04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" липня 2015 р. Справа№ 910/1543/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Пашкіної С.А.
при секретарі судового засідання: Огірко А.О.
за участю представників:
від позивача за первісним позовом: Ульянова Ю.А. за довіреністю від 20.01.2015
від відповідача за первісним позовом: Стапанський С.О. за довіреністю від 15.05.2014
від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.)
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року
у справі № 910/1543/14 (суддя Якименко М.М.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой"
до Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Софор"
про стягнення 1 788 266,25 грн.
та зустрічним позовом Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой"
про визнання недійсним п. 6.2. Договору поставки від 24.07.2012 року №24/0703
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року по справі № 910/1543/14 первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" до Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.) про стягнення 1788266,25 грн. задоволено повністю.
Стягнуто з Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" 1094136,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 694 130,25 грн. - пені, 35 765,37 грн. - судового збору.
В задоволені зустрічних позовних вимог Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" про визнання недійсним п. 6.2. Договору поставки від 24.07.2012 року № 24/07-03 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Компанія "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року по справі № 910/1543/14 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой".
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/1543/14 за апеляційною скаргою Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Ткаченко Б.О. судді: Синицї О.Ф., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 апеляційну скаргу Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.) прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.05.2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 розгляд справи №910/1543/14 відкладено на 10.06.2015 року.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення на заперечення.
На підставі розпорядження виконуючого обов'язків керівника апарату від 10.06.2015. №09-52/826/15 здійснено повторний автоматичний розподіл справи №910/1543/14, за наслідками якого апеляційну скаргу Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.) на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р.передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г. судді Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 01.07.2015.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді ЧорноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді:Смірнової Л.Г., судді: Кропивної Л.В., Пашкіної С.А.
У судове засідання 01.07.2015 з'явились представники позивача та відповідача за первісним позовом. Представники третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники третьої особи не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи.
Представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, рішення у даній справі просив скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
02.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" (далі - позивач за первісним позовом, покупець, відповідач за зустрічним позовом) та Компанією "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Екоклар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.) (далі - відповідач за первісним позовом, постачальник, позивач за зустрічним позовом) підписано Угоду про створення Консорціуму (далі по тексту - Угода) з метою сумісної участі у тендері за Запрошенням до участі у тендері OdUIP-IFB-W-B1 та виконання договору OdUIP-IFB-W-B1 з будівництва напірної каналізаційної системи з PS7A до PS6A, тут і далі іменованого договір для Комунального Підприємства "Агенство програм розвитку Одеси" Одеської міської ради.
Договором підряду №OdUIP-W-B1 від 28.03.2012 визначено, що замовник бажає, аби роботи, відомі як будування напірної каналізаційної системи з PS7A до PS6A, були виконані відповідачем за первісним позовом (підрядник), та прийняв Тендерну заявку від підрядника на виконання та завершення цих робіт та подальше ліквідування будь-яких дефектів цих робіт.
24.07.2012 між відповідачем за первісним позовом, як постачальником, та позивачем за первісним позовом, як покупцем, укладений договір поставки №24/07-03 (далі по тексту - Договір, Договір поставки, Договір поставки №24/07-03), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар індивідуальні характеристики (додаток №3), графік розміщення замовлення (додаток №2) на виробництво якого, номенклатура, асортимент, сортамент, одиниця виміру та кількість якого визначається у Загальній Специфікації до цього договору (додаток №1), попередньо узгодженої та затвердженої замовником по договору під назвою Contract №OdUIP-W-B1 "onstruction of Pressure Sewer From PS7A to PS6A" від 28.03.2012, укладеному між покупцем в консорціумі з компанією Pios "Ekoklar" Ltd. з одного боку та Комунальним підприємством "Агенство програм розвитку м. Одеса", який фінансується коштами Міжнародного банку реконструкції та розвитку, (додаток №8), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати за товар на умовах, які вказані в договорі та додатках до нього.
На виконання умов пункту 5.5 договору поставки позивачем за первісним позовом перераховано відповідачу за первісним позовом попередню оплату (аванс) в розмірі 6 500 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення №12 від 30.07.2012 року.
Листом №01-03/580 від 12.12.2012 року позивач за первісним позовом просив відповідача за первісним позовом розглянути та підтвердити можливість поставки першої партії матеріалів в найкоротший термін.
10.12.2012 позивач за первісним позовом листом №01-03/573 повідомив Комунальне підприємство "Агенство програм розвитку м. Одеси" Одеської міської ради, що на даному етапі позивач за первісним позовом закінчив розробку проекта стадії "Робоча документація" та передав її на погодження в "Інфоксводоканал". Після цього проект передаємо вам на погодження та утвердження, а також формуємо кінцеву версію специфікації труб, фасонних частин та обладнання на поставку представником члена нашого консорціуму - Компанією ПИОС "Єкоклар". Також позивач в згаданому листі просить надати відповідь: чи необхідне погодження Світового Банку на змінення виробників, заявлених в тендерній пропозиції на труби.
У відповідь Комунальне підприємство "Агенство програм розвитку м. Одеси" Одеської міської ради надіслало лист №764 від 11.12.2012, в якому ставиться певний перелік питань позивачу за первісним позовом, та в залежності від відповіді на які, агентством буде підготований та направлений до Світового Банку відповідний запит, про результати якого позивача буде повідомлено додатково.
Листом №13-12/2 від 13.12.2012 року відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про те, що вибір виробника труб та фітингів, підписання Договору з вибраним виробником буде здійснено протягом 7 робочих днів після отримання відповідачем за первісним позовом погодженої замовником та "Інфоксводоканалом" робочої документації. Також відповідачем за первісним позовом повідомлено, що протягом 4 тижнів від дати підписання договору з виробником, перша партія товару буде поставлена на будівельний майданчик.
17.12.2012 листом №01-03/584 позивач за первісним позовом повідомив відповідача, що останнім поставлена умова, що виробник буде вибраний протягом 7-ми днів з моменту погодження проекту "РД" "замовником" та "Інфоксводоканалом" та протягом 4 тижнів відповідач за первісним позовом бере на поставку з моменту підписання договору з виробником, при цьому не зазначаючи протягом якого часу ви підписуєте договір. В той же час, як зазначено у листі, у вас є погоджена замовником специфікація на трубу згідно якого сьогодні можливо здійснити поставку труб в обсязі, погодженому замовником.
Листом №01-03/589 від 18.12.2012 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом, що згідно договору не передбачено, що позивач за первісним позовом повинен погодити чи надати погоджену будь-ким документацію, тим паче не зобов'язаний її погоджувати з виробником. Тому, як зазначено в листі, позивач за первісним позовом просить протягом 2-х днів оформити першу партію товару поставки, погодити та перейти до виконання своїх обов'язків, в іншому випадку позивач буде вимушений застосувати санкції відповідно до пункту 6.13 договору поставки. Крім того, в листі зазначено, що вимоги відповідача за первісним позовом, висловлені в листі №13-12/1 та №13-12/2 від 13.12.2012 мають відношення до роботи консорціуму, але не має ніякого відношення до поставки, так як при будь-якому корегуванні проекта в плані чи по профілю матеріал та діаметр труби не міняється.
Додатковою угодою №1 від 19.12.2012 до договору поставки сторони виклали в новій редакції преамбулу договору поставки та дійшли згоди змінити пункт 5.6 договору щодо права постачальника відмовитися відвантажити наступну партію товару в разі не отримання грошових коштів від покупця у розмірі 80% від попереднього обсягу замовлення.
Судом встановлено, що 21.02.2013 між відповідачем за первісним позовом (контролер), позивачем за первісним позовом (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софор" (далі по тексту - третя особа, постачальник, ТОВ "Софор") укладено додаткову угоду №2 до договору поставки, відповідно до пункту 1 якої, контролер передає, а постачальник приймає на себе всі права та обов'язки контролера, які виникли у останнього, як постачальника, з факту укладення ним з покупцем договору поставки, щодо поставки товару для виконання покупцем зобов'язань за Контрактом №OdUIP-W-B1 "Construction of Pressure Sewer From PS7A to PS6A" від 28.03.2012, який укладено покупцем з Комунальним підприємством "Агенство програм розвитку м. Одеса".
Контролер залишає за собою всі права та обов'язки, щодо контролю якості та кількості товару, монтажних робіт згідно з обов'язками, зазначеними в Угоді про створення Консорціуму від 02.02.2012 та додатку до Угоди (п. 2 додаткової угоди №2).
Права та обов'язки Контролера переходять до постачальника в момент підписання цієї додаткової угоди. Покупець своїм підписом під цим договором дає згоду на відповідний перехід прав за договором поставки з урахуванням особливостей, які встановлюються в цьому договорі (п. 3 додаткової угоди №2).
Відповідальним за виконання умов договору з боку контролера до дня підписання цієї додаткової угоди є контролер, з моменту підписання цієї додаткової угоди є постачальник (п. 4 додаткової угоди №2).
Протягом 30 банківських днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, контролер зобов'язується повернути на рахунок покупця всі отримані від нього кошти на виконання зобов'язань за договором поставки, отриманих як оплата рахунку №2 від 24.07.2012 на суму 6500000,00 грн. (п. 5 додаткової угоди №2).
Відповідно до п. 6 додаткової угоди №2 постачальник зобов'язується здійснити першу поставку товару згідно з Специфікацією та графіком, що мають бути оформлені належним чином між постачальником та покупцем, та є невід'ємною частиною - додатками №1, №2 до цієї додаткової угоди.
Протягом 5 банківських днів з моменту виконання Контролером умов пункту 5 додаткової угоди, покупець проводить оплату цих коштів на рахунок постачальника після надання останнім рахунку на оплату із зазначенням реквізитів оплати, посилання на договір і зазначенням товару, який оплачується і який має відповідати умовам загальної Специфікації на поставку труби, оформлену згідно пункту 6 цієї додаткової угоди (пункт 7 додаткової угоди №2).
