції відділу вузла зв'язку, підпис уповноваженої посадової особи порту та інше.).
Крім того, у відповідності п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затв. Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, рег. у Мін'юсті 29.03.2004р. № 377/8976, надалі - Інструкції), розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача. Відповідно до п. 4.1. названого документа платіжні вимоги - доручення можуть застосовуватися в розрахунках всіма учасниками безготівкових розрахунків. Таким чином відповідач, одержавши розрахунковий документ і не заперечуючи наявність факту надання/отримання послуг, був зобов'язаний, у відповідності з п. 4.3. Інструкції заповнити нижню частину платіжної вимоги - доручення (або самостійно оформити платіжне доручення) і передати в обслуговуючий банк. Доречи, відповідач у судовому засіданні не оспорював обсяг послуг наданих портом, а наявність заборгованості та порушення термінів сплати відповідач визнає у листах №1228 від 10.07.2006 року ( а.с.52) та № 1479 від 31.08.06р.(а.с.50) представлених у матеріалах справи, які містять в собі графік погашення заборгованості за підписом директора ПП «Каргоімпекс»- Гальпериной Л.А. та засновника ПП "Каргоімпекс" Козловської Т.Ю. (Радзіховської Т.Ю.).
Відповідно до п.1.13 Інструкції встановлені правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:
меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги -доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; акредитива.
Згідно ст.1.14 Інструкції клієнти банків для здіснення розрахунків самостійно обирають передбачені цією главою платіжні інструменті ( за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів. Банк, під час здійснення розрахункових операцій застосовує платіжні інструменти, що визначені цією главою.
Таким чином , колегія суддів дійшла до висновку, що сторони при укладені договору № 277 погодились застосовувати платіжний інструмент, рахунок, який не передбачений Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, тому цей пункт договору і заперечення відповідача з цього приводу не слід приймати до уваги. Натомість позивач застосував платіжний інструмент, платіжну вимогу-доручення, що передбачений названою Інструкцією, тобто діяв у законний спосіб.
Посилання відповідача на відсутність у справі будь яких документів, підтверджуючих факт вручення рахунків або інших розрахункових документів спростовується наданими доказами, а саме , реєстром вручення рахунків та довіреністю ПП "Каргоімпекс" на отримання документів, (наявні в матеріалах справи).
Діючим законодавством не передбачена будь-яка форма рахунку. Посилання відповідача на ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»і на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, що містить інформацію про господарську операцію і підтверджує факт її здійснення.
Рахунок (платіжна вимога-доручення, платіжне доручення) - є розрахунковим документом та носієм інформації про вимогу перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача і не підтверджує факт здійснення будь яких господарських операцій. Крім того, відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинний документ, складається на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України. Приймаючи до уваги, що форма рахунку не затверджена відповідними органами, виконання вимог п. 2.4. вищезгаданого Положення не надається можливим (наприклад, зазначення коду форми). Сам факт пред'явлення рахунку не може розглядатися як господарська операція, а підписання розрахункових документів іншими особами (відповідальними за збереження, навантаження вивантаження - господарську операцію) буде суперечити порядку оформлення розрахункових документів.
Відповідач вважає, що у справі відсутні докази того, що позивач яким-небудь чином довів відповідачу обсяг наданих послуг., а надані рахунки та платіжні вимоги-доручення такої інформації не містять.
Колегія суддів з таким твердженням не погоджується. По-перше відповідач визнав борг у вказаних листах. Його визнання свідчить про те, що йому відомий обсяг наданих послуг з його доручень та коносаментів. В матеріалах справи крім рахунків та платіжних вимог-доручень є відомості та підсумкові відомості які містять необхідну для відповідача інформацію з обсягу послуг.
Колегія суддів перевірила обґрунтованість стягування з відповідача індексу інфляції, 3% річних, пені, держмита та судових витрат, вважає необхідне рішення в цієї частині також залишити без змін.
Таким чином колегія суддів дійшла до висновку, що господарським судом рішення прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Каргоімпекс" на рішення господарського суду Одеської області від 20 листопада 2006 року по справі № 5/299-06-7819 залишити без задоволення, рішення господарського суду -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: В. М. Тофан
Суддя: О.О. Журавльов