Справа: № 742/701/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Циганок М.О.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
07 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,
У лютому 2015 року позивач - Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області, звернулось до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного державного виконавця Петренко С.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн. по ВП № 4453324;
скасувати постанову Головного державного виконавця Петренко С.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про накладення штрафу у розмірі 13660,00 грн. по ВП № 4453324.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області - задовольнити, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк не виконано рішення суду про зобов'язання здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги як особі, яка постраждала внаслідок ЧАЕС, а тому дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу відповідно до вимог ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» є правомірними.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а/742/29/14, виданим 12 червня 2014 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 12 червня 2014 року, згідно якого Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради зобов'язано виплатити ОСОБА_1 допомогу як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно п. 7 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 20 400,00 грн. шляхом перерахування цих коштів на особовий рахунок в Ощадбанку.
Листами від 18 вересня 2014 року № 11-03/6851 та від 21 листопада 2014 року № 11-05/9050 Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області повідомляло відповідача про неможливість виконання судового рішення ні в добровільному порядку, ні в інший спосіб.
Враховуючи, що станом на 04 лютого 2015 року рішення суду по справі №2-а/742/29/14 не виконано, державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу від 04 лютого 2015 року по ВП №44523324, згідно якої на підставі ст.ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" та в зв'язку з не виконанням рішення суду без поважних причин, на боржника накладено штраф в розмірі 1360,00 грн..
Вважаючи таку постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавчий збір» 1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно із частиною 1 статті 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
З наведеного вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, тобто коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Як зазначалось вище позивач листами від 18 вересня 2014 року № 11-03/6851 та від 21 листопада 2014 року № 11-05/9050 повідомляв відповідача про неможливість виконання зобов'язань, визначених виконавчим документом від 12 червня 2014 року по справі № 2а/742/29/14. Основною підставою, що унеможливлювала виконання позивачем виплат на користь ОСОБА_1 слугувала відсутність бюджетних асигнувань та окремих бюджетних програм для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Разом з тим, виходячи з положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації» управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради є виконавчим органом відповідної міської ради у системі регулювання праці та соціального захисту населення, який утримується за рахунок коштів районного у місті бюджету та здійснює виконання державних програм відповідного соціального спрямування за рахунок коштів державного бюджету, та не наділене повноваженнями здійснювати розподіл бюджетних коштів.
Окрім іншого, матеріали справи містять копію відповіді Міністерства соціальної політики України від 20 березня 2015 року № 3809/0/14-15/04 наданої на запит Департаменту соціальної політики Чернігівської обласної державної адміністрації, зі змісту якої слідує, що фактичну заборгованість, яка виникла станом на 01 січня 2015 року за рішеннями суддів, виконання яких гарантовано державою, буде реструктуризовано, а виплати за нею будуть здійснюватись за рахунок видатків передбачених Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік».
Враховуючи викладене, невиконання позивачем судового рішення мало місце через відсутність відповідного фінансового забезпечення для такого виконання, що виключає можливість накладення на Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк судового рішення. Також, накладення штрафу у даному випадку жодним чином не захищає та не сприяє реалізації права особи на отримання належних бюджетних коштів, а лише покладає додаткові фінансові зобов'язання на позивача.
Зазначена правова позиція узгоджуються із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 24 березня 2015 року №21-66а15.
Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 04 лютого 2015 року по ВП № 44523324.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області - задовольнити, постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області - задовольнити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про накладення штрафу ВП №44523324 від 04 лютого 2015 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.