"08" липня 2015 р.справа № 804/2140/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 р. в справі № 804/2140/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОСОБА_1 ОДПІ) про визнання незаконними дій щодо нарахування боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску від 07.10.2013 р. № Ф-291 на суму 8658,71 грн., зобов'язання анулювати нараховану заборгованість зі сплати єдиного внеску, посилаючись на те, що вимога прийнята всупереч ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 р. позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу № ф-291 від 07.10.2013 р., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідачем подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, в якій він просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав неправильного застосування Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині того, що позивач не досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску.
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області 29.09.2005 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства.
Відповідачем ОСОБА_1 ОДПІ 07.10.2013 р. прийнята вимога про сплату боргу № Ф-291, якою від позивача вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 8658,71 грн.
Вимога про сплату недоїмки від 07.10.2013 р. № Ф-291 сформована відповідачем у зв'язку з наявністю у позивача, яка як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, недоїмки зі сплати єдиного внеску, починаючи з серпня 2011 р. по 2 квартал 2013 р. включно.
Вимогою № Ф-821 від 03.05.2013 р. від позивача вимагалось сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 7464,68 грн. за період з серпня 2011 р. по 1 квартал 2013 р. включно.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 р. в справі № 804/14364/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р., визнано незаконною вимогу № Ф-821 від 03.05.2013 р.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вимогу про сплату боргу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як особа, яка отримує пенсію за віком, у відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнена від сплати єдиного внеску.
Розглядаючи справу у межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 якого платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 4 цього Закону, яка набрала чинності з 06.08.2011 р., особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з серпня 2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені види пенсій: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 26 цього Закону в чинній редакції особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Позивачу, яка народилась у 1959 році, призначено у 2009 р. пенсію за віком відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Відтак, позивач є отримувачем саме пенсії за віком.
Оскільки позивач з 2009 р. є пенсіонером, отримує пенсію за віком, призначену зі зниженням пенсійного віку, позивач у відповідності ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється з серпня 2011 р. від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відсутність у позивача заборгованості за сплати єдиного внеску зі період з серпня 2011 р. по 1 квартал 2013 р. підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з серпня 2011 р. по 2 квартал 2013 р. а тому вимога № Ф-291 від 07.10.2013 р. про сплату недоїмки з єдиного внеску є протиправною.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що оскільки позивачу пенсія призначена зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач не досягла пенсійного віку, а тому відсутні підстави для звільнення її від сплати єдиного внеску.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
При цьому законодавець на ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку. Таким чином, в даному випадку немає правового значення підстави призначення пенсії за віком. При цьому колегія суддів звертає увагу, що пенсія зі зниженням пенсійного віку, призначена відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є різновидом пенсій за віком.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 р. в справі № 804/2140/14 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 р. в справі № 804/2140/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко