ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" червня 2015 р. Справа № 809/1457/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.
за участю секретаря Мельничука Є.С.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення за №0071811701 від 30.12.2014 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0071841701 від 30.12.2014 року, -
07.04.2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення за №0071811701 від 30.12.2014 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0071841701 від 30.12.2014 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо відсутності об'єктів оподаткування по задокументованих операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та у зв'язку з цим завищення витрат за 2013 рік на суму 35 291, 48 гривень, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшив суму грошового зобов'язання з сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 940, 58 гривень, в тому числі за основним платежем 5 293, 72 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 2 646, 86 гривень, а також оскаржуваною вимогою визначив борг (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12 246 гривень.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві, суду пояснили, що господарські операції між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 фактично мали місце, контрагентом виконано роботи та надано послуги, які позивачем спожито та використано для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем здійснено розрахунок з контрагентом, всі первинні бухгалтерські документи складені на виконання фактичних господарських операцій та відображають їх сутність.
Представник відповідача позову не визнав, надав письмові заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивовані тим, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено допущення ним порушення норм Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати за 2013 рік на суму 35 291, 48 гривень.
Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що позивачем не підтверджено в повному обсязі товарно-транспортними накладними перевезення вантажів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та прийнято до виконання первинні документи (товарно-транспортні накладні), які не відповідають вимогам чинного законодавства - не заповнені всі обов'язкові реквізити (відсутні підписи вантажоотримувача, вантажовідправників, та інформація про доручення, на підставі якого здійснювалося одержання товарно-матеріальних цінностей).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши докази суд встановив наступне.
Позивач є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованою рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 01.12.2009 року, взята на податковий облік 02.12.2009 року, зареєстрована платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за №100266966 від 02.02.2010 року.
В період 2013 року позивач здійснювала оптову торгівлю овочами та пивом, перебуваючи на загальній системі оподаткування згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, шляхом сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб.
Позивачем вчасно подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік.
За 2013 рік позивачем до складу витрат включено витрати в розмірі 87 210 гривень на оплату послуг наданих фізичною особою ОСОБА_5 згідно договору про надання послуг №37 від 01.10.2013 року. Також, за грудень 2013 року до складу витрат позивачем включено 10 587, 14 гривень, сплачених коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за надані послуги згідно акта здачі-прийому послуг №8 за грудень 2013 року.
В період з 26.11.2014 року до 09.12.2014 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2013 року до 31.12.2013 року, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем 16.12.2014 року складено акт за №10757/09-15-17-01-09/НОМЕР_1
Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, пункту 138.1 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податку на доходи фізичній особі від провадження діяльності у розмірі 5 293, 72 гривні; порушення частин 1, 3 статті 7, частини 11 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпункту 2 пункту 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України за №455 від 09.09.2013 року, в результаті чого донараховано єдиного внеску в розмірі 12 246 гривень та встановлено факт несвоєчасної сплати за 2013 рік.
Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на наступному.
Під час проведення перевірки направлено контрагенту позивача - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 запиту щодо проведених розрахунків, у відповідь на який контрагентом позивача фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 підтверджено надання послуг, в тому числі транспортних послуг, підтверджена відсутність заборгованості та представлено товарно-транспортні накладні, шляхові листи, акти здачі-прийому наданих послуг, банківські виписки, договір.
Відповідач, аналізуючи отримані документи та відомості від контрагента позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, встановив, що згідно поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2013 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 працювало за цивільно-правовими договорами 3 фізичних особи: в листопаді 2013 року - 2 особи, в грудні 2013 року - 3 особи, у жовтні 2013 року - найману працю не використовував.
Подані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства - не заповнені всі обов'язкові реквізити, а саме: у випадках, коли вантажовідправник позивач - відсутні підписи вантажоотримувача - покупців та інформація про доручення на підставі якого здійснювалося одержання товарно-матеріальних цінностей; у випадках коли вантажовідправник - постачальник позивача - відсутні підписи вантажовідправників.
На підставі вказаних фактів відповідач дійшов висновку, що позивачем прийнято до виконання первинні документи (товарно-транспортні накладні), які не відповідають вимогам чинного законодавства, внаслідок чого завищено витрати за 2013 рік на суму 35 291, 48 гривень.
На підставі висновку про завищення витрат на суму 35 291, 48 гривень відповідач дійшов висновку про збільшення суми чистого оподатковуваного доходу позивача у 2013 році на суми вказаного заниження та, у зв'язку з цим, збільшення податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на 5 293, 72 гривні та збільшення розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 12 246 гривень.
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 30.12.2014 року виніс податкове повідомлення-рішення за №0071811701 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 940, 58 гривень, в тому числі за основним платежем 5 293, 72 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 2 646, 86 гривень, та вимогу за №Ф-0071841701 про сплату фізичною особою ОСОБА_4 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12 246 гривень.
Частина 6 статті 128 Господарського кодексу України передбачає, що громадянин -підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Стаття 164 Податкового кодексу України визначає базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб, пункт 164.1 якої встановлює, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (який підлягає застосуванню до позивача при визначені бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) єдиний внесок нараховується - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Таким чином, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для позивача є чистий оподатковуваний дохід.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що чистий оподатковуваний дохід, є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Судом встановлено, що позивачем задекларовано за 2013 рік загального оподатковуваного доходу (виручка у грошовій та негрошовій формі) в сумі 2 013 520 гривень, вартість документально підтверджених витрат в розмірі 1 991 881, 89 гривень, та суму чистого оподатковуваного доходу в розмірі 21 638, 11 гривень.
Необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, сплачені кошти за товари (роботи, послуги) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення витрат судом встановлено наступне.
01.10.2013 року між позивачем, як замовником та фізичною особою ОСОБА_5, як виконавцем укладено договір про надання послуг за №37, предметом якого є за завданням замовника надання виконавцем послуг з підготовки та транспортування товарів, а також технічного обслуговування автотранспорту. Вказаним договором передбачені види послуг щодо яких його укладено, а саме: передпродажна підготовка - сортування, фасування та пакування сільськогосподарської продукції; завантажувально-розвантажувальні роботи - «склад-автотранспорт»,«автотранспорт-склад», «автотранспорт-замовник»; послуги з ведення первинної документації, ведення кореспонденції, фінансового планування та поштові послуги; логістичні послуги; інші послуги за домовленістю. Додатком №1 до договору №7 від 01.10.2013 року сторони договору визначили вартість транспортних послуг і послуг по сортуванню та фасування товару.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 згідно актів здачі-прийому наданих послуг, згідно договору від 01.10.2013 року за період жовтня-грудня 2013 року надано послуг на загальну суму 87 210 гривень, в тому числі транспортних послуг на суму 35 291, 48 гривень.
Позивачем здійснено повний розрахунок з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за надані послуги, а кошти за отримані послуги перераховані на його рахунок відкритий в банківській установі.
Досліджуючи господарські правовідносини позивача з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 судом встановлена правосуб'єктність контрагента позивача на момент укладання та виконання договору з позивачем, відомості про нього були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Крім того, щодо наданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 транспортних позивачем суду надано копії товарно-транспортних накладних складених під час виконання таких послуг. Зазначені товарно-транспортні накладні відповідають встановленому та затвердженому зразку, а всі графи та обов'язкові реквізити, що підлягають заповненню заповнені належним чином та в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 своїми показами підтвердив надання ним послуг позивачу згідно договору від 01.10.2013 року, крім того пояснив, що ним дійсно було допущено помилку в податковому обліку своєї господарської діяльності та не здійснено відображення в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за IV квартал 2013 року та не відображено відомостей щодо осіб, які працювали у нього згідно цивільно-правових угод, вказав, що зазначену помилку виправлено, шляхом подання уточнюючого розрахунку за цей період. Щодо товарно-транспортних накладних суду показав, що надані ним відповідачу копії товарно-транспортних накладних не були заповнені в повному обсязі, оскільки він у своєму обліку зберігав четвертий екземпляр таких накладних, які не заповнював належним чином внаслідок відсутності потреби їх обліку в своїй господарській діяльності та використовував тільки для звірки кількості вантажу, а інші примірники товарно-транспортних накладних заповнював належним чином і надавав вантажовідправникам та вантажоотримувачам, які повинні здійснювати їх облік та зберігання.
Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, а також зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача суд встановив, що позивачем надані послуги спожито, сільськогосподарські товари були придбані позивачем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 здійснено їх розвантаження, пакування та доставку до юридичних осіб - покупців цих товарів. При цьому, позивачем суду надано документи, що підтверджують купівлю позивачем товарів сільськогосподарського виробництва, їх пакування, доставку та продаж третім особам для подальшої реалізації (накладні, податкові накладні, видаткові накладні), які долучені до матеріалів справи.
Як наслідок, суд приходить до висновку про обґрунтованість, наявність ділової мети та економічних причин укладення позивачем з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 договору надання послуг, реальність господарських операції щодо придбання послуг, також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання послуг та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.
Актом перевірки позивача відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність продажу послуг, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки вказані висновки мотивовані виключно невідповідністю встановленим вимогам наданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 товарно-транспортних накладних та відсутністю відомостей про найманих працівників в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), поданого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за IV квартал 2013 року, одночасно відповідачем даним актом перевірки досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку позивача, однак встановленим під час проведеної перевірки фактичним обставинам, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій належної оцінки не було надано та їх до уваги не взято.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 - старший державний ревізор-інспектор відділу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську суду показала, що висновки про невідповідність встановленим вимогам товарно-транспортних накладних здійснено за наслідками дослідження накладних, які були подані у відповідь на запит фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5
Як наслідок, висновок відповідача про відсутність надання послуг є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), неналежне ведення ним обліку господарських операцій та цивільно-правових угод з найманими працівниками, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування валових витрат покупцем.
Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на формування витрат у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання послуг в фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача.
Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем транспортних послуг у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за період жовтня-грудня 2013 року на суму 35291, 48 гривень, а також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Враховуючи вищевикладене, а також висновки суду про фактичність господарських операцій позивача та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовані за 2013 рік витрати в розмірі 1991881, 89 гривень, та сума чистого оподатковуваного доходу в розмірі 21 638, 11 гривень.
Як наслідок, позивачем правомірно у відповідності до статті 139 та 177 Податкового кодексу України розраховано суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік в розмірі 735, 68 гривень та відповідно до статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 7 508, 42 гривень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, є протиправним нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 293, 72 гривні, а також визначення недоїмки з сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12 246 гривень. У зв'язку із протиправністю нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 646, 86 гривень з цього податку.
Таким чином є протиправними та таким, що підлягають до скасування податкове повідомлення-рішення за №0071811701 від 30.12.2014 року про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 940, 58 гривень, в тому числі за основним платежем 5 293, 72 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 2 646, 86 гривень, та вимога за №Ф-0071841701 від 30.12.2014 року про сплату фізичною особою ОСОБА_4 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12 246 гривень, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0071811701 від 30.12.2014 року про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 940, 58 гривень, в тому числі за основним платежем 5 293, 72 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями 2 646, 86 гривень.
Визнати протиправною та скасувати вимогу за №Ф-0071841701 від 30.12.2014 року про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12 246 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 23.06.2015 року.