79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.04.09 Справа № 12/222
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді
Кравчук Н.М.
суддів
Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного транспортно-експедиційного підприємства «Автотрансекспедиція»(надалі ПТЕП «Автотрансекспедиція») за № 243 від 08.01.2009р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2008р.
у справі № 12/222
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльної-фізичної особи ОСОБА_1(надалі СПД ФО ОСОБА_1), м. Коломия
до відповідача: ПТЕП «Автотрансекспедиція», м. Львів
про: стягнення 14 282,67 грн. заборгованості
за участю учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1 -підприємець
від відповідача: Пашков І.В. -представник (довіреність у матеріалах справи)
Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2008р. у справі №12/222 (суддя О.Д. Запотічняк) позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1 до ПТЕП «Автотрансекспедиція»задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13 566,00 грн. боргу (в т.ч. 12988,00 грн. згідно договору, 400 грн. штрафу за перегруз та 178, 0 грн. штрафу за те, що піддони не мали печаток), 136,00 грн. державного мита та 112,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, а доказів оплати її відповідачем не представлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПТЕП «Автотрансекспедиція»подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково. Зокрема, скаржник зазначає, що витрати перевізника на оплату штрафу за перегруз в розмірі 400,00 грн. та штрафу за те, що піддони не мали печаток в сумі 178,00 грн. має нести відправник.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечує, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між ПТЕП «Автотрансекспедиція»(замовник) та СПД ФО ОСОБА_1 (перевізник) був укладений договір про надання транспортних послуг №22760-1 від 01.07.2008р., відповідно до умов якого перевізник зобов'язався доставити вантаж у пункт призначення і передати його уповноваженій на отримання юридичній особі, а замовник зобов'язався оплатити надані послуги (а.с. 15).
Адреса завантаження: Україна, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Радча, вул. Шевченка,40. Адреса розвантаження: м. Страсбург, Франція.
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної А№ 302073 від ТзОВ «ТОРРО»для фірми «Ярден Жю Фрюи»автомобілем позивача марки Рено Преміум (водій ОСОБА_2) було виконано рейс по маршруту Івано-Франківська область, Тисменицький район, с.Радча, (Україна) -м. Страсбург (Франція) (а.с. 16).
Згідно з п.3.1 договору замовник зобов'язаний був оплатити отримані послуги протягом 10 банківських днів з дня отримання ним належним чином оформлених товарно-транспортних документів, податкової накладної і рахунку до оплати. Такі документи були направлені замовнику та отримані ним 18.08.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 1349036 (а.с. 24).
Однак, незважаючи на претензії, виставлені позивачем на адресу відповідача (а.с.21,2), останній не перерахував кошти в сумі 13 680,00 грн. за отримані транспортні послуги і тому не виконав свої зобов'язання по договору.
СПД ФО ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПТЕП «Автотрансекспедиція»заборгованість в розмірі: 12988,00 грн. вартості перевезення згідно договору, 400 грн. штрафу за перегриз, 178,00 грн. штрафу за те, що піддони не мали печаток, 114,00грн. за оформлення тіру, 602,00 грн. пені та 500,00 грн. за надані юридичні послуги, всього: 14 282,67 грн.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач позовні вимоги визнав частково - в сумі 12 988,00 грн. (вартість перевезення), мотивуючи це тим, що договір між сторонами укладено на дану суму. Решту позовних вимог заперечив, оскільки вважає, що витрати перевізника на оплату штрафу за перегруз в сумі 400,00 грн., штрафу за те, що піддони не мали печаток в сумі 178,00 грн. та оформлення тіру в сумі 114,00 грн. не передбачені договором.
Відповідно до умов договору перевізник зобов'язався надати послуги по перевезенню товару з пункту загрузки до пункту вигризки. Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник зобов'язаний здійснити власними силами завантаження , закріплення та розвантаження вантажу. Маса вантажу становить 18т. (п.1.1).
Як вбачається з товарно-транспортної накладної маса вантажу, який перевозився автомобілем позивача становила 20116т., тобто, замовник завантажив товар більшою масою, ніж це передбачено було договором, а відтак, відповідальність за перегруз автомобіля лежить саме на замовнику (п.2.2) (а.с. 16).
Крім того, оскільки саме замовник здійснював завантаження автомобіля товаром на піддони, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідальність за якість товару несе замовник перевезення. А тому штраф за відсутність печаток на піддонах, сплачений водієм позивача в сумі 178,00 грн. (а.с.18) підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 114,00 грн. витрат понесених позивачем на оформлення тіру, суд вважає, що такі витрати є необґрунтованими та непідтвердженими позивачем, а тому до задоволення не підлягають.
Оскільки, в порушення умов договору відповідач оплату за перевезення вантажу не здійснив, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими частково, підтвердженими матеріалами справи, відповідачем не спростованими, а тому підлягають до задоволення в сумі 13 566,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 602,67 грн., нарахованих на підставі ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що боржник зобов'язаний сплатити пеню тільки в тому випадку, якщо така передбачена в договорі за згодою сторін.
Оскільки договором № 22760-1 від 01.07.2008р. не передбачена відповідальність сторін у вигляді сплати пені, то відповідно пеня в розмірі 602,67 грн. нарахована безпідставно, а тому до задоволення не підлягає.
Правомірно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення витрат за надання юридичних послуг в сумі 500,00 грн., оскільки вони не підтвердженні жодними первинними документами.
Відповідно до ст.41 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2008р. у справі № 12/222 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
О.Л. Мирутенко