Справа: № 362/1381/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Корнієнко С.В.
Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
08 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративного суд у складі колегії:
головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області про визнання відмови відповідача в перерахунку та виплаті позивачу державних пенсій (основної та додаткової), відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності за 2014 рік, починаючи з 01.01.2014 року по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути відповідні суми, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячної додаткової пенсії за 2014 рік, починаючи з 01.01.2014 року по другій групі інвалідності в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути відповідні суми, з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2015 року та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження, то колегія суддів приходить до висновку про розгляд справу у порядку письмово провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорія), що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 та вкладкою НОМЕР_2.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК №189091, ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи.
12 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до управління ПФУ у місті Василькові та Васильківському районі Київської області із заявою про перерахунок державної та додаткової пенсії, на що листом № 1059/04 від 27.02.2015 року йому відмовлено в перерахунку вищезазначених виплат.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Зі змісту ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам IІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно статті 63 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Зі змісту приписів ст. 113 Конституції України випливає, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, законами України.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 19.06.2001 року № 9-рп/2001 зауважив, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що починаючи з 01 січня 2014 року Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції Закону України від 06 липня 2014 року не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному постановами КМ України, а не відповідними Законами є неправомірними.
Проте, Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції Закону України від 31 липня 2014 року, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вказана норма набрала чинності з 03 серпня 2014 року.
Таким чином, починаючи з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року щодо спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про соціальний захист дітей війни» без будь-яких обмежень.
Однак, як вбачається з вхідного штампу суду на позовній заяві, позивач звернувся до суду 18 березня 2015 року.
Відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, з урахуванням наведених положень, строк звернення до суду в межах якого позов підлягає задоволенню слід відраховувати з 18 вересня 2014 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог за період з 01.01.2014 року по 15.08.2014 року, оскільки позивач пропустив строк звернення з відповідними вимогами до суду.
Висновки суду першої інстанції з приводу того, що до вказаних правовідносин не застосовуються строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України, посилаючись на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року положеннями п. п. і.і) п. а) ч. 1 ст. VI якої встановлено, що строк позовної давності на відшкодування ядерної шкоди, спричиненої тілесному здоров'ю, складає тридцять років з дня ядерного інциденту, колегія суддів вважає помилковими, оскільки на відміну від положень Конвенції строки, визначені ст. 99 КАС України є процесуальними. Їх початок та перебіг пов'язується з моментом порушення прав та інтересів позивача.
При цьому, слід зауважити, що вказані соціальні виплати носять щомісячний характер і позивач про порушене право мав дізнатися при кожній виплаті. Однак, у визначений процесуальним законом строк до суду не звернувся.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду в частині вимог за період з 01.01.2014 року по 17.09.2014 року. В решті позовних вимог необхідно відмовити.
Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова ухвалена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області - задовольнити.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2015 року - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.01.2014 року по 17.09.2014 року залишити без розгляду.
В інший частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Старова Н.Е.