17 березня 2009 р.
№ 16/83
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
прокуратури
Савицька О.В. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивача
не з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачів
не з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)
третьої особи
не з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Першого заступника прокурора Закарпатської області
на рішення
від 03.06.2008 р. господарського суду Закарпатської області
у справі
№ 16/83 господарського суду Закарпатської області
за позовом
Підприємця ОСОБА_1
до
Виконавчого комітету Ужгородської міської ради
за участю третьої особи
Державного підприємства "Ужгородське лісове господарство"
про
визнання права власності
У травні 2008 р. підприємець ОСОБА_1. звернувся до господарського суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, за участю третьої особи -ДП "Ужгородське лісове господарство" про визнання права власності на самочинно збудовану свердловину з насосною станцією в м. Ужгороді, квартал 12/9 в районі вул. Верховинської, посилаючись на приписи статті 376 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.06.2008 р. (суддя Васьковський О.В.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано за підприємцем ОСОБА_1. право власності на самочинно збудовану свердловину з насосною станцією в м. Ужгороді, квартал 12/9 в районі вул. Верховинської.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 р. внесені зміни до пункту 2 резолютивної частини рішення суду від 03.06.20078 р. та викладено її у наступній редакції: визнано за підприємцем ОСОБА_1. право власності на самочинно збудовані: насосну станцію, свердловину в м. Ужгороді, квартал 12/9 в районі вул. Верховинської.
Перший заступник прокурора Закарпатської області подав до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить рішення господарського суду Закарпатської області від 03.06.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційного подання порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 375, 376 Цивільного кодексу України.
У касаційному поданні, зокрема, зазначено, що оспорюваним рішенням суду визнано право власності на самочинно збудовану свердловину з насосною станцією, яка знаходиться на земельній ділянці лісогосподарського призначення державної власності, без її вилучення у власника -ДП Ужгородське лісове господарство".
Заслухавши доповідь судді -доповідача, присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення судового провадження судом першої інстанції було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №253 від 13.07.2007 р. "Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, добудову" підприємцю ОСОБА_1 було надано дозвіл на проектно -вишукувальні роботи з будівництва свердловини з насосною станцією на території ДП "Ужгородське лісове господарство" квартал 12/9 у районі вул. Верховинської та вказано забудовникам виготовити архітектурно -планувальне завдання, погодити проектну документацію у головного архітектора міста та отримати дозвіл на проведення будівельних робіт в міській інспекції держархбудконтролю.
Головним архітектором м. Ужгорода 15.08.2007 р. на підставі вказаного рішення виконкому № 253 від 13.07.2007 р. затверджено архітектурно -планувальне завдання №139 щодо проектування об'єкту -свердловини з насосною станцією, розташованої в складі кварталу садибної забудови в районі вул. Верховинської в кварталі 12/9 на території ДП "Ужгородське лісове господарство".
На ІV сесії V скликання Ужгородської міської ради 16.08.2007 р. прийнято рішення № 433, яким внесено зміни до рішення ІV сесії V скликання від 05.07.2007 р. за № 394 "Про надання земельних ділянок", а саме пункт 5.1 викладено в говій редакції та надано підприємцю ОСОБА_1. дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження земельної ділянки площею 0,40 га для розміщення допоміжних будівель та спору, призначених для обслуговування готельного комплексу на території ДП "Ужгородське лісове господарство" квартал 12/9 в районі вул. Верховинської.
Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства листом від 21.08.2007 р. № 02/08-59 та ДП "Ужгородське лісове господарство" 22.08.2007 р. № 03-449 надано підприємцю ОСОБА_1. попереднє погодження на збір матеріалів, у відповідності до чинного законодавства, на вилучення земельної ділянки ДП "Ужгородське лісове господарство" Ужгородського лісництва, квартал 12/9 площею 0,40га для розміщення допоміжних будівель та споруд, призначених для обслуговування готельного комплексу та повідомлено підприємця про надання попереднього погодження за умови відшкодування збитків заподіяних лісовому господарству та втрат лісогосподарського виробництва.
На ІV сесії V скликання Ужгородської міської ради 27.09.2007 р. прийнято рішення № 485 "про погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення допоміжних будівель та споруд, призначених для обслуговування готельного комплексу по вул. Верховинській", яким затверджено позивачу матеріали погодження та погоджено вибір земельної ділянки площею 0,4000 га для розміщення допоміжних будівель та споруд, призначених для обслуговування готельного комплексу по вул. Верховинській та зобов'язано позивача в строк до 01.09.2008 р. замовити в управлінні архітектури та містобудування АПЗ на розробку проектної документації, розробити проектну документацію та замовити проект відведення земельної ділянки для розміщення допоміжних будівель та споруд, призначених для обслуговування готельного комплексу по вул. Верховинській.
Розглядаючи справу судом було встановлено, що свердловину з насосною станцією було нанесено на генеральний план, який 25.01.2008 р. погоджений головним архітектором м. Ужгорода, позивачем в районі вул. Верховинської в кварталі 12/9 на території ДП "Ужгородське лісове господарство" збудовано свердловину з насосною станцією, проте, без дозволу державної архітектурно- будівельної інспекції, а 25.04.2008 р. КП "БТІ м. Ужгорода" складено та видано позивачу технічний паспорт на самовільно побудовану насосну станцію площею 178,9 кв.м. та видано довідку від 07.05.2008 р. № 1726, в якій вказано, що по вул. Верховинській позивачем самовільно побудована насосна станція площею 178,9 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога підприємця ОСОБА_1. про визнання за ним права власності на самочинно збудовану свердловину з насосною станцією в м. Ужгороді, квартал 12/9 в районі вул. Верховинської на підставі статті 376 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки.
За приписами частин 1 - 3 статті 376 цього Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Зі змісту частини 3 цієї статті вбачається, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, відповідні докази не витребував та не з'ясував питання стосовно виділення позивачу земельної ділянки для будівництва спірних об'єктів.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не встановив до якої власності відносить спірна ділянка і, відповідно, повноваження органів державної влади щодо розпорядження нею.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,
Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.06.2008 р. у справі №16/83 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Касаційне подання Першого заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач