79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" липня 2015 р. Справа № 914/430/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Гриців В.М. Давид Л.Л.
розглянувши апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 від 27.04.15
на рішення господарського суду Львівської області від 30.03.15
у справі № 914/430/15
за позовом: Управління комунального власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: ФОП ОСОБА_1, м. Броди
про: розірвання договору оренди, виселення із приміщень та стягнення заборгованості по орендній платі.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник
та відповідача: ОСОБА_3 - представник
Автоматизованою системою документообігу суду справу № № 914/430/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Давид Л.Л. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.15 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 21.05.15.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.15 розгляд справи за клопотанням скаржника відкладено на 11.06.15.
Ухвалою суду від 11.06.15 розгляд справи відкладено на 25.06.15.
Розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року змінено склад колегії, замість судді Данко Л.С., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л.
Ухвалою суду від 25.06.15 розгляд справи відкладено на 07.07.15
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.15 у справі № 914/430/15 (суддя Синчук М.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління комунального власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 38 403,60 грн. - заборгованість з орендної плати. Розірвано договір оренди нежитлових приміщень №Ф-8982 від 01.04.2014 року укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути (виселити) орендовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 58 а, загальною площею 143,8 кв.м.
При цьому місцевий господарський суд зазначив про те, що підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати за період з 01.04.14 по 31.10.14 за користування об'єктом оренди, станом на день розгляду справи судом, відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованість за період з 01.04.14 по 31.10.14 за користування об'єктом оренди та допущено заборгованість на суму 38 403,60 грн.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 38 403,60 грн.
Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що згідно п. 5.8. договору оренди несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Таким чином, вимоги позивача про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №Ф-8982 укладеного 01.04.14, суд першої інстанції також визнав обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, а відтак визнав обґрунтованою вимогу позивача щодо виселення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з орендованих нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 58 а, загальною площею 143,8 кв.м. та повернення орендованого майна позивачу - Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду у даній справі, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.15 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
При цьому, скаржник зазначає про незаконність та безпідставність рішення місцевого господарського суду.
На думку скаржника довідка позивача про заборгованість з орендної плати не може бути належним та допустимим доказом у справі.
Також скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на п.5.8 договору оренди, при цьому не зазначивши про настання випадку передбаченого цим пунктом договору, а також не вказавши, який саме платіж прострочено на три місяці.
Зважаючи на наведене, скаржник вважає, що договір оренди не було припинено, а тому відсутні підстави для виселення орендаря.
Крім того, апелянт зазначає, що для звернення до суду з вимогою про виселення, орендодавцю необхідно подати докази, що орендар відмовляється звільнити займане приміщення в добровільному порядку, натомість позивач не звертався до відповідача з вимогою звільнити займане приміщення, що на думку скаржника свідчить про нобгрунтованість рішення суду в цій частині.
Також, скаржник вважає незаконним саме формулювання «повернути (виселити) орендовані нежитлові приміщення», оскільки таке формулювання є альтернативним та не відповідає ГПК України та Постанові Пленуму ВГС України від 23.03.12 №6 «Про судове рішення».
21 травня 2015 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.
25 червня 2015 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких додатково наведені обставини в обґрунтування апеляційної скарги.
За клопотанням представника позивача, поданого 07.07.15 здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.
Представником відповідача 07.07.15 подано витребуваний судом доказ надіслання додаткових пояснень позивачу.
Крім того, перед початком судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до справи додаткових доказів та клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи.
В обґрунтування поданого клопотання про призначення експертизи заявник посилається на те, що в матеріалах справ міститься ОСОБА_4 приймання - передачі від 02.04.14 відповідно до якого приміщення, які є предметом дії договору оренди перебувають у задовільному стані.
Разом цим, у відповідача наявний інший ОСОБА_4 стану пам'ятки Промислового будинку поч.ХХ ст. на вул.ген.Чупринки,58-а у м.Львові від 04.08.14 складений ЛКП «Археологічно - архітектурною службою м.Львова» в якому зазначено, що вказаний об'єкт оренди знаходиться в незадовільному стані.
Таким чином, зважаючи на розбіжності інформації щодо технічного стану об'єкта представник відповідача просить призначити у справі судову будівельно - технічну експертизу для встановлення реального стану приміщення на момент укладення спірного договору оренди.
Представники сторін у судовому засіданні висловили свої думки з приводу поданого клопотання.
Розглянувши подане клопотання, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне:
Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Слід зазначити, що встановлення технічного стану приміщення (об'єкта оренди) не входить до предмета доказування у даній справі, предметом позову у якій є розірвання договору оренди, виселення із приміщень та стягнення заборгованості по орендній платі, оскільки в матеріалах справи міститься ОСОБА_4 приймання передачі від 02.04.14 (а.с.17) відповідно до якого приміщення, станом на момент укладення спірного договору оренди перебувало у задовільному стані. Вказаний акт підписаний відповідачем без зауважень.
А відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що на момент укладення договору оренди приміщення перебувало в незадовільному стані.
Крім того, акт на який посилається відповідач складений станом на 04.08.14, тобто через 4 місяці після підписання акту приймання передачі та укладення договору оренди.
Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення у справі будівельно - технічної експертизи.
Щодо поданого представником відповідача клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
ОСОБА_4 стану пам'ятки Промислового будинку поч.ХХ ст.. на вул.ген.Чупринки, 58-а у м.Львові від 04.08.14 складений ЛКП «Археологічно - архітектурною службою м.Львова» на який посилається відповідач в матеріалах справи відсутній, проте поданий представником відповідача суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення його до матеріалів справи.
Відсутність вказаного доказу в матеріалах справи представник відповідача обґрунтовує тим, що у суді першої інстанції його довіритель представляла себе особисто, проте зважаючи на відсутність у неї відповідних професійних юридичних знань не була обізнана про те, що даний доказ необхідно долучити до матеріалів справи.
Разом з цим, представник відповідача зазначає, що вказаний документ надавався суду першої інстанції для огляду в судовому засіданні, проте долучений до матеріалів справи не був.
В матеріалах справи відсутні докази подання вказаного документу суду першої інстанції. Також відсутнє посилання на наявність даного доказу та надання його суду для огляду в протоколах судового засідання.
Згідно з п.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» Відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.
Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Зважаючи на наведене, обставини на які посилається заявник не можуть вважатися поважними, об'єктивно непереборними та такими, що унеможливлювали подання вказаного документу суду першої інстанції, оскільки доказів того, що такий акт був відсутній у відповідача на момент розгляду справи в суді першої інстанції матеріали справи не містять та не подання такого доказу залежало тільки від волевиявлення відповідача.
Крім того як зазначено вище вони не підтверджені будь якими доказами, що містяться в матеріалах справи, а відтак ОСОБА_4 стану пам'ятки Промислового будинку поч.ХХ ст.. на вул.ген.Чупринки,58-а у м.Львові від 04.08.14 складений ЛКП «Археологічно - архітектурною службою м.Львова», який поданий представником відповідача як додатковий доказ не може братися до уваги судом апеляційної інстанції при оцінці доказів в порядку ст.43 ГПК України.
У судовому засіданні присутні представники сторін навели свої доводи та міркування
Колегія суддів, заслухавши пояснення присутніх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01 квітня 2014 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), яка згідно з свідоцтва про шлюб змінила прізвище на ОСОБА_5, згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців № 20717789 від 15.06.15 є суб'єктом підприємницької діяльності з новим прізвищем, а код НОМЕР_1 не змінено, укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-8982-14.
Згідно п.1. якого орендодавець, на підставі наказу Управління комунальної власності ДЕП ЛМР від 19.03.2014 р. №11-А, на умовах визначених цим договором зобов'язався передати, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 143,8 кв.м., а саме приміщення 1-го поверху, позначені в технічній документації під індексами 22, 24, 28, 29, 30, 31, 32, 33, площею 84,1 кв.м. та приміщення школи під індексами 23, 25, 27, площею 59, 7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Ген. Чупринки, б. 58а (об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП “Затишне” (балансоутримувач).
Відповідно до п. 2.1. договору об'єкт оренди використовується орендарем для комерційної діяльності.
Відповідно до п.3.3 договору оренди при передачі об'єкта оренди складається акт приймання передачі, які підписують орендар та орендодавець.
2 квітня 2014 року між сторонами у справі підписано акт приймання-передачі, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди згідно Договору оренди в задовільному стані (а.с.17).
Згідно з п. 4.1. договору оренди, термін оренди договору визначений на 5 років, з 01 квітня 2014 року до 01 квітня 2019 року включно.
Відповідно до п. 5.1. договору оренди розмір орендної плати за об'єкт оренди складає 4 200,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди згідно із запропонованою переможцем конкурсу сумою.
Загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становить 50 400,00 грн. без ПДВ.
Згідно п. 5.3. договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.
Відповідно до п. 5.6. договору оренди, орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.
Згідно п. 5.8. договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Відповідно до п. 7.1.2. договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
В порушення умов укладеного договору оренди, як зазначено орендодавцем, орендар не сплачував орендну плату за користування об'єктом оренди протягом періоду з 01.04.14 по 31.10.14 у зв'язку з чим допустив заборгованість на суму 38 403,60 грн.
Згідно з п.6.2.5 договору оренди орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України,зокрема, якщо орендар не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд(п.6.2.3.5 договору).
Відповідно до п.4.10.4 договору чинність договору оренди припиняється за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду.
Дана обставина стала підставою для звернення Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) до ФОП ОСОБА_1 (орендар) з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи та докази що містяться у ній судова колегія зазначає наступне:
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 5.1. договору оренди розмір орендної плати за об'єкт оренди складає 4 200,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди згідно із запропонованою переможцем конкурсу сумою. Загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становить 50 400,00 грн. без ПДВ.
Згідно п. 5.3. договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.
Відповідно до п. 5.6. договору, орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.
Згідно п. 7.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як зазначено вище, позивач вказує на наявність невнесення орендної плати відповідачем протягом 01.04.14 по 01.10.14, внаслідок чого виникла ззаборгованість врозмірі 38 403,60 грн., що підтверджується довідкою №2302-вих-3177 від 04.12.14 (а.с.18). Доказів внесення орендної плати чи сплати суми боргу в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не подано.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 38 403,60 грн. орендної плати, оскільки такі підтверджені доказами у справі та не спростовані відповідачем.
Згідно п. 5.8. договору оренди несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Як встановлено судом першої інстанції та на підставі доказів наявних у справі в їх сукупності колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем (орендарем) не спростовано факти систематичного порушення ним обов'язків щодо внесення орендної плати, що згідно з ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.785 ЦК України є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю.
Отже, з врахуванням особливостей регулювання правовідносин оренди державного та комунального майна, визначених Законом України "Про оренду державного та комунального майна", факт систематичного порушення орендарем такої істотної умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку, про що зроблено вірний висновок місцевим господарським судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
З аналізу вказаної статті випливає, що термін «негайно» застосовується для визначення строку для повернення речі і означає повернення одразу після припинення дії договору.
Посилання скаржника на те, що оскільки договір не був припинений, то для звернення до суду з вимогою про виселення, орендодавцю необхідно подати докази, що орендар відмовляється звільнити займане приміщення в добровільному порядку, натомість позивач не звертався до відповідача з вимогою звільнити займане приміщення судом апеляційної інстанції, до уваги не беруться зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 58 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
З урахуванням наведеного припису зазначені позовні вимоги можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.
Та обставина, що розірвання договору оренди і є підставою для повернення орендованого майна, такому об'єднанню не перешкоджає. Наведене підтверджується й положенням частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, якою встановлено обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ (предмет оренди). Закон не вимагає від наймодавця (орендодавця) спочатку пред'явити наймачеві (орендареві) вимогу про розірвання договору найму, і лише після її задоволення - вимогу про повернення орендованого майна (п.17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 13.08.2008 N 01-8/482).
Також, відхиляються судом апеляційної інстанції доводи скаржника щодо альтернативності викладу місцевим господарським судом задоволення позовної вимоги в частині повернення (виселення) орендованих нежитлових приміщень, оскільки обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умовами укладеного між сторонами договору (така ж позиція міститься в постанові ВГС України від 02.06.14 у справі № 916/2943/13).
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення помилково зазначено про те, що предметом договору оренди є майно яке перебуває на балансі Державного підприємства Міністерства оборони «Львівський завод збірних конструкцій».
Щодо цього колегія суддів вказує на те, що відповідно до п. відповідно до п.12 постанови пленуму ВГСУ від 17.05.11 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
Зважаючи на те, що вказана обставна не вплинула на правильність прийняття рішення у даній справі, а відтак не може бути підставою для зміни чи скасування рішення.
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки довідка про заборгованість орендаря з орендної плати (а.с.18) містить дані про заборгованість відповідача за 7 місяців, оплату коштів не здійснено, даний доказ оцінений судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України, відповідачем даний документ не спростований в порядку ГПК України щодо неналежності та недопустимості доказу у справі.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.15
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.15 у справі № 914/430/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС
України в порядку і строки встановлені ст.ст. 109,110 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.07.15
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Давид Л.Л.