ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 липня 2015 року № 826/6067/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Мазур А.С., cуддів: Кротюка О.В., Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Кабінету МіністрівУкраїни
прозобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету МіністрівУкраїни, у якому просив:
- зобов'язати Кабінет Міністрів України вчинити певні дії, а саме: поновити позивачу 50% пільгу на оплату житлово-комунальних послуг від повної суми оплати, а не від частини, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991;
- стягнути з Кабінету Міністрів України через Державне Казначейство України заподіяну позивачу матеріальну шкоду в розмірі 615 грн 17 коп.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 409 від 06.08.2014 порушує ст. 22 Конституції України, в частині звуження права позивача на 50 % пільгу по оплаті комунальних платежів, і, що, як наслідок, завдало ОСОБА_1 матеріальної шкоди. Зазначена шкода, на думку позивача, становить різницю між фактично сплаченими грошовими коштами за оплату комунальних послуг, та тими коштами, які мали би бути сплачені з 50 % пільгою на оплату житлово-комунальних послуг від повної суми оплати, що становить 615 грн 17 коп. Вказане і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
У судові засідання позивач не з'являвся, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у своїй заяві вказав про можливість проведення судового засідання без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказавши, що передбачені, вказаними позивачем законами, соціально-економічні права не є абсолютними, механізм реалізації цих прав може бути змінений державою.
Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонер, ліквідатор аварії на ЧАЕС у 1986 - 1987 роках другої категорії, постраждалий від радіаційного випромінювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991, позивачу, як ліквідатору аварії на ЧАЕС у 1986 - 1987 роках другої категорії, було передбачено 50 % пільгу по оплаті комунальних послуг.
Як убачається з матеріалів справи, квитанції по комунальним платежам ОСОБА_1 отримував з 50 % пільгою до жовтня 2014 року, а з жовтня 2014 року вказана пільга, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.09.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», яка набрала чинності з 01.10.2014, була змінена.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 22 Основного Закону держави визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.
Згідно з положеннями ст. 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Відповідно до п. 2 параграфу 29 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, постанови Кабінету Міністрів видаються з питань:
- затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання;
- затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20- рп/2011 та від 25.01.2012 № З-рп/2012 висловлено правову позицію, за якою передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Із вищезазначеного суд убачає, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженням видавати на основі та на виконання Конституції і законів України обов'язкові для виконання акти, зокрема постанови, які б визначали механізм обчислення пільг на оплату житлово - комунальних послуг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону.
Постановою від 06.09.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово - комунального обслуговування», яка набрала чинності з 01.10.2014 визначено норми користування водою в квартирах, в яких немає лічильників.
Таким чином, суд вказує, що приймаючи в межах своєї компетенції на підставі Конституції та законів України обов'язкові для виконання акти - постанови та розпорядження, Кабінет Міністрів України діє у сфері публічно-правових відносин як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи законодавчо закріплені за ним владні управлінські функції.
Отже, позовна вимога ОСОБА_1 щодо поновлення йому 50% пільги на оплату житлово-комунальних послуг від повної суми оплати, а не від частини, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991, є необґрунтованою, оскільки вказана вище постанова є чинною, в судовому порядку не скасована, тому, з огляду на це, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Виходячи з наведеного, не підлягає також задоволенню і вимога позивача про стягнення з Кабінету Міністрів України через Державне Казначейство України заподіяну, на думку позивача, матеріальну шкоду в розмірі 615 грн 17 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене та виходячи із встановлених судом під час розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету МіністрівУкраїни про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді О.В. Кротюк
А.В. Літвінова