ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.07.2015Справа №910/15206/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж"
До Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"
Простягнення 58 443,15 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача:Серветник С. В., представник, довіреність № 1 від 03.04.2015;
Від відповідача: не з'явився.
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" 50 000,00 грн. банківського вкладу, а також 8 250,00 грн. інфляційних втрат та 193,15 грн. трьох процентів річних за порушення виконання грошового зобов'язання.
Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 № 910/15206/15, розгляд справи призначено на 07.07.2015.
В ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору та невиконання ним обов'язку з повернення вкладного траншу за договором банківського вкладу № 122-1 від 20.02.2013, незважаючи на настання обумовленого договором строку повернення коштів та вимогу про їх перерахування.
У судове засідання, призначене на 07.07.2015, відповідач уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 07.07.2015 в матеріалах справи). Відповідач не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", в особі заступника керуючого з розвитку корпоративного бізнесу Північно-західного регіону Філії «Західне регіональне управління» Улановського О. В. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" (клієнт) 20.02.2013 року уклали договір банківського вкладу "Класичний" № 122-й, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк зобов'язався виплачувати позивачу таку суму та нараховані на неї проценти.
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною.
Строк дії договору у п. 1.4 встановлено до 19.02.2018.
У п. 1.5 договору сторони погодили, що в додатках, які укладаються на підставі цього договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення транзитного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк, на який розміщується транш; процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш, розмір ставки у разі дострокового витребування вкладеного траншу за ініціативою клієнта та при наявності згоди банку; термін виплати процентів; іншу умови.
Відповідно до додатку № 2 від 17.04.2014р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 122-1 від 20.02.2013р., позивач 17 квітня 2014 року перерахував на вкладний рахунок Банку грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 17.04.2013р. та випискою банку, на строк до 18.07.2014 року під процентну ставку у розмірі 19 відсотків річних.
Згідно з п. 5 додатку до договору повернення вкладного траншу або його частини до настання строку можливе лише за згодою сторін, а дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу клієнта неможливе.
Додатковою угодою № 3 про внесення змін до додатку № 2 від 17 квітня 2014 року до договору банківського вкладу «Класичний» № 122-1 від 20.02.2013р., сторонами продовжено строк вкладу до 23 квітня 2015 року під проценту ставку у розмірі 20,5% річних.
Згідно з п. 3.1 при закінченні строку розміщення вкладного траншу, його повернення здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний у розділі 7 цього договору або ж на інший поточний рахунок, вказаний у листі клієнта.
Відповідно до п. 5.4 договору клієнт зобов'язаний надати банку письмову вимогу щодо повернення вкладу не пізніше, ніж за один банківський день до дати закінчення строку повернення вкладу.
22 квітня 2015 року ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» звернулось до відповідача з листом № 136, в якому просило по закінченню строку розміщення депозитного вкладу, а саме 23 квітня 2015 року, повернути кошти в розмірі 50 000,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26004005671101 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Проаналізувавши описані документи, суд дійшов висновку, що позивач вчасно та правомірно заявив вимогу до відповідача про повернення 50 000,00 грн.
Станом на час розгляду справи відповідач не подав суду документів, що свідчать про повернення вкладеного траншу або ж надання мотивованих письмових пояснень невиконання своїх зобов'язань.
У ч. 1 та ч. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України вказується, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Приписами ст. 1060Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Зважаючи на наведені положення чинного законодавства та описані вище обставини справи, заявлені вимоги видаються обґрунтованими і доведеними належними доказами, якими стверджується факт прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем на заявлену суму позову, оскільки вкладний транш у визначений договором строк та на визначених договором умовах повернуто не було, а тому позовні вимоги щодо стягнення неповернутого вкладу в розмірі 50 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" також просить суд стягнути з відповідача за період квітень-травень 193,15 грн. 3 % річних та 8 250,00 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором банківського вкладу.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з банку інфляційних втрат та З % річних за порушення зобов'язання з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року розглянув справу № 6-140 цс 13, предметом якої був спір про стягнення з банку на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту).
При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого за змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч.2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором банківського вкладу "Класичний" № 122-1 від 20.02.2013, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за перерахунком суду, підлягають стягненню за період з 24.04.2015 по 31.05.2015 р. три відсотки річних в розмірі 156,16 грн. та 1 100,00 грн. інфляційних втрат.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
5000024.04.2015 - 31.05.2015383 %156.16
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
24.04.2015 - 31.05.2015500001.0221100.0051100.00
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" (33016, м. Рівне, вул. Будівельників, 7; код ЄДРПОУ 00910699) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості з повернення банківського вкладу, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 16 коп. трьох відсотків річних, 1 100 (одну тисячу сто) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 10.07.2015 р.