73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"13" липня 2011 р. Справа № 2-а-6494/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Саламанджи-Україна»
до державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Саламанджи-Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.11.2010 р. № 0004180700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 102969,15 грн., у тому числі за лютий 2009 року на 7081,5 грн., за травень 2009р. на 14714,60 грн., за серпень 2009р. на 81173,05 грн..
Спірне повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 16.11.10р. №4837/07-0/35/20939 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період: лютий, травень, серпень 2009 року.
За висновками акту перевірки, позивачем в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР завищено ПДВ, що підлягає відшкодування з бюджету на 102969,15 грн., у тому числі за лютий 2009 р. на 7081,5 грн., за травень 2009р. на 14714,60 грн., за серпень 2009р. на 81173,05 грн.. Такий висновок податкового органу в акті перевірки обґрунтовується тим, що за результатами проведених зустрічних перевірок взаєморозрахунків позивача із постачальниками зернових культур неможливо підтвердити факт сплати ПДВ до бюджету таким підприємством, як ТОВ «Техноцентр», ТОВ ВКФ «Укрзернотрейд», ПП «Скайлайн-Плюс», ПП «Фрідом-Фіч», які є постачальниками у другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок.
Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що всі операції позивача із придбання зернових культур є законними та реальними, а відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов'язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеною перевіркою по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по постачальнику позивача у другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах такими підприємствами, як ТОВ «Техноцентр», ТОВ ВКФ «Укрзернотрейд», ПП «Скайлайн-Плюс», ПП «Фрідом-Фіч», а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.
Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
В акті перевірки від 16.11.10р. №4837/07-0/35/20939 зазначено, що згідно поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ останній заявив до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за лютий 2009р. - 353963грн., за травень 2009р. - 175597 грн., за серпень 2009р. - 907331 грн..
Вказані суми бюджетного відшкодування за лютий, травень та серпень 2009 року відповідають наданим позивачем податковим деклараціям з ПДВ за ці періоди із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.
З наведеного вбачається, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за лютий, травень та серпень 2009 року взагалі, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за лютий 2009 року на суму 7081,5 грн., за травень 2009р. на суму 14714,60 грн., за серпень 2009р. на суму 81173,05 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу зменшено бюджетне відшкодування.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 7081,5 грн. за лютий 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами:
- основним постачальником позивачу вівса у січні 2009 року було ТОВ «Украгроспілка» (м.Київ) на загальну суму 742500 грн. у т.ч. ПДВ 123750 грн., одним з постачальників якого згідно відповіді ДПІ у Шевченківському р-ні м.Києва від 07.07.09р. за №11152/7/23-1106 було ТОВ «Агромедіум» (м.Херсон). Згідно отриманої відповіді від ТОВ «Агромедіум» це підприємство є посередником і купувало овес у ТОВ «Техноцентр» (м.Донецьк). Згідно відповіді ДПІ у Ворошиловському р-ні м.Донецька від 23.03.10р. №12139/7/23-3 ТОВ «Техноцентр» ліквідовано як банкрут по справі №45/133 від 22.09.09р., знято з обліку із анулюванням свідоцтва платника ПДВ 20.04.09р..
Ці обставини на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати позивачем ПДВ по постачальнику у третьому ланцюгу ТОВ «Техноцентр».
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 14714,60 грн. за травень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами:
- основним постачальником позивачу жита у квітні 2009р. було ПП «ГК «Діалог-Оптім» (м.Херсон) на загальну суму 861375 грн., у т.ч. ПДВ 143562,5 грн.. Згідно відповіді ПП «ГК «Діалог-Оптім» від 11.09.09р. це підприємство є посередником, а одним з постачальників якому жита було ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» (м.Херсон), яке згідно оперативної інформації підрозділу податкової міліції за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, і встановити його місцезнаходження не надається можливим. Дане підприємство знято з обліку в органах ДПА 12.10.2010р., а його свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.05.10р..
Ці обставини на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати позивачем ПДВ по постачальнику ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» у другому ланцюгу.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 81173,05 грн. за серпень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами:
- основним постачальником позивачу пшениці у липні 2009 року було ПП ВФ «Новий Схід» (м.Херсон) на загальну суму 1523051,90 грн., у т.ч. ПДВ 252008,65 грн.. Згідно відповіді ПП ВФ «Новий Схід» від 20.11.09р. дане підприємство є посередником, а постачальником реалізованої позивачу пшениці було ПП «Агро Спутнік» на суму 738849,91 грн., у т.ч. ПДВ 123141,65 грн. Згідно відповіді ПП «Агро Спутнік» від 14.01.10р. дане підприємство в липні 2009р. придбало пшеницю у ТОВ «Агро Аг» на загальну суму 514055,09 грн. у т.ч. ПДВ 854675,85 грн.. ТОВ «Агро Аг» повідомило, що є посередником і одним з його постачальників було ПП «Скайнлайн-Плюс» (м.Нова Каховка). Відповідно до акту ДПІ у м.Нова Каховка від 20.10.09р. №1428/230-36227235 всі господарські операції ПП «Скайнлайн-Плюс» визнані податковим органом нікчемними, як такі, що вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку із чим задекларовані цим підприємством в деклараціях з ПДВ показники податкових зобов'язань та податкового кредиту є недійсними.
Ці обставини на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати позивачем ПДВ по постачальнику ПП «Скайнлайн-Плюс» у четвертому ланцюгу.
Також ДПІ зазначає, що одним з постачальників пшениці контрагенту у другому ланцюгу - ПП «Агро Спутнік» в липні 2009р. було також ТОВ «Лана» на суму 191956,90 грн. у т.ч. ПДВ 31992,82 грн., яке в свою чергу у липні 2009р. купувало пшеницю у ТОВ «Агро Аг» на суму 263834,40 грн. у т.ч. ПДВ 43972,40 грн. Згідно відповіді ТОВ «Агро Аг» від 24.02.10р. одним з постачальників цьому підприємству пшениці у липні 2009р. було ПП «Фрідом-Фіч» (м.Красноперекопськ). Згідно відповіді Красноперекопської ОДПІ від 06.04.10р. №336/7/23-4 ПП «Фрідом-Фіч» не надає податкову звітність з 01.01.10р. та не знаходиться за юридичною адресою.
Ці обставини за висновком ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати позивачем ПДВ по постачальнику ПП «Фрідом-Фіч» у п'ятому ланцюгу.
Таким чином, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування за лютий, травень, серпень 2009 року ґрунтується виключено на отриманій від інших податкових органів інформації про обставини діяльності контрагентів позивача в другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.
На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме нормою пункту 7.7 статті 7 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.
Одним з видів діяльності позивача є експорт зернових культур за межі митної території України, що підтверджується актом перевірки та долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій.
Враховуючи, що позивач є експортером зернових культур, поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.
Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за лютий, травень та серпень 2009 року.
Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, видаткових та товарно-транспортних накладних, приймальних актів експортного вантажу Херсонським морським портом, договорів на поставку зернових, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем постачальникам ТОВ «Украгроспілка», ПП «ГК «Діалог-Оптім» та ПП ВФ «Новий Схід».
Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Суд вважає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;
- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;
Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій позивача, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та суб'єктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав зернові култури. Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факт придбання позивачем зернових у постачальників по першому ланцюгу - ТОВ «Украгроспілка» (овес) на загальну суму ПДВ 123750 грн., ПП «ГК «Діалог-Оптім» (жито) на загальну суму ПДВ 143562,5 грн. та ПП ВФ «Новий Схід» (пшениця) на загальну суму ПДВ 252008,65 грн..
Позивач надав суду копії документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факти придбання, перевезення, приймання та зберігання зернових від вказаних постачальників по першому ланцюгу, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення зернових від цих постачальників на Херсонський морський порт, картки обліку експортного вантажу (приймальні акти) про приймання Херсонським морським портом для навантаження на судно вівсу від ТОВ «Украгроспілка», пшениці від ПП ВФ «Новий Схід».
Також не встановлено судом того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.
Факт того, що податковий кредит по операціям з ТОВ «Украгроспілка», ПП «ГК «Діалог-Оптім» та ПП ВФ «Новий Схід» формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками податків, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.
Надані позивачем документи: копії реєстраційних документів вказаних постачальників, копії їх свідоцтв про реєстрацію як платників ПДВ, підтверджують наявність у цих постачальників спеціальної податкової правосуб'єктності на час проведення операцій із позивачем.
Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів у другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок, то їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких обставин.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності постачальників у другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах - ТОВ «Техноцентр», ТОВ ВКФ «Укрзернотрейд», ПП «Скайлайн-Плюс», ПП «Фрідом-Фіч», в матеріалах справи відсутні.
Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
Слід зазначити, що згідно наданих ДПІ копій податкових декларацій вищевказаних постачальників позивача у першому ланцюгу за січень, квітень та липень 2009р. із додатками №5, ці постачальники в повному обсязі відобразили у складі своїх податкових зобов'язань обсяги поставки позивачу товару у цих місяцях. Також підтверджується і декларування постачальниками у другому та третьому ланцюгах у відповідних періодах своїх зобов'язань з поставки товарів.
Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників у другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах, а саме ТОВ «Техноцентр», ТОВ ВКФ «Укрзернотрейд», ПП «Скайлайн-Плюс», ПП «Фрідом-Фіч» не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за лютий, травень та серпень 2009 року.
Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.
Позивач надав суду копі платіжних доручень про повну оплату вартості товару з урахуванням ПДВ на користь своїх прямих постачальників - ТОВ «Украгроспілка», ПП «ГК «Діалог-Оптім» та ПП ВФ «Новий Схід».
ДПІ в акту перевірки підтверджує той факт, що за лютий, травень та серпень 2009 року до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідає пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.
Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванню бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, травень та серпень 2009 року з урахуванням ПДВ, сплаченого в адрес ТОВ «Украгроспілка», ПП «ГК «Діалог-Оптім» та ПП ВФ «Новий Схід», свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за лютий, травень та серпень 2009 року на суму 102969,15 грн., у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання спірного рішення недійсним.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Саламанджи-Україна» до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 18.11.2010 р. № 0004180700/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Саламанджи-Україна» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 липня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.3