04 червня 2015 рокусправа № 808/8612/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року по справі за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2013 року КСП «Тепличний комбінат» звернулось до суду з позовом до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.09.2013 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню а постанова суду скасуванню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 12.08.2013р. № 23, 24, 25 посадовими особами Енергодарської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, проведена позапланова документальна виїзна перевірка КСП «Тепличний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2009р. по 01.07.2013р.
За результатами перевірки складено Акт від 28.08.2013 року № 60/22-14/36180433.
Відповідно до Акту перевіркою встановлені порушення, зокрема:
- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині неутримання, не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2013 рік на суму 61200,00 грн., в тому числі за квітень 2013 року - 61200,00 грн.
- пп. “г” пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, ст. 3 п. 3.10, п. 3.11, п. 3.12, п. 3.13 “Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за №543/10823, в частині неутримання, не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2010 рік на загальну суму 19500,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 12000,00 грн., вересень 2010 року в сумі 7500,00 грн.
На підставі Акту та виявлених порушень Енергодарською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 100875,00 грн., в тому числі за основним платежем - 80700,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20175,00 грн.
Позивач з таким рішенням не погодився, що й стало підставою для звернення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, податковим органом необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині неутримання, не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2013 рік на суму 61200,00 грн., оскільки рішенням № 17 Правління КСП “Тепличний комбінат” від 04.04.2013 списано грошову позику в повному обсязі ОСОБА_1 надану відповідно до договору позики грошей № 100 від 26.09.2011 в розмірі 238000,00 грн. та ОСОБА_2 надану відповідно до договору позики грошей № 99 від 26.09.2011 в розмірі 170000,00 грн., які під підпис особисто ознайомлені з даним рішенням. А також з того, що податковим органом необґрунтовано та передчасно зроблено висновок про порушення позивачем, в частині неутримання, не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2010 рік на загальну суму 19500,00 грн., оскільки у позивача об'єктивно відсутня можливість надати підтверджуючі документи з цих питань.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим з огляду на наступне.
На підставі договору № 100 від 26.09.2011 року надано безвідсоткову грошову позику - заступнику голови правління з економіки та фінансів КСП “Тепличний комбінат” ОСОБА_1 в розмірі 300000,00 грн., але фактично згідно касової книги та видаткових касових ордерів ОСОБА_1 отримав 238000,00 грн., а саме 18.10.2011 року - 130000,00 грн. та 24.10.2011 року - 108000,00 грн.
На підставі договору № 99 від 26.09.2011 року надано безвідсоткову грошову позику заступнику голови правління з юридичних питань ОСОБА_2 в розмірі 170000,00 грн.
Згідно рішення № 17 від 04.04.2013 року правління КСП “Тепличний комбінат” списано грошову позику в повному обсязі ОСОБА_1 в розмірі 238000,00 грн. та ОСОБА_2 в розмірі 170000,00 грн.
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1ст. 162 Податкового кодексу України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Згідно вимог пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Оскільки позивачем не було надано докази повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині неутримання, не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2013 рік на суму 61200,00 грн.
Що стосується порушень пп. “г” пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, ст. 3 п. 3.10, п. 3.11, п. 3.12, п. 3.13 “Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за №543/10823, в частині неутримання, не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2010 рік на загальну суму 19500,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 12000,00 грн., вересень 2010 року в сумі 7500,00 грн. апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно платіжних доручень та виписок банку встановлено, що КСП «Тепличний комбінат» перераховує грошові кошти на господарські потреби на картку № 26258601837307, яка належить головному бухгалтеру зазначеного підприємства Тарановій - ОСОБА_3 Перевіркою банківських виписок з додатками встановлено, що Таранова - ОСОБА_3 отримувала на особову картку грошові кошти, а саме: платіжне доручення № 176 від 09.08.2010 року на суму 80000,00 грн. та № 252 від 10.09.2010 року на суму 50000,00 грн. Усього отримано Тарановою - ОСОБА_3 готівкових коштів на загальну суму 130000,00 грн.
Ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів використання зазначених коштів на господарські потреби КСП «Тепличний комбінат».
Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу, про те, що зазначені кошти слід рахувати як додаткове благо отримане Тарановою - ОСОБА_3 від роботодавця.
Відповідно до пп. “г” пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (чинний на час виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.
За змістом пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
З наведеного вбачається, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 100875,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 8 липня 2015 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов