Справа № 569/10352/14-ц
03 липня 2015 року
Рівненський міський суд в складі:
головуючого судді Сидорука Є.І.,
при секретарі Патій Н.А.,
з участю позивача-відповідача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача -позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ЗАТ КБ "Приватбанк", Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", ВАТ "ОСОБА_6 та Кредит" про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права особистої приватної власності,-
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду із цивільним позовом до ОСОБА_5, ЗАТ КБ "Приватбанк", Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", ВАТ "ОСОБА_6 та Кредит" про поділ майна подружжя, просить суд в порядку поділу майна подружжя, яке є об'єктами права спільної сумісної власності її та ОСОБА_5, набуті під час шлюбу, визнати за нею право власності на квартиру №64, яка знаходиться по вул. Міцкевича, 9а; у власності ОСОБА_5 залишити нежитлове приміщення №20, №21, №22, яке знаходиться по вул. С. Петлюри, 4 в м. Рівне та зобов'язання по кредитному і іпотечному договору від 12.11.2007 року у банку «ОСОБА_6 та Кредит»; покласти на неї обов'язки з виконання зобов'язань, передбачених договором кредиту від 27 квітня 2005 року за № ROHOGF00000403 та договором іпотеки, зобов'язавши ЗАТ КБ «Приватбанк» провести заміну боржника у зобов'язання; зобов'язати Рівненське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву провести заміну сторони позичальника у договорі №16-59 від 10 червня 2005 року на ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію вартості нерухомості в сумі, еквівалентній 9 000 дол. США; стягнути з ОСОБА_5 на її користь ? частину грошової суми банківських вкладів на ім'я ОСОБА_5; поділити речі домашнього вжитку, виділивши: у її власність: кухня вмонтована - вартістю 7 000,00 грн., газова плита вмонтована-вартістю 8 000,00 грн., холодильник «BOSCH»-вартістю 8 000,00 грн., телевізор «Samsung LSD TV»-вартістю 3 000,00 грн., ліжко дитяче-вартістю 2 200,00 грн., на загальну суму 28 200,00 грн. У власність ОСОБА_5 виділити: пральну машину «Beko»-вартістю 2 000,00 грн., канапу-вартістю 1 370,00 грн., пилосмок «LG»-вартістю 350,00 грн., телевізор «Samsung»-вартістю 6 000,00 грн., комп'ютер і монітор-вартістю 6 000,00 грн., принтер лазерний «Canon»-вартістю 2 000,00 грн., пилосмок паровий «Ariette»-вартістю 2 500,00 грн., комбайн кухонний «Philips»-вартістю 2 500,00 грн., на загальну суму 22 720,00 грн.; стягнути з неї на корить ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості речей домашнього вжитку в сумі 2 740,00 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на її користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
02 вересня 2014 року ОСОБА_5 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права особистої приватної власності в якому просив поділити спільне сумісне майно подружжя та виділити у його власність наступне майно : ? частину квартири АДРЕСА_1, прихожу з шафою купе вартістю 8 000,00 грн.; виділити у власність ОСОБА_1 наступне майно: ? частину квартири АДРЕСА_1, пральну машину «Beko» вартістю 2 500,00 грн., телевізор «Samsung 20» вартістю 2 000,00 грн., диван розкладний вартістю 2 000,00 грн., пило смок «LG» вартістю 500,00 грн.; поділити боргове зобов»язання перед ПАТ КБ «Приватбанк» згідно кредитного договору № ROHOGF00000403 від 27 квітня 2005 року в рівних частинах між сторонами по 8 500,00 дол. США сплатити по тілу кредиту та розмір нарахованих відсотків, які будуть нараховані банком в подальшому; стягнути з ОСОБА_1 1 937,33 дол. США, що по курсу НБУ станом на 14 серпня 2014 року еквівалентно 25 362,92 грн.; визнати за ним, право особистої приватної власності на нежитлові приміщення ІІ поверху №20-№22 в м. Рівне по вул. С. Петлюри, 4, загальною площею 25,7 кв.м.; визнати за ним право особистої приватної власності на наступне майно : кухню вартістю 7 000,00 грн., холодильник «BOSCH» вартістю 6 000,00 грн., газову плиту з електродуховкою «BOSCH» вартістю 6 000,00 грн., кухонний комбайн «BOSCH» вартістю 1 200,00 грн., телевізор «Samsung 40» вартістю 3 000,00 грн., праску «Siemens» вартістю 500,00 грн., пароочисник «Ariette» вартістю 800,00 грн., комп'ютер з монітором вартістю 3 000,00 грн., принтер лазерний «Canon» вартістю 800,00 грн.
27 лютого 2015 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просила визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру №64, яка знаходиться по вул. Міцкевича, 9а в м. Рівне; визнати за нею право власності на нежитлове приміщення №20, №21, №22, яке знаходиться по вул. С. Петлюри, 4 в м. Рівне та перевести на неї зобов'язання по кредитному і іпотечному договору від 12.11.2007 року у банку «ОСОБА_6 та Кредит»; покласти на ОСОБА_5 обов'язки з виконання зобов'язань, передбачених договором кредиту від 27 квітня 2005 року за № ROHOGF00000403, та договором іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк»; поділити речі домашнього вжитку, виділивши у власність ОСОБА_5: кухня вмонтована вартістю 7 000,00 грн., газова плита вмонтована вартістю 8 000,00 грн., холодильник «BOSCH» вартістю 8 000,00 грн., телевізор «Samsung LSD TV»-вартістю 3 000,00 грн., комп'ютер і монітор-вартістю 6 000,00 грн., принтер лазерний «Canon»-вартістю 2 000,00 грн., на загальну суму 36 000,00 грн. У її власність виділити : пральну машину «Beko» вартістю 2 000,00 грн., канапу вартістю 1 370,00 грн., пилосмок «LG»-вартістю 350,00 грн., телевізор «Samsung»-вартістю 6 000,00 грн., пилосмок паровий «Ariette»-вартістю 2 500,00 грн., комбайн кухонний «Philips»-вартістю 2 500,00 грн., ліжко дитяче вартістю 2 200,00 грн., на загальну суму 16 920,00 грн., стягнути з ОСОБА_5 на її корить грошову компенсацію вартості речей домашнього вжитку в сумі 9 540,00 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на її користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
В судовому засіданні позивач - відповідач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали та просили первісний позов задоволити в повному обсязі, стягнути з відповідача судовий збір на витрати на првоедення експертизи. Також пояснили, що в 2007 році вони як подружжя придбали за спільні кошти офісне приміщення за вищевказаною адресою. Відповідач отримав кредит на суму 41500 доларів США., і вона давала згоду на купівлю вказаного офісу. В це час її колишній чоловік був приватним підприємцем. При цьому також вказує, що вона готова перевести на себе кредит по "Приватбанку". Що стосується зустрічного позову ОСОБА_5, то проти вказаного позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити, вказує, що про позику грошей на купівлю офісного приміщення позивачці нічого не відомо, а тому надані докази останнім до уваги не брати.
Представник відповідача-позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов не визнала та заперечила проти його задоволення. Крім того, просила повністю задоволити зустрічний позов, при цьому вказала, що офісне приміщення ОСОБА_5 купив самостійно, а тому це його особиста власність. Позивачка не знала про купівлю вказаного приміщення , який був придбаний у 2007 році . Кредит отриманий у ВАТ «ОСОБА_6 та Кредит» - це його особисте зобов"язання , і він брався на ведення бізнесу, а тому останній самостійно погашав перед банком вказаний кредит. Крім того вказує, що останній готовий взяти на себе всі боргові зобов"язання по кредитам у ЗАТ КБ " Приватбанк" та ВАТ " ОСОБА_6 та Кредит".
Представник ВАТ «ОСОБА_6 та Кредит» у судовому засіданні позов ОСОБА_1 невизнав стосовно визнання за останньою права власності на вищевказане офісне приміщення та переведення по даному приміщення боргових зобов"язань та в н своєї позиції пояснив, що в 2007 році ОСОБА_5 отримав в банку кредит у сумі 41500 доларів США на споживчі цілі. ОСОБА_1 давала згоду на отримання чоловіком вказаного кредиту. На даний момент спірне приміщення за адресою м. Рівне, вул. С. Петлюри, 4 належить на праві власності ОСОБА_5 та перебуває у заставі банку за іпотечним договором укладеним в забеспечення виконання зобов"язань останнього перед банком по кредитному договорі. При цьому посилається на ст. 520 ЦК України, і не вбачає підстав для заміни сторони у кредитному зобов"язанні укладеному між ОСОБА_5 та банком.
Представники ЗАТ КБ "Приватбанк" у судовому засіданні просить суд винести рішення судом на власний розсуд. При цьому вказує, що квартира перебуває в іпотеці банку, а тому іпотека - це спільна сумісна власність . Банк у відповідності до вимог ст. 520 ЦК України не допускає заміну боржника ОСОБА_5 на ОСОБА_1, а тому немає підстав для виділення спірної квартири ОСОБА_5 Крім того, до банку ненадходило клопотань про переведення боргу зі ОСОБА_5 на ОСОБА_1
Представник Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк, причини неявки суду не повідомив, заяву про перенесення розгляду справи не подавав, а тому суд вважає провести розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
ОСОБА_7 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 1997 року.
04 червня 2014 року рішенням Острозького районного суду Рівненської області розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрований 25 липня 1997 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №55.
Відповідно дослідженому в судовому засіданні договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 від 27 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 дана квартира належить ОСОБА_5.
Крім того, 27 квітня 2005 року між ОСОБА_5С та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір за № ROHOGF00000403 на підставі якого банк надав у тимчасове користування грошові кошти в сумі 29 840,00 дол. США зі сплатою 12% річних за користування кредитом з кінцевим терміном його погашення до 24 квітня 2025 року. Того ж дня ОСОБА_1 надала заяву (згоду) ОСОБА_5 на укладення договору кредиту.
27 квітня 2005 року для забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором був укладений іпотечний договір, на підставі якого в іпотеку була передана придбана квартира.
10 червня 2005 року ОСОБА_5 уклав договір №16-59 з Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредиту комерційного банку.
За період перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто речі домашнього вжитку придбані за спільні кошти, а саме : кухня вмонтована - вартістю 7 000,00 грн., пральна машина «Beko»-вартістю 2 000,00 грн., холодильник «BOSCH»-вартістю 8 000,00 грн., канапа-вартістю 1 370,00 грн., пилосмок «LG»-вартістю 350,00 грн., газова плита вмонтована-вартістю 8 000,00 грн., телевізор «Samsung»-вартістю 6 000,00 грн., комп'ютер і монітор-вартістю 6 000,00 грн., принтер лазерний «Canon»-вартістю 2 000,00 грн., пилосмок паровий «Ariette»-вартістю 2 500,00 грн., комбайн кухонний «Philips»-вартістю 2 500,00 грн.,телевізор «Samsung LSD TV»-вартістю 3 000,00 грн., ліжко дитяче-вартістю 2 200,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.2 ст. 60 СК України, вважається,що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_7 ч.1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).
18 липня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, згідно якого йому було надано у позику кошти в розмірі 151 500,00 грн., що станом на момент підписання договору позики по курсу НБУ було еквівалентно 30 000,00 дол. США. Термін повернення позики 31 грудня 2017 року.
19 липня 2007 року між ОСОБА_5 та Громадською організацією «Асоціація «Адвокат» було укладено Договір поділу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий номер 2235.
ОСОБА_7 умов даного договору ОСОБА_5 набув у власність нежитлові приміщення ІІ поверху №20, №21 та №22, загальною площею 25,7 кв.м., що складає цілу ідеальну частку.
ОСОБА_7 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.08.2007 року нежитлові приміщення зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі Договору про поділ нерухомого майна від 19 липня 2007 року, форма власності - приватна, ціла частка 1/1.
Як вбачається з кредитного договору від 12 листопада 2007 року ОСОБА_6 " ОСОБА_6 та Кредит" надав кредит ОСОБА_5 у сумі 41500 доларів США на споживчі цілі. В подальшому між банком та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір від 12.11.2007 року в забеспечення виконання ОСОБА_5 перед АТ " Банк " ОСОБА_6 та Кредит" по кредитному договорі № Ф1\07\57322-350 від 12.11.2007 року.
Суд виходить того, шо подружжя під час шлюбних відносин купує у кредит за запозичені у банківських установ кошти різноманітне майно як-то квартира, автомобіль, житловий будинок чи земельна ділянка. У разі укладення кредитного договору обидва з подружжя можуть виступати як співпозичальники, але у більшості випадків стороною кредитного договору (позичальником) є лише один з них. Майно може бути придбане повністю або частково за запозичені за кредитним договором кошти; за кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя; або за кошти, що є особистою приватною власністю одного з подружжя. Усі вказані вище обставини придбання майна (джерела грошових коштів) мають суттєве значення для правильного вирішення питання про поділ такого майна, а також боргових зобов'язань, пов'язаних з його придбанням.
Статтею 520 ЦК України зазначено, що боржник у зобов"язанні може бути замінений іншою особою ( переведення боргу) лише за згодою кредитора , якщо інше не передбачено законом.
За загальним правилом відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тому у разі придбання подружжям або одним з подружжя квартири у шлюбі за кошти, які є їх спільною сумісною власністю, така квартира вважається їх спільною сумісною власністю з моменту державної реєстрації вчиненого правочину (договору купівлі-продажу). У разі, якщо квартиру було придбано в інтересах сім'ї за кредитні кошти, така квартира також є спільною сумісною власністю подружжя, у тому числі за умови, коли позичальником коштів та покупцем квартири формально є лише один з подружжя. Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, грошові кошти, отримані одним з подружжя за кредитним договором, укладеним в інтересах сім'ї, слід вважати спільними коштами подружжя. Відповідно, квартира або інше майно, придбане за такі кошти, також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому вимога про поділ придбаної у шлюбі за кредитні кошти квартири (іншого майна) підлягає задоволенню також і у випадку, коли покупцем квартири формально є лише один з подружжя.
При цьому перебування такого майна у заставі та наявність боргових зобов'язань з повернення кредиту не є перешкодою для його поділу. Однак, як уже зазначалось, у разі поділу майна крім речей підлягають поділу також майнові права та обов'язки. Тому обов'язок з повернення суми кредиту так само, як і інші майнові права та обов'язки у разі поділу спільного майна подружжя також може бути поділений між ними. Через це тому з подружжя, від імені якого було укладено кредитний договір, у разі подання позову про поділ спільного майна подружжя слід до переліку такого майна включити також боргові зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту.
Такий підхід співпадає з позицією Верховного Суду України, відображеною у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, де вказано, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що у липні 2007 року вона уклала письмовий договір позики з ОСОБА_5 на придбання нежитлового приміщення у м. Рівне по вул. С. Петлюри, 4 та на проведення в ньому капітального ремонту. Вважає, що це була особиста позика. Останній повертає вказаний борг частково, і претензій до ОСОБА_5 немає.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що йому відомо про обставини укладення договору позики між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на суму , еквівалентну 30 000 доларів США на придбання офісного приміщення. Останній частково повертає вказаний борг з процентами, і претензій до нього немає. Крім того, він знає, що ОСОБА_5 також брав кредит у " Банк " ОСОБА_6 та Кредит".. Також він виступає поручителем по кредиту ОСОБА_5 у ЗАТ КБ " Приватбанк" .
Відповідно до ст. 57 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема-звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Таким чином, суд бере за основу як належні та допустимі докази у відповідності до ст.ст. 58,59 ЦПК України - договір позики від 18 липня 2007 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, та покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11
ОСОБА_7 п. 3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Аналогічна позиція висвітлена і у п.24 постанови Пеленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя».
ОСОБА_7 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Стаття 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Виходячи із вище наведеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ЗАТ КБ "Приватбанк", Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", ВАТ "ОСОБА_6 та Кредит" про поділ майна подружжя підлягає до часткового задоволення.
Що стосується позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права особистої приватної власності, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають до часткового задоволення.
При винесенні рішення, суд виходить з загальних засад цивільного законодавства, а саме вимог справедливості, добросовісності та розумності.
При розгляді справи, сторони домовились, що у власність ОСОБА_1 переходить пральна машина " Веко" - вартістю 2000 грн., канапа - вартістю 1370 грн., пилосмок " LG" - вартістю 350 грн., телевізор "SAMSUNG " - вартістю 6000 грн., пилосмок паровий " Ariette" - вартістю 2500 грн., кухонний комбайн " Philips" - вартістю 2500 грн., дитяче ліжко - вартістю 2200 грн., а у власність ОСОБА_5 комп"ютер, монітор та принтер - вартістю 8000 грн., праску "Simens" - вартістю 500 грн., холодильник " Bosn" - вартістю 6000 грн. , телевізор " SAMSUNG - 40 " - вартістю 3000 грн.
Що стосується боргових зобов"язань по частковому виплаченому кредиту у сумі 10629,85 доларів США до розлучення , то суд виходить із справедливості, і вважає, що оскільки сторони сплачували кредит як подружжя, і після розірвання шлюбу також частково сплачували окремо, то вважає, що виплачений кредит не ділиться, а також враховує і те, що ОСОБА_5 просить залишити за ним борг по кредитному договорі на квартиру. Також як пояснив представник ОСОБА_5, останній після виплати кредиту по квартирі зобов"язується передати свою 1\2 частку у власність їхньому синові ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 про передачу квартири у власність ОСОБА_5, оскільки вона після розірвання шлюбу залишилась проживати з неповнолітнім сином, іншого житла для проживання немають, а тому в даному випадку будуть порушуватись права неповнолітньої дитини.
Виходячи з розумних міркувань, суд вважає, виділити у власність сторонам по 1\2 частини квартири № 64, по вул. Міцкевича, 9а у м. Рівне з відповідними меблями, як вони домовились в ході судового розгляду справи, а борг по кредиту у сумі 19420 доларів США виплачувати ОСОБА_5, як він і настоював, і це буде справедливо.
Також суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи, а судовий збір залишити за сторонами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
ОСОБА_7 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуєтсья на всебічному, повному,об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення.
ОСОБА_7 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 58, 60, 82, 88, 212-215, 218, 294, 296, 297 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частини квартири № 64, по вул. Міцкевича, 9а у м. Рівне вартістю 438311,50 грн. з вмонтованою шафою-купе - вартістю 8000 грн., пральну машину " Веко" - вартістю 2000 грн., канапу - вартістю 1370 грн., пилосмок " LG" - вартістю 350 грн., телевізор "SAMSUNG " - вартістю 6000 грн., пилосмок паровий " Ariette" - вартістю 2500 грн., кухонний комбайн " Philips" - вартістю 2500 грн., дитяче ліжко - вартістю 2200 грн., а всього на суму 463231,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у сумі 3000 грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати з ОСОБА_5 право власності на 1\2 частини квартири № 64, по вул. Міцкевича, 9а у м. Рівне вартістю 438311,50 грн. з вмонтованою кухнею та газовою плитою вартістю15000 грн., комп"ютер, монітор та принтер - вартістю 8000 грн., праску "Simens" - вартістю 500 грн., холодильник " Bosn" - вартістю 6000 грн. , телевізор " SAMSUNG - 40 " - вартістю 3000 грн., а всього на суму 470811,50 грн.
Визнати за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на нежитлове приміщення ІІ поверху № 20-22 в м. Рівне по вул. С. Петлюри, 4, загальною площею 25,7 кв.м..
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Сидорук Є. І.
Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2015 року.
Суддя : Сидорук Є.І.