Копія
Ухвала
Іменем України
25.08.2009 Справа № 2-19/7233-07А/5002
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В.
секретар судового засідання Кащеєва С. Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І. ) від 12.03.09 у справі № 2-19/7233-07А/5002
за позовом Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції (вул.Шосейна, 5, смт.Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)
до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (вул.Павленко, 20, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)
про часткове скасування рішення,
11.05.2007 позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про (з урахуванням уточнення (т.2. арк.с. 2-3) визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим №68 від 01.12.2006 про стягнення економічних санкцій в сумі 12524,00 грн. і штрафних санкцій в сумі 25048,00 грн. (т.1. арк.с. 3-5).
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене рішення прийнято необґрунтовано, нерозсудливо та суперечить діючому законодавству, оскільки позивачем не допущені порушення при формуванні та застосуванні плати за послуги.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2009 в задоволенні позову Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції відмовлено (т.2 арк.с. 33-35).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя розмір плати збільшений на суму податку на додану вартість, і тому були відсутні підстави для її повторного збільшення на суму податку на додану вартість і тому застосування до позивача фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення правомірне, з посиланням на Закон України «Про ціни та ціноутворення», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закон України «Про податок на додану вартість», Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»№1351 від 27.08.2003.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Ленінська районна санітарно-епідеміологічна станція, 19.03.2009 звернувся з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга надійшла 27.04.2009, позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі припинити (т.2 арк.с. 39, 40-44).
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням матеріальних та процесуальних норм права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009 клопотання Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції задоволено, поновлено Ленінській районній санітарно-епідеміологічній станції строк на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.09 у справі № 2-19/7233-07А/5002 (т.2 арк.с. 55-57).
Представник відповідача в запереченнях на апеляційну скаргу (вх.№5626 від 19.08.2009) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін (т.2 арк.с.67-68).
В судове засідання, призначене на 25.08.2009, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (т.2 арк.с.65-66), про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим з 31.10.2006 по 31.10.2006 та з 16.11.2006 по 17.11.2006, на підставі посвідчення від 26.10.2006 №0748, проведена перевірка дотримання позивачем вимог Постанов Кабінету Міністрів України №1351 від 27.08.2003 та №662 від 11.05.2006 при формуванні та застосуванні тарифів на платні послуги, що надаються Ленінською санітарно-епідеміологічною станцією Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції, за період з 01.01.2005 по 31.10.2006, за результатам якої складено акт №0748 від 17.11.2006 (т.1 арк.с.7-11).
В ході проведення перевірки встановлено:
необґрунтоване застосування додаткової націнки у вигляді податку на додану вартість у розмірі 20% до тарифів, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1351;
необґрунтоване завищення тарифів на роботи (послуги), що виконуються та надаються державними санітарно-епідеміологічними службами, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1351 із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 №662.
В результаті порушення за період з 01.01.2005 по 11.05.2006 позивачем необґрунтовано отримані кошти у розмірі 11995,00 грн. за надання послуг (т.1 арк.с.10) та 529,20 грн. за надання послуги по узгодженню асортименту (т.1 арк.с.11).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення №68 від 01.12.2006, згідно з яким вирішено вилучити у позивача в дохід Державного бюджету України 12524,00грн. отриманого прибутку та штраф у розмірі 25048,00 грн. (т.1 арк.с.6).
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач застосував до позивача економічні санкції за порушення державної дисципліни цін, яке полягало в безпідставному завищенні тарифів на платні послуги за рахунок подвійного нарахування податку на додану вартість.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про ціни та ціноутворення»№507-ХІІ від 03.12.1990 (далі -Закон №507-ХІІ), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР), Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон №168/97-ВР), Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»№4004-ХІІ від 24.02.1994 (далі -Закон №4004-ХІІ), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»№1351 від 27.08.2003 (далі -Постанова №1351), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку робіт та послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату»№1544 від 15.10.2002 (далі -Постанова №1544).
Відповідно до положень статті 13 Закону №507-ХІІ та Положення «Про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819, на Державну інспекцію з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим покладено контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Стаття 35 Закону №4004-ХІІ визначає джерела фінансового та майнового забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби. Передбачає можливість виконання робіт та надання послуг за плату і встановлює перелік таких робіт та послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя. При цьому зазначаються конкретні види робіт та послуг, які виконуються за плату, та надається право Кабінету Міністрів України визначити перелік інших платних видів робіт і послуг.
Кабінет Міністрів України постановою №1544 затвердив Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату. Відповідно до примітки к Переліку зазначені роботи і послуги виконуються і надаються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Постановою №1351 були затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Ці тарифи включали податок на додану вартість (оскільки у постанові не було зазначене протилежне).
Таким чином, посилання Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим на те, що в пояснювальній записці до проекту Постанови №1351 та розрахунках до неї на обґрунтування запропонованих тарифів було зазначено про включення до них податку на додану вартість, має законні підстави.
Згідно зі статтею 14 Закону №507-ХІІ вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.Крім того, стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Оскаржуване рішення № 68 від 01.12.2006 прийнято з дотриманням вимог закону.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідачем ці строки дотримані.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав належних та допустимих доказів неправомірності рішення відповідача.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про необґрунтованість вимог позивача про скасування рішення відповідача.
Суд першої інстанції в мотивувальній частині дійшов протилежного висновку, однак резолютивна частина відповідає нормам діючого законодавства і викладеному в цій постанові.
Судове рішення не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Ленінської районної санітарно-епідеміологічної станції на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.09 у справі № 2-19/7233-07А/5002 залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.09 у справі № 2-19/7233-07А/5002 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 01 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна