ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/449
м. Київ
25.08.2009 р. 11 год.22 хв. № 2а-3586/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
за позовом Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в розмірі 335,34грн.
За участю представників сторін
позивача: Рожко І.О. (дов. від 12.03.09р. №2434/9/10-209)
відповідача: ОСОБА_2. (дов. від 12.11.07р.)
відповідача:ОСОБА_1.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.08.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна податкова служба у Печерському районі м. Києва (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 335,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до пп.5.3.2. п.5.3. ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181 платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені законом з відповідного податку, за їх відсутності -протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Однак, у відповідача в порушення зазначеної норми виникла податкова заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 335,34 грн. яку він не сплатив. Тому, на думку позивача, прийнята ним податкова вимога №2/6 від 19.01.08р. є правомірною.
Представник відповідача проти позову заперечував за таких підстав, що на його думку, отриманий дохід від постійного роботи є заробітною платою. За таких обставин відповідач вважає, що отриманий ним дохід підпадає під визначення об'єкту оподаткування відповідно до п.3.5. ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», як нарахована сума заробітної плати. Тому, визначена позивачем сума податкового боргу по податку доходів фізичних осіб є неправомірною.
Ухвалою від 09.04.2009р. про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено позивачу в забезпеченні позову.
Суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Громадянин України ОСОБА_1 працював за основним місцем роботи з 01.01.07р. -31.12.07р. у генеральній дирекції з обслуговуванням іноземних представництв «Інпредкадри» у 2007 році (Посольство Австрійської Республіки в Україні).
Згідно декларації №1551 від 01.04.08р. відповідачем було отримано суму доходу за основним місцем роботи -69800,00 грн. з якого податок з доході фізичних осіб не утримано.
На думку позивача, у відповідності до п.п. 5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, за їх відсутності -протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
В порушення зазначеної норми у відповідача виникла податкова заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 335,34 грн. яку він не сплатив. Тому, на думку позивача, прийнята ним податкова вимога №2/6 від 19.01.08р. є правомірною.
Крім того, позивачем здійснено перерахунок податку з доходів фізичних осіб відповідачем за 2007 рік, відповідно до якого останньому необхідно доплатити 10470,00 грн. податку доходів фізичних осіб.
На підставі визначеного податкового зобов'язання на суму 10470,00 грн. позивачем винесено податкове повідомлення -рішення №0003081702/0 від 24.04.08р. на суму 10470,00 грн., №00003081702/2 від 02.09.08р., №00003081702/3 від 13.11.08р.
Зазначені податкові вимоги на підставі скарг були оскаржені відповідачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України.
Однак, розглянутими скаргами зазначені повідомлення були залишені без змін, а скарги відповідача - без задоволення.
Також, позивач зазначає, що згідно пп.5.4.1 п.5.4. ст..5 Закону України №2181, узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визначається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.6.2.1. п.6.2. ст..6 Закону України № 2181,у разі коли платник податків не сплачує податкового зобов'язання у встановлені строки податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
На вимогу абзацу першого п.п.6.2.3. п.6.2. ст..6 Закону України №1281, відповідачу було направлено( за місцем проживання: м. Київ, бульвар Дружби Народів, б.10-а, кв.26) першу податкову вимогу №1/149 від 09.12.08р. на суму 335,34 грн. зазначена вимога була отримана відповідачем особисто 123.05.07р., однак борг сплачено не було.
19.01.08р. була направлена друга податкова вимога №2/6 від 19.01.08р. на суму 335,34 грн. та отримана особисто відповідачем 23.01.09р.
Сума податкового боргу була сплачена частково, а саме в сумі 10134,66 грн. за меморіальним ордером №4 від 09.06.09р.
Таким чином, станом на 05.03.2009р. податковий борг відповідача перед бюджетом становить 335,34 грн.
Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що доходи отримані від постійної роботи в Посольстві австрійської республіки є заробітною платою, а не іноземними доходом.
Крім того відповідач зазначає, що відповідно до п.3.5. ст..3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати (в даному випадку 69800 грн.), зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування ( в даному випадку на суму 2235,60 грн.) і за підсумками 2007 р. становить 67564,40 грн., а сума податку складає 15% від вказаного доходу і повинна дорівнювати 10134,66 грн., яка сплачена відповідачем в повному обсязі 09.08.08р., квитанція №000223.
За таких підстав, відповідач вважає, що мав право на зменшення об'єкту оподаткування на суму сплачених внесків до соціальних фондів.
Суд з висновками позивача не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058), починаючи з 1 січня 2004 року з доходу найманих працівників нараховуються (утримуються) внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно із нормами статті 4 Закону України від 14.01.98 р. N 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Пенсійний фонд, внески до якого нараховуються з доходу найманих працівників починаючи з 01.01.2004 р., є одним з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Нормою пункту 3.5 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено, що починаючи з 1 січня 2004 року при нарахуванні платнику податку (найманій особі) доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків (які згідно із законом справляються за рахунок доходу такої найманої особи) до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”(далі - Закон) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п. 4.1, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно пп. “д”п. 1.3 ст. 1 Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України.
З аналізу пп. “д”п. 1.3 ст. 1 видно, що заробітна плата, отримана позивачем за трудовим договором у Посольстві Австрійської Республіки в Україні, відноситься до доходів з джерелом походження з України.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що отримана позивачем заробітна плата є іноземним доходом, є хибним і суперечить Закону, в зв'язку з чим судом до уваги не приймається.
Пунктом 3.5 ст. 3 Закону встановлено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Відповідно до п. 7.1 ст. Закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
Враховуючи вимоги п. 3.5 ст. 3 Закону, а також те, що сума збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи, сплачена позивачем у 2007 році склала 69800,00 грн., зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування ( в даному випадку на суму 2235,60 грн.) і за під підсумками 2007 року становить 67564,40 грн., а сума податку складає 15% від вказаного доходу і повинна дорівнювати 10134,66 грн., яка відповідачем сплачена в повному обсязі 09.06.2008р., квитанція №000223.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується позов, та не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
В адміністративному позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.