Справа: № 357/4522/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гапоненко А.П.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
09 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Земляна Г.В.
Межевич М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про перерахунок додаткової пенсії та підвищення до неї,-
ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУПФУ у Київській області) про визнання протиправною відмови щодо не здійснення перерахунку і виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії в розмірі, відповідно ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання здійснити такі виплати з 01.01.2014 р.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2015 року позовну заяву в частині вимог за період з 01.01.2014 р. по 15.07.2014 р. залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ у Київській області щодо не здійснення позивачу нарахування та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії в розмірі, відповідно до відповідно ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання здійснити такі виплати з 16.07.2014 р. по 02.08.2014 р. В іншій частині позову відмовлено.
На вказану постанову ГУПФУ у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач є дитиною війни, належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії, отримує пенсію за віком та постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю, є непрацюючим пенсіонером.
Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а відповідно до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
У 2014 році до 02.08.2014 р. додаткове правове регулювання відносин, пов'язаних із нарахуванням та виплатою додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», іншими законами України - не здійснювалося.
Проте, відповідач всупереч ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснював такі виплати позивачу у меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 р. №1210 та "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 р. №1381, що є протиправним з огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 03.08.2014 р., Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» було доповнено, зокрема, пунктом 67, згідно якого, зокрема ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
При цьому, Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 р. №3-рп/2012 зазначив, що відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (пункти 1, 6 частини першої статті 92, частина друга статті 95 Конституції України).
Оскільки Кабінету Міністрів України з 03.08.2014 р. були надані спеціальні повноваження щодо встановлення розміру деяких категорій соціальних виплат, колегія суддів приходить до висновку про те, що із вказаної дати відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії та підвищень до пенсії у розмірі, встановленому ст.ст. 39, 51 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, з 03.08.2014 р. при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягають постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 р. №1210 та "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 р. №1381.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 99 КАС України, підлягають задоволенню вимоги позивача за період з 16.07.2014 р. по 02.08.2014 р.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову частково, а тому апеляційну скаргу ГУПФУ у Київській області необхідно залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року - без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
головуючий суддя Сорочко Є.О.
судді: Земляна Г.В.
Межевич М.В.
.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Межевич М.В.
Земляна Г.В.