від "31" березня 2009 р. по справі № 05/6/2-88
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ковельмолоко", м.Ковель
до відповідачів : - ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ
- Товариства з обмеженою відповідальністю „Резонанс”, м.Луцьк
про визнання недійсними в частині договорів зберігання від 05.08.1997р., 13.08.1999р., договорів про заставу майна та описів заставленого майна до них
Суддя Бондарєв С.В.
Представники:
від позивача: Фінкевич В. Г. -довіреність № 2 від 01.01.2009 року.
від відповідачів: - КБ „Приватбанк”- н/з
- ТзОВ „Резонанс”- н/з
Суть спору: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Ковельмолоко" - звернувся до суду з зустрічним позовом до ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю „Резонанс” про визнання недійсними в частині договорів зберігання від 05.08.1997р., 13.08.1999р., договорів про заставу майна від 13.08.1997р., від 27.04.1998р., від 01.06.1998р., від 17.06.1998р., від 26.06.1998р. та описів заставленого майна до них.
Ухвалою суду від 18.12.2000р. зустрічну позовну заяву №1240 від 04.12.2000р. ВАТ «Ковельмолоко» до ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю „Резонанс” про визнання недійсними в частині договорів зберігання від 05.08.1997р., 13.08.1999р., договорів про заставу майна від 13.08.1997р., від 27.04.1998р., від 01.06.1998р., від 17.06.1998р., від 26.06.1998р. та описів заставленого майна до них об'єднано для спільного розгляду з первісним позовом КБ «Приватбанк» до ВАТ «Ковельмолоко» та ТзОВ «Резананс» про стягнення 1 557 698,33 грн.
Ухвалою суду від 27.02.2001р. позовну заяву №1240 від 04.12.2000р. ВАТ «Ковельмолоко» до ВГРУ КБ «Приватбанк» та ТзОВ «Резананс» про визнання недійсними договорів застави в частині договорів зберігання роз'єднано з первісним позовом КБ «Приватбанк» до ВАТ «Ковельмолоко» та ТзОВ «Резонанс» про стягнення 1 557 698,33 грн.
В заявах від 01.11.2005р., від 24.11.2005р. позивач змінив позовні вимоги і просить припинити правовідносини по договору про заставу майна від 13.08.1997р., договору заставу майна від 27.04.1998р., договору про заставу майна від 01.06.1998р., договору про заставу майна від 17.06.1998р., договору про заставу майна від 26.06.1998р., договору про заставу майна від 14.09.1998р., договори зберігання заставленого майна від 05.08.1997р. та 13.08.1999р.
В судовому засіданні, в поясненнях від 12.04.2007р., 22.05.2008р. обґрунтовує свої уточненні позовні вимоги тим, що договір про заставу майна від 13.08.1997р., договір про заставу майна від 27.04.1998р., договір про заставу майна від 01.06.1998р., договір про заставу майна від 17.06.1998р., договір про заставу майна від 26.06.1998р., договір про заставу майна від 14.09.1998р., договори зберігання заставленого майна від 05.08.1997р. та 13.08.1999р. були укладенні з метою забезпечення заставою вимоги по кредитній угоді від 05.08.1997р. за №1165; ст.. 3 Закону України «Про заставу» вказує, зо заставою може бути забезпечена дійсна вимога, і застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання; ст.. 609 ЦК встановлює, що зобов'язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора); згідно довідки Головного управління статистики у Волинській області від 28.09.2005р. №472 ТзОВ «Резананс» вилучено з ЄДРПОУ; отже і відносини по кредитній угоді між ТзОВ «Резананс» та ВРУ КБ «Приватбанк» від 05.08.1997р. за №1165 припинилась; за трьохстороннім договором зберігання заставленого майна ВАТ «Ковельмолоко» мав прийняти на відповідальне зберігання майно від ТзОВ «Резонанс; КБ «Приватбанк» виступав у цьому договорі заставодержателем; договір укладався для забезпечення виконання кредитного договору №1165 від 05.08.1997р.; право власності на заставлене майно у ВГРУ КБ «Приватбанк» після укладення договору не виникало; внаслідок припинення правовідносин по кредитному договору, майно, яке мало бути передано по договору зберігання від ТзОВ «Резонанс» до ВАТ «Ковельмолоко» втратило статус заставленого майна. Крім того, в поясненні від 22.05.2008р. позивач зазначив, що ВГРУ КБ «Привтабанк» було у списку кредиторів ТзОВ «Резонанс» під час відкриття та провадження процедури банкрутства та наступної ліквідації щодо останнього; в ліквідаційному балансі ТзОВ «Резанас» ЛТД відсутнє майно, яке передавалось на зберігання на користь ВАТ «Ковельмолоко», а ВАТ «Ковельмолоко» не рахується в числі дебіторів ТзОВ «Резанас» ЛТД; під час ліквідаційної процедури не виявлено у активах боржника (ТзОВ «Резонанс» ЛТД) дебіторської заборгованості.
У відзиві від 29.11.2005р. відповідач - ЗАТ КБ «Приватбанк» - заперечує зміненні позовні вимоги позивача, вказує, що оскільки ТзОВ «Резанас» ЛТД ліквідоване та вилучене з ЄДРПОУ, то його зобов'язання припиняються; однак 11.06.2004р. між ТзОВ «Резанас» в особі ліквідатора Костюкевича І.М. та гр. ОСОБА_1 за згодою КБ «Приватбанк» було укладено договір (правочин) про перевід боргу за кредитним договором №123 від 05.05.1997р., згідно якого гр.ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання ТзОВ «Резанас» сплати боргу; тому правовідносини за договорами застави, які забезпечували виконання зобов'язання ТзОВ «Резонанс» за кредитним договором не можуть бути припиненні; крім того, позивач не є стороною договорів застави, тому не має права вимагати припинення правовідносин за такими договорами.
Відповідач - ТзОВ «Резонанс» - в судові засідання не з'являвся, витребувані судом пояснення на позовні вимоги не представив.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
05.08.1997 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резонанс" ЛТД та Волинським головним регіональним управлінням КБ "Приватбанк" від імені комерційного банку "Приватбанк" було укладено кредитний договір № 1165.
13.08.1997 року між ТзОВ "Резонанс" ЛТД та ВГРУ КБ "Приватбанк" в забезпечення повернення кредиту було укладено договір застави товарів в обороті та переробці, які належали ТзОВ "Резонанс" ЛТД на праві приватної власності, а також договори про заставу майна: від 13.08.1997 p., від 27.04.1998 p., від 01.06.1998 р, від 17.06.1998 p., від 26.06.1998 p., від 14.09.1998 р.
13.08.1999 року було укладено трьохсторонній договір зберігання заставленого майна між ТзОВ "Резонанс" ЛТД (заставодавець), ВГРУ КБ "Приватбанк" (заставодержатель) та ВАТ "Ковельмолоко" (охоронець).
Згідно ст. 42 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.
Після підписання договору застави, а також договору зберігання заставленого майна, право власності на це майно залишилось у ТзОВ "Резонанс" ЛТД (заставодавець).
Згідно Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань.
Відповідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Стаття 3 Закону України "Про заставу" передбачає, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо... Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства суд приходить до висновку, що відносини по договору застави можуть виникнути тільки при існуванні певних зобов'язань між сторонами.
Однією з підстав виникнення зобов'язань згідно статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України є договори та інші правочини.
В даному випадку правочином, на підставі якого виникли зобов'язання є кредитний договір № 1165 від 05.08.1997 р. Саме для його забезпечення та виконання і було укладено договори застави та трьохсторонній договір зберігання заставленого майна від 13.08.1999 р.
Відповідно до статті 609 ЦК України, а також частини 3 статті 205 ГК України господарські зобов'язання припиняються у випадку ліквідації юридичної особи - сторони по договору.
Як вбачається з довідки Головного управління статистики у Волинський області від 28.09.2005 р. за № 472 Товариство з обмеженою відповідальністю "Резонанс" ЛТД виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно статті 111 ЦК України у випадку виключення підприємства з ЄДРПОУ, воно вважається ліквідованим. В зв'язку з настанням цього юридичного факту припиняються будь-які зобов'язання такого підприємства перед контрагентами та державними органами.
Отже, відносини по кредитному договору, укладеному між ТзОВ "Резонанс" ЛТД та ВГРУ КБ "Приватбанк" 05 серпня 1997 року за № 1165 припинились. З припиненням правовідносин за кредитним договором, автоматично припиняються і угоди, укладені на забезпечення та виконання вказаного договору.
Твердження КБ "Приватбанку" про те, що по договору зберігання заставленого майна від 13.08.1999р. ВАТ "Ковельмолоко" несе певні обов'язки перед банком спростовується наступним:
За трьохстороннім договором зберігання заставленого майна Охоронець (ВАТ "Ковельмолоко") мав прийняти на відповідальне зберігання майно від його власника, тобто від ТзОВ "Резонанс" ЛТД. ВГРУ КБ "Приватбанк" виступав у вказаному договорі заставодержателем. Предметом договору був заставлений товар у обороті та переробці, який належав ТзОВ "Резонанс" ЛТД на праві приватної власності. Відповідно до умов самого договору зберігання, він укладався для забезпечення виконання кредитного договору № 1165 від 05.08.1997 р. Право власності на заставлене майно у ВГРУ КБ "Приватбанк" після укладення зазначеного договору не виникало. Після припинення правовідносин по кредитному договору між ТзОВ "Резонанс" ЛТД та ВГРУ КБ "Приватбанк" , мали припинитись відносини по договору застави. Як наслідок цього, майно, яке мало бути передано по договору зберігання від ТзОВ "Резонанс" ЛТД до ВАТ "Ковельмолоко" втратило статус заставленого майна.
ВАТ "Ковельмолоко" не може нести будь-якої відповідальності перед "Приватбанком", оскільки на сьогодні останній не являється заставодержателем майна ТзОВ "Резонанс" ЛТД, так само як і не отримувало право власності на нього.
Згідно роз'яснень Вищого Арбітражного суду України за № 02-5/602 від 24.12.1999 p., а саме абзацу 2 та 3 пункту 1: "Дійсною може вважатись лише вимога, що реально існує і заснована на передбачених законом підставах. Отже у разі забезпечення заставою вимоги, яка не може вважатись дійсною, а також у випадку припинення забезпеченого заставою зобов'язання, незалежно від причин такого припинення, у господарського суду немає правових підстав для задоволення вимог, заснованих на договорі застави, якою забезпечувалось відповідне зобов'язання."
Слід зауважити, що крім підписаних договорів зберігання, КБ "Приватбанк" не надало жодного документа, який би підтверджував факт передачі на зберігання майна від ТзОВ "Резонанс" ЛТД до ВАТ "Ковельмолоко", зокрема відсутні акти приймання-передачі майна на зберігання. Таким чином, є підстави вважати договори зберігання від 13.08.1997р. та 05.08.1999 р. неукладеними, оскільки сторони за ними не вчинили дій (приймання-передача майна на зберігання), які необхідні для того, щоб договір вважався укладеним. Договір схову (збергіання) є реальним, оскільки він вступає в дію, тобто є реально укладеним, з моменту передачі речі на зберігання (схов).
Крім того, в господарському суді Волинської області розглядалась справа №1/105-Б про визнання банкрутом ТзОВ "Резонанс", постановою господарського суду Волинської області від 10.12.2002 року боржника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Резонанс" м. Луцьк визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 22.02.2005р. дану юридичну особу ліквідовано.
Відповідач - ВГРУ КБ "Приватбанк" був у списку кредиторів ТзОВ "Резонанс" ЛТД під час відкриття та провадження процедури банкрутства та наступної ліквідації щодо останнього.
Відповідно до ч. 4 ст. 112 ЦК України встановлено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також: вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними."
В ліквідаційному балансі ТзОВ "Резонанс" ЛТД відсутнє майно, яке передавалось на зберігання на користь ВАТ "Ковельмолоко", а також ВАТ "Ковельмолоко" не рахується в числі дебіторів (боржників) ТзОВ "Резонанс" ЛТД. Під час ліквідаційної процедури призначений господарським судом ліквідатор ТзОВ "Резонанс" ЛТД не виявив у активах боржника дебіторської заборгованості та не звертався до ВАТ "Ковельмолоко" з вимогою про повернення переданого на зберігання майна чи стягнення коштів. Це ще раз підстверджує вищезазначені обставини про те, що майно на зберігання фактично не передавалось.
11.06.2004 року між ТзОВ "Резонанс" ЛТД та ОСОБА_1 було укладено правочин про перевід боргу, який засвідчує, що останній бере на себе зобов'язання по кредитній угоді № 123 від 13.08.1997 р. в повному обсязі та зобов'язується перераховувати грошові кошти у розмірі 1 654 684,31 грн. на протязі п'яти років, а саме у період з 01 січня 2005 року і до 01 січня 2010 року. Тобто, відбулася заміна боржника, до якого перейшли всі права та обов'язки попереднього боржника.
Згідно п. 2 ст. 523 Цивільного кодексу України застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України "Про заставу" встановлено, що застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення боржником боргу, який виник із забезпеченою заставою вимоги, на іншу особу.
Однак, пунктом 10 Договору про заставу майна від 27.04.1998 p., укладеного між ТзОВ "Резонанс ЛТД" та ВГРУ КБ "Приватбанк" на виконання кредитного договору № 123 від 05.08.1997 р. передбачено, що право звернення стягнення виникає, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, останнє не буде виконане. Тобто, з врахуванням положень правочину про перевід боргу від 11 червня 2004 року, кінцевою датою виконання зобов'язання буде 01 січня 2010 року, а тому, тільки після 01 січня 2010 року у "Приватбанку" з'явиться право звернути стягнення на заставлене майно. Дане твердження підкріплюється ще й наданою Відповідачем інформацією про поступове виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по правочину про перевід боргу, тобто поверенням грошових коштів на рахунок Відповідача.
Слід зазначити, що заміна боржника відбулася тільки щодо зобов'язання по кредитній угоді № 123 від 05.08.1997 р. Що ж до кредитної угоди № 1165 від 05.08.1997 p., то заміни боржника по цій угоді не відбулося, а отже правовідносини за даним договором мають бути припинені.
Договори зберігання від 05.08.1997 р. та від 13.08.1997 p., укладені між КБ "Приватбанк", ТзОВ "Резонанс ЛТД" та ВАТ "Ковельмолоко" ґрунтувалися на кредитних угодах ТзОВ "Резонанс ЛТД", а саме № 123 від 05.08.1997 р. та № 1165 від 05.08.1997 р. Предметом договорів зберігання було зазначено "заставлене майно", яке мало бути передано на зберігання ВАТ "Ковельмолоко". Режим заставленого майна випливав з укладених між КБ "Приватбанк" та ТзОВ "Резонанс ЛТД" договорів застави, які в свою чергу укладались з метою забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ "Резонанс ЛТД" перед КБ "Приватбанк". Отже, у випадку, якщо б не було укладено кредитні угоди, не було б укладено договори застави та відповідні договори зберігання заставленого майна. Чинність договорів застави прямо впливає на режим майна, про який йде мова у договорах зберігання. Це, в свою чергу, зачіпає права та інтереси ВАТ "Ковельмолоко", який за договорами зберігання зобов'язувався повернути заставлене майно ТзОВ "Резонанс ЛТД". Крім того, за первісним позовом КБ "Приватбанк", в якості обґрунтування якого було серед іншого вказано саме договори застави, сам визначив коло відповідачів, якими стали ТзОВ "Резонанс ЛТД" та ВАТ "Ковельмолоко".
Отже, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави звернутись до суду з даним позовом. Позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення.
Крім того, в заяві від 31.03.2009р. позивач зазначив, що не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача КБ «Приватбанк» в розмірі 680,00 грн.
Керуючись ЗУ «Про заставу», Цивільним кодексом України , ст.ст.44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Припинити правовідносини по договору про заставу майна від 13.08.1997р., договору про заставу майна від 27.04.1998р., договору про заставу майна від 01.06.1998р., договору про заставу майна від 17.06.1998р., договору про заставу майна від 26.06.1998р., договору про заставу майна від 14.09.1998р., договори зберігання заставленого майна від 05.08.1997р. та 13.08.1999р.
Суддя Бондарєв С.В.
Дата виготовлення
повного тексту
рішення 08.04.2009р.
Суддя