11 березня 2009 р.
№ 1/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кіщук М.П.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1.
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2008р.
у справі № 1/62 Господарського суду Чернівецької області
за позовом ОСОБА_1.
до Підприємства “Колективне проектно-кошторисне бюро побуту”
про визнання недійсними зборів засновників від 19, 20.03.2008р.,
ОСОБА_1. звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Підприємства “Колективне проектно-кошторисне бюро побуту” про визнання недійсними зборів засновників від 19, 20.03.2008р.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2008р. (суддя Б.Є.Желік) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення від 19, 20.03.2008р. загальних зборів учасників Підприємства “Колективне проектно-кошторисне бюро побуту” в частині виключення зі складу учасників підприємства ОСОБА_1., стягнуто з Підприємства “Колективне проектно-кошторисне бюро побуту” на користь ОСОБА_1. 203,00 грн. судових витрат.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2008р., Підприємсто “Колективне проектно-кошторисне бюро побуту” подало апеляційну скаргу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2008р. (судді: Т.Б.Бонк, С.М.Бойко, Р.І.Марко) апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2008р. скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2008р., ОСОБА_1. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2008р. та залишити в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2008р. Свою вимогу ОСОБА_1. мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1. підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
При цьому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Тому, якщо стороною у справі є фізична особа, вирішального значення при розмежуванні юрисдикцій набуває питання, чи є дана справа такою, що виникає з корпоративних відносин.
Відповідно до ст. 167 ГПК України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Зі змісту ч. 3 ст. 167 ГПК України, яка визначає поняття корпоративних відносин, вбачається, що обов'язковим учасником корпоративного спору повинен бути суб'єкт корпоративних прав, тобто акціонер або учасник господарського товариства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Проте, господарський суд попередніх інстанцій не звернув уваги на те, що відповідач за своєю організаційно-правовою формою за КОПФГ є колективним підприємством.
Отже, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, у разі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Повноваження касаційної інстанції визначені ст. 111-9 ГПК України, згідно якої касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.
Враховуючи, що даний спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, то порушене у цій справі господарське провадження підлягає припиненню.
Згідно ч. 2 ст. 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу.
Оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами прийнято судові рішення з порушенням правил предметної підсудності, то прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження по справі підлягає припиненню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 4 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2008р. у справі № 1/62 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.