643/8565/15-ц
2/643/3421/15
23.06.2015 року Московський районий суд. ОСОБА_1 у складі:
головуючої судді Ференчук О.В.
при секретарі Скасько Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Єнакієве цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності на будинок,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку № 40, що по провулку Червонодорожньому в м. Харкові, укладеного між ними 17 серпня 2014 року, та про визнання за ним права власності на самовільно реконструйований житловий будинок, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Райгородська, 44, загальною площею 110,5 кв.м, житловою - 63,70 кв.м. Крім того, просить присвоїти зазначеному самовільно реконструйованому будинку юридичну адресу - вул. Райгородська, 46.
Обгрунтовуючи свої вимоги пояснив, що 18.08.2014 року, він уклав із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язувалася протягом одного календарного місяця передати йому у власність житловий будинок № 40 з господарськими спорудами і будівлями, який розташовано за адресою: м. Харків, пров. Червонодорожній. ОСОБА_3, як продавець за договором, свої зобов'язання не виконала. Тому він вимушений звернутися до суду з вимогами про розірвання укладеного договору купівлі-продажу.
Крім того, на підставі договору про надання послуг від 10.03.2014 року він провів реконструкцію належного ОСОБА_3 житлового будинку № 44 літ. «Б-1», що по вул. Райгородська, 44, за що ОСОБА_3 зобов'язалася не заперечувати проти визнання за ним права власності саме на цей будинок. Просить визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «Б-1» - з виділенням окремої адреси - вул. Райгородська, 46.
Позивач у судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю. Позовні вимоги підтримав.
Відповідач до судового засідання не прибула, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності і про визнання позовних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 17.08.2014 року ОСОБА_2А.(покупець) уклав з ОСОБА_3 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу житлового будинку № 40
Згідно п.1.1. даного договору позива зобов'язався на умовах та в порядку, визначених у цьому договорі, передати у власність відповідача а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити названу частку.
Главою 54 розділу III ЦК України визначаються загальні положення про купівлю-продаж. Статтею 657 Кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Отже, вказаний правочин у зв'язку з недодержанням сторонами вимог закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення (їх недійсність прямо встановлена законом) є нікчемним.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Як вказує позивач ОСОБА_2 ним на підставі укладеного договору про надання послуг за власні кошти здійснено реконструкцію житлового будинку літ. «Б-1» , а тому він просить визнати за ним право власності на цю будівлю.
У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
З матеріалів справи неможливо встановити ні власника спірного будинку № 44, що по вул. Райгородська в м. Харкові, ні власника земельної ділянки під ним.
Матеріали справи не містять жодної квитанції, чеку на придбання будівельних матеріалів; будь-яких узгоджень з компетентними службами та даних, що земельна ділянка була виділена або виділена на цей час під цю забудову.
Посилання позивача ОСОБА_2 на технічний звіт, зроблений ТОВ «Консулат», який, як він зазначає, свідчить про проведену реконструкцію будинку, безпідставний і судом не приймається.
З висновку вбачається, що він виконаний виключно з метою оцінки стану будівельних конструкцій і не може слугувати підґрунтям для вводу об'єкту в експлуатацію, оскільки потрібно отримати дозвільну документацію у встановленому законом порядку.
Таким чином, підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на реконструйований житловий будинок літ. «Б-1», що по вул. Райгородська, 44 в м. Харкові, не вбачається.
Що стосується питання про присвоєння самовільній забудові окремої поштової адреси: м. Харків, вул. Райгороська, 46, то це питання не відноситься до компетенції суду.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 6, 122, 212-215, 10, 60 ЦПК України, ст. 657, 220 ЦК України, суд
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності на будинок,
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення (отримання) рішення.
Суддя О.В. Ференчук