1 інстанція
Код суду 2702
Справа №2а-158/2007
№ 2а-22/2008
Категорія №12
ІМ«ЯМ УКРАЇНИ
28 березня 2008 року Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого-судді Лугвіщик A.M.
при секретарі Клєпцові Є.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Севастопольської міської державної адміністрації та відділу приватизації Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання незаконним розпорядження про приватизацію квартири та визнання незаконним Свідоцтва про право власності на квартиру,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської держадміністрації, відділу приватизації Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання незаконним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 01.10.1997 року № 607/15 про приватизацію квартири АДРЕСА_1, визнання незаконним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке видано відділом приватизації Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на ім»я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мотивуючи тим, що він, як син, являється спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В період життя ОСОБА_2 зі своїм онуком ОСОБА_3 приватизували вказану квартиру в рівних частках. 1/2 частку ОСОБА_2 заповіла його сестрі ОСОБА_4 Вважає, що приватизація квартири проведена з порушенням п.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».Так, передача квартир в спільну часткову власність здійснюється за умови, якщо наймачі і їх члени сім»ї постійно мешкають в даній квартирі на момент введення в дію вказаного Закону, тобто на 22.07.1992 року. Крім цього, на момент приватизації ОСОБА_3 не був зареєстрований в квартирі, а проживав в ній за договором піднайму.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив задоволити.
Представник відповідача - відділ приватизації Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради - з позовом не згоден і пояснив суду, що зміни в п.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» були внесені ще на початку 1993 року і посилання представника позивача на викладені ним умови передачі квартири в власність безпідставні. Розпорядження адміністрації являється актом індивідуальної дії. ОСОБА_1 не має ніякого відношення до спірної квартири.
Третя особа ОСОБА_3 з позовом не згоден і пояснив суду, що з 1991 року по 1993 рік він проходив службу в армії, тому він не мав можливості проживати з бабусею в спірній квартирі. А до проходження служби в армії і після він постійно проживав в спірній квартирі 1 проводив квартплату.
Третя особа ОСОБА_4 з позовом не згодна і пояснила суду, що в спірній квартирі постійно проживали ОСОБА_2 і її внук ОСОБА_3, ОСОБА_1 ніякого відношення до спірної квартири не мав, догляд за матір»ю не здійснював.
Представник відповідача - Севастопольська міська державна адміністрація - в судове засідання не з»явився. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до вимог ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача Севастопольської міської держадміністрації.
Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований по квартирі АДРЕСА_1 з 13.07.1993 року. Договір піднайму між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, квартиронаймачем, не укладався. В заперечення цього факту представник позивача суду не надав доказів.
02.10.1997 року Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації на підставі розпорядження № 607/15 від 01.10.1997 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до вимог діючого Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»..
Вимоги позивача про те, що передача квартир в спільну часткову власність здійснюється за умови, якщо наймачі і їх члени сім»ї постійно мешкають в даній квартирі на момент введення в дію вказаного Закону, тобто на 22.07.1992 року, безпідставні, оскільки згідно Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 22.02.1994 року № 3981-Х11 / п.3/ у ст.. 5 з ч.2 п. 1 слова «на момент введення в дію цього Закону» виключено.
Таким чином, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 суд не вбачає і в їх задоволенні необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.69, 71, 94, 158-163, 185-187 КАС України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Севастопольської міської державної адміністрації та відділу приватизації Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання незаконним розпорядження про приватизацію квартири та визнання незаконним Свідоцтва про право власності на квартиру відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду м. Севастополя через Гагарінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України. Постанова складена власноручно в єдиному екземплярі.