23 червня 2015 рокусправа № 804/16938/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.
за участю представників:
позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 10.12.14)
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року
у справі № 804/16938/14
за позовом комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал»
до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003762203 від 13.10.2014,-
Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0003762203 форма «Р» про збільшення грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 15 149,00 грн., з якої за основним платежем - 10099,00 грн., за штрафними санкціями 5050,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій за правовідносинами позивача з ПП «ТД «Альфа Буд». Правочини позивача з означеним підприємством були реальними та фактично виконувались сторонами з відповідним відображенням вказаних операцій у первинних документах, складених з дотриманням норм чинного законодавства, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Судом першої інстанції прийнято в якості доказу вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, згідно якому директор ПП «ТД «Альфа Буд» ОСОБА_2 визнала себе винною у фіктивному підприємстві, надала пояснення, що придбала ПП «ТД «Альфа Буд» без мети здійснення підприємницької діяльності даного підприємства, а лише з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість та подальшого складання і подачі податкової звітності до органів державної податкової служби. Суд дійшов висновку, що посилання представника позивача на реальність здійснення господарських операцій із вказаних підприємством з приводу поставки ПП «ТД «Альфа Буд» товару є безпідставними та спростовується доводами, наведеними у вироку суду, який набрав законної сили.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що посилання суду першої інстанції на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська є не вірним, оскільки договори купівлі-продажу №186/12 від 29.02.2012 та №209/12 від 06.03.2012 від імені ПП «ТД «Альфа Буд» підписувала директор ОСОБА_3, а не засуджена ОСОБА_2 В іншому - апеляційна скарга фактично мотивована обставинами, викладеними в адміністративному позові.
Представник позивача в судовому засіданні просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «ТД «Альфа Буд» (податковий номер 35101167) за березень 2012 року та подальшої їх реалізації, за результатами якої складено акт №3876/04-03-22-03-09/33855038 від 29.09.2014.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.180.1 ст.180, п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2012 року на загальну суму 10099,00 грн.
До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що згідно акту від 02.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТД «Альфа Буд» встановлено не знаходження вказаного підприємства за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарських операцій з купівлі-продажу. Також фіктивність діяльності даного підприємства підтверджена вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2013 у справі №208/2357/13-к, який набрав чинності 17.05.2013, за яким директор ПП «ТД «Альфа Буд» ОСОБА_2 була засуджена за фіктивне підприємництво вказаного підприємства.
Виходячи з вказаних обставин відповідач дійшов висновку про нереальність вчинення господарських операцій між позивачем (покупець) та ПП «ТД «Альфа Буд» (постачальник) з приводу купівлі-продажу товару та укладення позивачем угод із вказаним контрагентом лише з метою мінімізації податкових зобов'язань, які були направлені лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003762203 від 13.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 15149,00 грн., в тому числі за основним платежем - 10099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5050,00 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування товариством податкового кредиту з сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання товарів за господарськими операціями з ПП «ТД «Альфа Буд», реальність яких не встановлена, і про заниження в зв'язку з цим грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що 29.02.2012 між позивачем (Покупець) та ПП «ТД «Альфа Буд» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №186/12, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар (труба 219х8) в кількості 2,3 т. за ціною 29394,00 грн., в т. ч. ПДВ 4899,00 грн. Відповідно до п.2.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Базис поставки - франкосклад Покупця.
На підтвердження фактичного виконання договору надано: видаткову накладну №РН-0000025 від 01.03.2012 на загальну суму 29394,00 грн., податкову накладну №19 від 01.03.2012 на загальну суму 29394,00 грн., в т. ч. ПДВ 4899,00 грн., прибутковий касовий ордер №0191 від 01.03.2012, картку складського обліку №9, платіжні доручення №1073 від 22.03.2012, №1674 від 18.04.2012, №2021 від 17.05.2012, №2503 від 13.06.2012, №2751 від 03.07.2012, №1977 від 20.09.2012, накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 01.03.2012, акти використання матеріалів у господарській діяльності.
06.03.2012 між позивачем (Покупець) та ПП «ТД «Альфа Буд» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №209/12, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар (колеса робочі до насосу ФГ-450/57,5) в кількості 4 шт. за ціною 31200,00 грн., в т. ч. ПДВ 5200,00 грн. Відповідно до п.2.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Базис поставки - франкосклад Покупця.
На підтвердження фактичного виконання договору надано: видаткову накладну №РН-0000031 від 07.03.2012 на загальну суму 312000,00 грн., податкову накладну №28 від 07.03.2012 на загальну суму 31200,00 грн., в т. ч. ПДВ 5200,00 грн., прибутковий касовий ордер №0226 від 07.03.2012, картку складського обліку №110, платіжне доручення №825 від 06.03.2012, накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 07.03.2012, акти використання матеріалів у господарській діяльності.
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
В результаті дослідження означених вище документів, поданих позивачем на підтвердження здійснення операцій купівлі-продажу, вбачається, що вони мають всі законодавчо передбачені реквізити.
Разом з тим податковим органом в акті перевірки від 29.09.2014 №3876/04-03-03-09/33855098 зроблено висновок про неможливість здійснення операцій з поставки товару та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару у ПП «ТД «Альфа Буд», оскільки вироком Заводського суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2013 у справі №208/2357/13-к провадження №1-кп/208/10213, що набрав законної сили 17.05.2013, визнано ОСОБА_2, директора та засновника ТОВ «ТД «Альфа Буд», винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.205 КК України, ч.1 ст.358 КК України та встановлено оформлення ОСОБА_2 безтоварних господарських операцій, здійснення фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності.
Як зазначено у вказаному вироку суду, ОСОБА_2, маючи злочинний намір на фіктивне підприємництво, діючи навмисно в інтересах невстановлених осіб, придбала суб'єкт підприємницької діяльності ПП «Торгівельний Дім «Альфа Буд» з метою прикриття незаконної діяльності, перереєструвавши його на своє ім'я, достовірно знаючи, що вона не буде здійснювати підприємницьку діяльність даного підприємства.
В подальшому ОСОБА_2 подавала податкову звітність щодо фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства до Дніпродзержинської ОДПІ, розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, 9.
Реалізувавши свій злочинний намір на фіктивне підприємництво, а саме, створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі, ПП «Торговий дім «Альфа буд», з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_2 в період з 04.03.1999 по 14.06.2012, використовуючи реквізити зазначених фіктивних підприємств створених нею, незаконно, документально оформлювала безтоварні господарські операції по нібито придбанню суб'єктами підприємницької діяльності товарів, робіт (послуг).
Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Вироком Заводського суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2013 підтверджується, що мале місце діяння щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагента позивача ПП «Торговий дім «Альфа буд» та внесення неправдивих відомості в документи щодо здійснення господарських операцій, які фактично не відбувались.
Отже, виходячи з встановленого судом факту, що контрагент позивача - ПП «ТД «Альфа Буд» як одна із сторін договору не здійснювало підприємницької діяльності по поставці товару позивачеві за вищевказаними договорами, що свідчить про нереальність вказаних господарських операцій, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на реальність здійснення господарських операцій із вказаних підприємством з приводу поставки ПП «ТД «Альфа Буд» товару є безпідставними та спростовується доводами, наведеними у вироку суду, який набрав законної сили.
Суд першої інстанції, враховуючи встановлення фіктивності підприємницької діяльності за вироком суду контрагента позивача - постачальника товару - ПП «ТД «Альфа Буд», який не здійснював будь-якої господарської діяльності, у тому числі і постачання товару, зазначив, що реальність вказаних вище господарських операцій з позивачем є неможливою.
Встановлені судом першої інстанції обставини позивачем не спростовані, відповідні докази ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не подані.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладаючи на суб'єкт владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В результаті дослідження наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи документи не є достатнім доказом для підтвердження факту реальності здійснення певної господарської операції, в даному випадку - поставки товару.
З наявних в матеріалах справи документів в їх сукупності не вбачається реальності здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентом ПП «ТД «Альфа Буд», у зв'язку з чим суми податку на додану вартість на підставі виданих ПП «ТД «Альфа Буд» документів не можуть включатись до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на податку додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів.
З огляду на викладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014, висновок відповідача щодо безпідставного відображення в податковому обліку операцій поставки товару, є обґрунтованим.
Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Передбачені статтею 202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 804/16938/14 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко