Справа: № 826/2144/15 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
09 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Грищенко В.Е., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - Плахотничого Дмитра Олексійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення та інкасових доручень, -
У лютому 2015 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення та інкасових доручень. Свої вимоги мотивує тим, що вважає оскаржувані рішення та прийняті на його підставі інкасові доручення такими, що прийняті відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано з дати його прийняття рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 331/10/16-12-25-12 від 04.02.2015 року. Визнано протиправними та скасовано з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області: № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36 від 04.02.2015 року, № 41, № 42, № 43, № 44, № 47, № 49, № 50 від 05.02.2015 року, оформлені на підставі рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 331/10/16-12-25-12 від 04.02.2015 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - Плахотничий Дмитро Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Рішенням № 331 від 04.02.2015 року Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до п. 32 підроз. 10 р. ХХ ПК України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Укрнафта».
На підставі вказаного Рішення № 331 відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку позивача інкасові доручення № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36 від 04.02.2015 року, № 41, № 42, № 43, № 44, № 47, № 49, № 50 від 05.02.2015 року на загальну суму 259191717,65 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та інкасовими дорученнями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Порядок та процедуру погашення податкового боргу платників податків визначає ПК України.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пункт 59.1 ст. 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами п. 95.1 - п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.
Однак, колегією суддів встановлено, що такі судові рішення відсутні.
Також, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про розстрочення податкового боргу № 09/02-549 від 29.01.2015 року. При цьому станом на час розгляду справи відповідачем відповіді чи будь-яких рішень за вказаною заявою прийнято не було.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.
Так, відповідно до п. 32 підроз. 10 р. ХХ ПК України, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках:
- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:
1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;
2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;
3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Отже, зазначена норма закону встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, якщо податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.
В даній нормі термін «держава» застосовується як уособлення всіх органів державної влади, в тому числі органів державної фіскальної служби.
При цьому, буквальний зміст п. 32 підроз. 10 р. ХХ ПК України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.
Судом першої інстанції на підставі відомостей актів проведення звіряння розрахунків № 20657-20 від 03.02.2015 року, № 391-20 та № 393-20 від 05.02.2015 року за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено, що у позивача обліковується переплата по збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.
Зважаючи на те, що у ПАТ «Укрнафта» станом на дату прийняття спірного Рішення № 331 була наявна переплата по збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом, тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів п. 32 підроз. 10 р. ХХ ПК України з метою стягнення коштів.
При цьому, застосування одного із способів погашення податкового боргу, виключає можливість одночасного застосування іншого способу погашення податкового боргу у вигляді стягнення коштів платника податків за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду.
Також судом першої інстанції було встановлено, що Карлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області до прийняття оскаржуваного Рішення № 331 вже застосувала механізм примусового стягнення з ПАТ «Укрнафта» за спірний період податкового боргу в судовому порядку на підставі пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 та п. 95.3 ст. 95 ПК України.
Так, Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17196/14 за позовом Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області до ПАТ «Укрнафта» про стягнення коштів.
Відповідачем не було спростовано те, що Карлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу за платежами та за періоди, по яким відкрито провадження в справі, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів п. 32 підрозд. 10 р. ХХ ПК України з метою стягнення коштів, оскільки це фактично свідчить про повторне стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу з того ж виду податку та за ті ж самі періоди.
Вказане. на думку колегії суддів, також свідчить про те, що з приводу вказаного вище податкового боргу існує спір, а тому сума боргу не може вважатися узгодженою.
Крім того, положеннями законодавства України не визначена форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку передбаченому п. 32 підроз. 10 р. ХХ ПК України.
Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України (http://sta-sumy.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2015-rik/63550.html) форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів у рахунок погашення боргу платника податків у банках перебуває тільки на стадії розгляду, свідченням чого є проект постанови Кабінету Міністрів України від 2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1244».
Відповідачем не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі п. 32 підроз. 10 р. ХХ ПК України.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рішення № 331 прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування інкасових доручень колегія суддів зазначає наступне.
На підставі Рішення № 331 відповідач оформив та направив обслуговуючому банку ПАТ «Укрнафта» інкасові доручення № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36 від 04.02.2015 року, № 41, № 42, № 43, № 44, № 47, № 49, № 50 від 05.02.2015 року.
Правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України, які, відповідно до положень ст. 3, ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є обов'язковими для всіх банків.
Статтею 7 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а також здійснює банківське регулювання. Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
Згідно з п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 12.1, п. 12.2, п. 12.4 Інструкції органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до ст. 41 ПК України та ст. 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.
Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду.
Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.
Таким чином, приписами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.
Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу зазначається також в абзаці 4 листа Національного банку України «Роз'яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)» № 25-110/4833 від 27.01.2015 року.
Отже, спірні інкасові доручення оформлені відповідачем з порушенням встановлених вимог та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція за рахунками ПАТ «Укрнафта».
Згідно із пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, інкасовим дорученням (розпорядженням) є розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку здійснити переказ коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Тобто, інкасове доручення оформлюється органом стягнення та є його рішенням з вимогою про стягнення з рахунків боржника грошових коштів.
Отже, інкасове доручення як рішення контролюючого органу може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства, відповідно до положень ст.2 КАС України.
При цьому, колегія суддів критично сприймає твердження відповідача про повернення вказаних інкасових доручень банком без виконання, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження зазначеного факту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні інкасові доручення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позовної заяви є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - Плахотничого Дмитра Олексійовича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
І.О. Лічевецький
Повний текст виготовлено 09.07.2015 року.
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.