Додатком №1 до договору поставки сторонами підписано специфікацію від 21.02.2013, якою зазначено найменування товару, його кількість та ціна. Згідно зазначеного додатку №1 загальна вартість товару становить 23 545 029,60 грн., з урахуванням ПДВ.
Додатком №2 до договору поставки сторонами погоджено графік постачання товару від 21.02.2013 (березень, квітень, травень, червень).
Відповідно до платіжного документу №119 від 12.04.2013 відповідачем за первісним позовом повернуто позивачу за первісним позовом попередню оплату (аванс) в розмірі 6500000,00 грн. на виконання умов п. 5 додаткової угоди №2.
Відповідно до платіжного документу №207 від 12.04.2013 позивачем за первісним позовом перераховано ТОВ "Софор" кошти в розмірі 6500000,00 грн. на виконання умов пункту 7 додаткової угоди №2.
Додатковою угодою від 21.08.2013 до Угоди сторони доповнили пунктом 4.2.2 наступним: несе солідарну відповідальність з ТОВ "Софор", зокрема, поручається за виконання останнім умов договору поставки як в частині строків поставки, так і в частині номенклатури, кількості, якості поставлених товарів та щодо інших зобов'язань згідно зазначеного договору поставки.
Пунктом 2 додаткової угоди від 21.08.2013 до Угоди сторони уточнили, що додаток до угоди про створення консорціуму, який був підписаний сторонами 26.03.2012, діє разом з угодою про створення Консорціуму від 02.02.2012 року та не змінює останню.
Листом №01-03/388 від 02.09.2013 позивач за первісним позовом повідомив ТОВ "Софор" та відповідача за первісним позовом, що строк поставки обладнання сплив у квітні 2013. І у зв'язку з нездійсненням поставки за умовами договору, позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом, що змушений буде вирішувати питання про розірвання договору поставки.
Листом №01-03/488 від 13.11.2013 позивач за первісним позовом повідомив ТОВ "Софор" та відповідача за первісним позовом, що у відповідності до статті 651 ЦК України розриває договір поставки в односторонньому порядку з моменту направлення цього листа в частині поставлення - позиції №№ 4, 5, 6, 10, 11 специфікації.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Софор" було поставлено позивачу за первісним позовом труби, засоби, муфти та відводи (товар) на загальну суму в розмірі 22479755,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.
Підставою для звернення до суду із даним первісним позовом, на думку позивача за первісним позовом, стало невчасне виконання відповідачем за первісним позовом вимог умов договору поставки, в зв'язку з чим позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом суму процентів за користування чужими коштами в розмірі 1094136,00 грн. (за період з 30.07.2012 по 12.04.2013) та суму пені в розмірі 694130,25 грн. (за період з 26.08.2012 по 26.02.2013).
При цьому, позивач за первісним позовом зазначав, що відповідач за первісним позовом не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару на суму 6500000,00 грн., які були перераховані йому платіжним дорученням від 30.07.2012, і повернув зазначені кошти лише 12.04.2013.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 6 додаткової угоди №2 до договору поставки №24/07-03 сторони передбачили, що постачальник зобов'язується здійснити першу поставку товару згідно з Специфікацією та Графіком, що мають бути оформлені належним чином між постачальником та покупцем, та є невід'ємною частиною - Додатками №1, №2 до цієї додаткової угоди. Зазначене в цьому пункті не змінює та не скасовую на минуле зобов'язання Контролера, які він мав виконати за фактом оплати рахунку №2 від 24.07.2012 щодо поставки товару у вересні 2012 року згідно умовами додатку №2 від 24.07.2012 в редакції що діяла до дня підписання цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушенням вимог договору поставки №24/07-03 та п. 6 додаткової угоди №2 до договору поставки №24/07-03 відповідачем за первісним позовом не виконано поставку товару позивачу за первісним позовом.
Відповідно до п. 6.13. Договору поставки №24/07-03, за користування чужими коштами сторона, що здійснює таке користування, сплачує іншій стороні 24% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 3 ст. 6 ЦК України та ст. 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а також сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
А тому, проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 6.13. Договору поставки №24/07-03, мають нараховуватися з моменту їх перерахування (30.07.2012) до моменту їх повернення (12.04.2013).
Вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення 1094136,00грн - процентів за користування чужими грошовими коштами, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Згідно з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
Підстава на яку у зустрічному позові в обґрунтування своєї позиції посилається позивач за зустрічним позовом (пеня має застосовуватися саме за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а не за несвоєчасне виконання товарних зобов'язань), не є підставою для визнання п. 6 Договору поставки від 24.07.2012 №24/07-03 недійсним, оскільки чинними законодавством, а саме ст. 207 ГК України передбачений чіткий перелік обставин, відповідно до яких правочин (чи його окрема частина) визнається недійсним, а саме:
- господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону;
- господарське зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
- господарське зобов'язання укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності)
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/1543/14.
Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Компанії "Пржедзіборство інженерії охорони сродовіска "Еколар" СП З.О.О. (Przedsiebiorstwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP.Z O.O.) на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/1543/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/1543/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1543/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді Л.В. Кропивна
С.А. Пашкіна