21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
27 березня 2009 р. Справа 12/169-08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" (21011, м. Вінниця, вул. Гонти, 88, ідент.код 31909523)
до: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (21100, м. Вінниця, АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1)
про стягнення 112 939,00 грн.
Головуючий суддя Кожухар М.С.
Cекретар судового засідання Семенько Д.А.
Представники :
позивача : Тунік Ю.М. - за дорученням
відповідач : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
За клопотанням представників сторін звукозапис судового процесу не здійснювався.
Подано позов, в якому позивач просить суд стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 112 939,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ці кошти 07.04.2008 р. та 10.04.2008 р. трьома платежами (73000 грн., 74200 грн., 20800 грн.) перераховані відповідачу помилково, оскільки підстав для перерахування коштів не було. 21.05.2008 р. відповідач повернув позивачеві 22061 грн., крім того позивачем здійснено зарахування 33000 грн. заборгованості, що мала місце перед відповідачем. Посилаючись на це та ст. 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 112939 грн.
Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що перерахування коштів здійснено позивачем на підставі виставленого йому рахунку № 12 від 07.04.2008 р. в оплату за зерно пшениці, пояснивши також, що позивачеві поставлено пшеницю 6 класу на загальну суму 106191,3 грн., що підтверджується накладними № 47 від 07.04.2008 р., № 48 від 10.04.2008 р., № 49 від 14.04.2008 р.
Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 03.02.2009 р. та в судових засіданнях 24.02.2009 р., 27.02.2009 р., 17.03.2009 р. оголошено перерви.
У поданих 27.02.2009 р. та 13.03.2009 р. поясненнях відповідач зазначив, що позивачеві на оплачену за рахунком № 12 від 07.04.2008 р. суму поставлено пшеницю на суму 110872,4 грн. по видаткових накладних № 27 від 10.04.2008 р. та № 49 від 14.04.2008 р.
В судових засіданнях представники сторін, відповідно, позовні вимоги та заперечення на позов підтримали.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд встановив наступне та дійшов такого висновку.
Між сторонами мали місце довготривалі господарські стосунки з купівлі-продажу пшениці. Відповідач продавав позивачеві пшеницю, яку закуповував у інших осіб та доставляв на склад позивача, а останній отримував її через свого представника, що діяв на підставі відповідної довіреності. Передача товару оформлялась видатковими та податковими накладними. Оплата товару здійснювалась на підставі виставлених відповідачем рахунків.
07.04.2008 р. відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок № 12, відповідно до якого СПД ОСОБА_1 є постачальником 119149 тон пшениці за ціною 1174,99 грн. на загальну вартість разом з ПДВ 168000 грн. Платником за цим рахунком є ТОВ Зерносвіт».
Платіжними дорученнями № 52 від 07.04.2008 р., № 62 від 10.04.2008 р., № 97 від 10.04.2008 р. позивач перерахував на рахунок відповідача, відповідно, 73000 грн.,20800 грн.,74200 грн., всього -168000 грн. із зазначенням призначення платежу «оплата за зерно пшениці згідно рахунку № 12 від 17.04.2008 р., в т.ч. ПДВ».
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Оплата позивачем виставленого відповідачем рахунку № 12 від 07.04.2008 р., виходячи зі змісту ч. 2 ст. 642 ЦК України, свідчить про укладення між сторонами договору купівлі-продажу пшениці кількістю, за ціною та загальною вартістю, зазначеною у рахунку.
Вищенаведене спростовує доводи позивача про помилковість перерахування коштів відповідачеві.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимогу поставити товар на перераховану за рахунком №12 від 07.04.2008 р. суму коштів позивач відповідачеві не пред'являв і ця можливість ним не втрачена.
Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до досягнутих домовленостей по видаткових накладних № 27 від 10.04.2008 р., № 49 від 14.04.2008 р. позивачеві поставлено пшеницю на загальну суму 110872,4 грн.
Даний факт позивачем заперечується.
Разом з тим:
Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999р. „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі -Закон № 996-ХІУ) первинний документ бухгалтерського обліку це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення, та фіксують факти здійснення господарських операції. Вони є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІУ).
Первинні та зведені облікові документи складаються на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);
дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІУ).
Передача товару підтверджується зокрема видатковими накладними.
Передача товару покупцю через його представника здійснюється при наявності відповідної довіреності, яка залишається у продавця.
Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей визначено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена Наказом Мінфіну № 99 від 16.05.1996р. (далі -Інструкція).
Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п. 3 Інструкції).
Відповідно до п. 10 Інструкції особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.
Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.
Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.
На підтвердження доводів щодо продажу позивачу пшениці за отримані згідно рахунку № 12 від 07.04.2008 р. кошти відповідач надав суду оригінали видаткової накладної № 27 від 10.04.2008 р. на поставку пшениці на загальну суму 73000 грн. через представника ОСОБА_3 та довіреності ЯОП № 953256 від 10.04.2008 р., яка видана останньому ТОВ «Зерносвіт»на строк дії до 20.04.2008 р.
Дана довіреність зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерносвіт»за 2008 рік. Відомості про використання цієї довіреності відсутні (що стосується майже усіх зареєстрованих у цьому журналі довіреностей), разом з тим, вона позивачеві його представником не повернута, а перебуває у СПД ОСОБА_1 разом з накладною про передачу товару.
За таких обставин, відсутні підстави для прийняття доводів позивача щодо неотримання товару за вказаними документами (видатковою накладною № 27 від 10.04.2008 р. та довіреністю ЯОП № 953256 від 10.04.2008 р.).
Наявність вказаних документів також спростовує доводи позивача про помилковість перерахування коштів відповідачеві.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за наведених у позовній заяві підстав задоволенню не підлягають.
За згодою представників сторін, в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 82, 84,115 ГПК України,-
В позові відмовити.
Суддя Кожухар М.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано
відповідно до вимог ст.84 ГПК України 31 березня 2009 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи, 2 -позивачу, 3 - відповідачу