07 липня 2015 р. Справа № 815/5721/13-а
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Потапчука В.О.
судді - Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси до ОСОБА_4 про стягнення суми пенсійних переплат, -
встановиЛА:
06 серпня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просило, з урахуванням уточнень до адміністративного позову від 16.04.2015 року, яким зменшено розмір позовних вимог, стягнути з відповідача суму пенсійних переплат у розмірі 37185,42 грн.
Суд першої інстанції своєю постановою від 17 квітня 2015 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси - задовольнив повністю.
Стягнув з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси (65121, м.Одеса, вул.Ільфа і Петрова, 4а, код ЄДРПОУ 20990714) суму пенсійних переплат в розмірі 37185,42 грн. (тридцять сім тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 42 копійки).
ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.06.2005 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м. Одеси з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
На підставі довідки КУ "Міська клінічна інфекційна лікарня" № 124 від 09.06.2005 року ОСОБА_4 рішенням Управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м. Одеси, оформленим протоколом № 70777 від 22.08.2005 року, було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162, згідно зі ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_4 вбачається, що УПФУ в Суворовському районі м.Одеси надіслано запит до КУ "Міська клінічна інфекційна лікарня" № 5022/06 від 15.05.2009 року, в якому УПФУ у Суворовському районі м. Одеси просило підтвердити, зокрема, достовірність пільгової довідки ОСОБА_4, за період з 02.01.1986р. по 12.10.1991р.
05.06.2009 року УПФУ у Суворовському районі м. Одеси отримало відповідь від КУ "Міська клінична інфекційна лікарня" № 314 від 04.06.2009 року, згідно якої КУ "Міська клінична інфекційна лікарня" пільгова довідка ОСОБА_4 за період з 02.01.1986 року по 12.10.1991 року не надавалася, підписи головного лікаря та начальника відділу кадрів підроблені.
У зв'язку з тим, що відповідачу було призначено пільгову пенсію за Списком № 2 саме на підставі довідки КУ "Міська клінічна інфекційна лікарня" № 124 від 09.06.2005 року, згідно якої ОСОБА_4 нібито працювала з 02.01.1986 року по 12.10.1991 року в зазначеному медичному закладі в якості санітарки-молодшої медсестри токсоплазмозного кабінета з безпосереднього обслуговування інфекційних хворих, і достовірність даної довідки не була підтверджена - рішенням УПФУ в Суворовському районі міста Одеси від 06.08.2009 року № 92 ОСОБА_4 припинено виплату пільгової пенсії.
Також 06.08.2009 року УПФУ в Суворовському районі міста Одеси було прийняте рішення № 677 про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонеру внаслідок зловживань з його сторони.
02 жовтня 2009 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси, оформленого протоколом № 2839 від 19.11.2009 року відповідачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
21 березня 2012 року УПФУ в Київському районі міста Одеси отримало лист від УПФУ в Суворовському районі міста Одеси від 20.03.2012 року № 2150/06 та архівну пенсійну справу ОСОБА_4, матеріали якої свідчили про наявність переплати пенсійних виплат відповідачу за період 05.06.2005 року по 30.06.2009 року у розмірі 43368, 42 грн.
На підставі цього, УПФУ в Київському районі міста Одеси винесено рішення від 21.03.2012 № 328 про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонеру. Згідно з цим рішенням переплата пенсії ОСОБА_4 за період з 05.06.2005 року по 30.06.2009 року складала 43 368, 42 грн. та підлягала поверненню шляхом щомісячного відрахування з пенсії 20 % її розміру до повного погашення заборгованості.
Вищезазначене рішення від 21.03.2012 № 328 УПФУ в Київському районі міста Одеси було оскаржене ОСОБА_4 в судовому порядку.
Ухвалою суду від 17.12.2013 року провадження по даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі за позовом ОСОБА_4 до УПФУ в Київському районі м.Одеси про скасування рішення № 328 від 21.03.2012 року та зобов'язання утриматись від відрахувань з пенсії.
Постановою Київського районного суду м.Одеси від 30.07.2014 року по адміністративній справі № 520/12007/13-а за позовом ОСОБА_4 до УПФУ в Київському районі м.Одеси, третя особа - УПФУ в Суворовському районі м.Одеси, про скасування рішення № 328 від 21.03.2012 року про утримання надмірно сплачених сум пенсії та зобов'язання утриматись від відрахувань з пенсії, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішення, зокрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особа або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, на підставі ч.1 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи обставини, встановлені постановою Київського районного суду м.Одеси від 30.07.2014 року по адміністративній справі № 520/12007/13-а як щодо ОСОБА_4, так і щодо УПФУ в Київському районі м.Одеси, які брали участь у справі № 520/12007/13-а та є сторонами по даній справі.
Так, постановою Київського районного суду м.Одеси від 30.07.2014 року по адміністративній справі № 520/12007/13-а було встановлено законність прийняття Управлінням ПФУ в Київському районі міста Одеси оскаржуваного ОСОБА_4 рішення № 328 від 21.03.2012 року про утримання надмірно сплачених сум пенсії, що стало підставою для відмови ОСОБА_4 в задоволенні її позову.
Таким чином, законність рішення УПФУ в Київському районі м.Одеси № 328 від 21.03.2012 року про утримання з ОСОБА_4 надмірно сплачених сум пенсії встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому вказане рішення перевірці на предмет його законності та обґрунтованості при розгляді даної справи не підлягає.
Додатково слід зазначити, що рішення № 328 від 21.03.2012 року про утримання з ОСОБА_4 надмірно сплачених сум пенсії, яке визнано Київським районним судом м.Одеси законним та обґрунтованим, було прийняте саме на підставі того, що така пільгова пенсія ОСОБА_4 була призначена, було виплачена в розмірі 43368, 42 грн., в подальшому УПФУ було встановлено подання пенсіонером недостовірних відомостей для призначення пенсії (у вигляді Довідки, що уточнює особливий характер роботи, КУ "Міська клінічна інфекційна лікарня" № 124 від 09.06.2005 року) і, як наслідок, безпідставність виплати пільгової пенсії ОСОБА_4 через подання недостовірних відомостей.
Крім того, факт отримання відповідачем ОСОБА_4 пенсійних виплат за період з 05.06.2005 року по 30.06.2009 року підтверджується: заявою-анкетою про відкриття рахунку в АТ "Імексбанк", договором № 250016691 від 17.08.2005 року про розрахункове обслуговування операцій фізичних осіб з пластиковими картками НСМЕП з додатковою угодою, укладеними між ОСОБА_4 та АТ "Імексбанк", заявою про відкриття поточного рахунку від 17.08.2015 року, договором №250016691 П від 17.08.2005 року на відкриття та обслуговування банківського рахунку (поточного) в національній валюті фізичної особи-пенсіонера та випискою з особового рахунку. Останнім документом (випискою з особового рахунку) підтверджено факт перерахування Пенсійним фондом Суворовського району пенсії ОСОБА_4 та зняття цих пенсійних виплат відповідачем. Усі вищевказані заяви до банку та договори, підписані особисто ОСОБА_4, є доказами отримання відповідачем пільгової пенсії.
Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що в неї є право на пільгову пенсію у зв'язку з роботою на Іркутському алюмінієвому заводі, у зв'язку з проживанням та роботою з 1973 року як дружини військового офіцера в місцевостях Півночі, є безпідставними, оскільки підставою для призначення пільгової пенсії рішенням від 22.08.2005 року була лише довідка про роботу ОСОБА_4 в КУ "Міська клінічна інфекційна лікарня" в період з 02.01.1986 року по 12.10.1991 року.
Слід зазначити, що згідно дубліката трудової книжки ОСОБА_4 НОМЕР_2, з 02.01.1986 року ОСОБА_4 прийнята до КУ "Міська клінічна лікарня №10" м. Одеси на посаду медрегістратора поліклінічного відділення спеціалізованих видів медичної допомоги. У 2001 році ОСОБА_4 переведено на посаду медрегістратора медичного архіву загально-лікувального персоналу.
При цьому, свою роботу в КУ "Міська клінічна інфекційна лікарня" у період з 02.01.1986 року по 12.10.1991 року сама відповідач не підтверджує, та зазначає, що у цьому медзакладі не працювала.
Доводи відповідача, що працівники Пенсійного фонду нібито навмисно фальсифікували документи людей, підроблювали, нараховували пенсії та й самі їх отримували, є безпідставними, оскільки пільгову пенсію працівники Пенсійного фонду замість неї не отримували, а отримувала цю пенсію сама ОСОБА_4, що підтверджено вищенаведеними банківськими документами.
Частиною 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
16.04.2015 року до суду Управлінням пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси надано уточнений адміністративний позов, в якому позивачем зменшено суму пенсійних переплат, що підлягає стягненню, до суми 37185,42 грн., у зв'язку з щомісячним відрахуванням 20 % від суми пенсії ОСОБА_4 Залишок неповернутої суми пенсійних переплат згідно наданої позивачем відомості про відрахування становить 37185,42 грн.
На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси є обґрунтованими та законними, а тому підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси до ОСОБА_4 про стягнення суми пенсійних переплат, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя В.О. Потапчук
суддя Г.В. Семенюк