донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.07.2015р. справа №908/1437/15-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Скакуна О.А., Татенко В.М.
При секретарі судового засідання
за участю представників:Склярук С.І.
від позивача: Пасова Т.Ф. довіреність №305 від 02.01.2015р. Брусняк Л.А. довіреність №306 від 02.01.2005р.
від відповідача:Балик П.О. довіреність №б/н від 05.05.2015р.
від третьої особи:Балик П.О. довіреність №1 від 06.05.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуМіського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від12.05.2015р.
по справі№908/1437/15-г (суддя: Носівець В.В.)
за позовом:Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», м.Запоріжжя
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Міські комунікаційні системи», м. Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні комунальні системи», м. Запоріжжя
провизнання недійсним договору підписки №23/8-1П від 23.08.2013р. недійсним
Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ», м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міські комунікаційні системи», м. Запоріжжя про визнання недійсним договору підписки №23/8-1П від 23.08.2013р. недійсним.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційні комунальні системи".
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.05.2015р. у справі №908/1437/15-г у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при винесені рішення неправильно застосовано норми матеріального права та вважає, що за своєю природою спірний договір є договором комерційної концесії та судом неправильно зроблено висновок щодо того, що зазначений договір є договором приєднання, за яким позивач став абонентом (користувачем комп'ютерної програми). У зв'язку з тим, що спірний договір не укладався шляхом його приєднання до запропонованого договору в цілому, а навпаки укладено окремий договір. Також апелянт зазначає, що договір №1 що укладений між ФОП Мінюк С.В. та ТОВ «ІКС» є укладеним з моменту його державної реєстрації в Державній службі інтелектуальної власності України, а саме з 25.12.2013р., тому ТОВ «ІКС» ані 01.08.2013р. ані 31.08.2013р. не було наділено необхідними правами для передачі ТОВ «МКС» виключних прав володіння, користування та розпорядження продуктом, зокрема, але не виключно на передачу частини прав дистриб'ютора третім особам на функціонали ПК на території реалізації, на умовах, обумовлених у контракті №130801ГД. Таким чином, відповідач не був наділений необхідними правами для надання МКП «Основаніє» права користування узгодженого пакету ПК «Розрахунок комунальних платежів М.Запоріжжя, 2013».
Представники позивача у судове засідання прибули. Підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання прибув, надав відзив. Підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи прибув,надав відзив, заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міські комунікаційні системи" та Міським комунальним підприємством "Основаніє" (субдистриб'ютор) було укладено Договір підписки № 23/8-1П на Пакет ПК «Розрахунок комунальних платежів. М.Запоріжжя, 2013» (далі за текстом - Договір).
Розділом 1 договору визначено, зокрема, що "Договір" - правочин про надання права користування Пакетом ПК укладений між Підприємством та Абонентом на умовах Приєднання (ст. 634 ЦК України) в момент акцепту Абонентом умов, оформлений у подальшому у письмовій версії, або індивідуальний письмово укладений Договір підписки на ПК; ПК - Програмний комплекс "Розрахунок комунальних платежів. М. Запоріжжя, 2013", забезпечених необхідним технічним устаткуванням, що має торгову марку "Інформаційні комунальні системи"; Пакет - набір функціоналів та Інтерфейсів ПК, що визначається Сторонами у Договорі, стосовно якого надається право користування обраним Пакетом ПК на час його дії, кратний звітному періоду і оплачується Абонентом на умовах визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1 договору предметом цього договору є надання підприємством на платній основі, за абонентську плату, протягом дії договору абоненту права користування узгодженого сторонами Пакету ПК, на який оформлено Абонентом підписку, зокрема, Пакету, що включає функціонал, який забезпечує формування, опрацювання, упорядкування та зберігання інформації БДА, за обумовленою цим договором та додатками до нього адресою підключення.
Пунктом 2.4. договору сторонами визначено адресу підключення: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а.
Згідно з п. 3.3.1 договору при підписанні договору Абонент ознайомлений зі змістом та функціоналом Пакету ПК. Своїм підписом на договорі Абонент засвідчує, що йому зрозумілі і він згоден дотримуватися і виконувати всі умови, викладені в договорі протягом всього терміну дії договору.
Договір вступає в силу з 31.08.2013 р. і діє до 31.12.2020 року. Якщо кожна сторона за 30 днів до закінчення терміну дії договору не оповістила іншу про бажання розірвати або переглянути договір, цей договір вважається продовженим на тих самих умовах на наступні 10 років (п.9.1. договору).
14.04.2014 року сторонами до договору укладено Додаткову угоду № 1.
Згідно з актами приймання-передачі №2/1 та №2/2 від 30.09.2013р., №3/1 та 3/2 від 31.10.2013р., №5/1 та 5/2 від 30.11.2013р., №7/1 та 7/2 від 31.12.2013р., №1/1 та №1/2 від 31.01.2014р., №3/1 та №3/2 від 28.02.2014р., №5/1 та №5/2 від 31.03.2014р., №7/1 та №7/2 від 30.04.2014р., №9/1 та №9/2 від 31.05.2014р. відповідачем на виконання умов договору було надано позивачу на платній основі, за абонентську плату права користування узгодженого сторонами пакету ПК, на який оформлено позивачем підписку (включає функціонал, який забезпечує формування, опрацювання, упорядкування та зберігання інформації БДА. Зазначені акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Позивач, звертаючись з позовом до господарського суду, просив визнати недійсним вищезазначений договір, у зв'язку з тим, що на момент укладання договору відповідач не надав позивачу доказів того, що товариство є право володільцем (має права або наділений правами) на використання, продаж або передачу продукту - програмного комплексу та зазначає, що спірний договір є договором комерційної концесії із застосуванням ст.ст. 1115-1129 Цивільного кодексу України.
Рішенням місцевого господарського у задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтоване тим, що спірний договір не є договором комерційної концесії та доводи позивача про відсутність у відповідача достатнього обсягу цивільної дієздатності є помилковими.
Судова колегія погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.1 договору передбачено, зокрема, що відповідач зобов'язаний забезпечити належні технічні умови для обліку та зберігання за допомогою ПК (або у ПК) БДА; забезпечити абоненту можливість архівації у БДА інформації, що втратила актуальність, та дублюючої інформації; надавати консультативну підтримку щодо використання функціоналів за обраним Пакетом ПК по електронній пошті, за телефонами підприємства
Водночас, згідно з п. 3.3.3 договору позивач зобов'язаний своєчасно, не пізніше 5 числа, наступного за звітним, підписувати акти прийому-здачі наданих послуг, що надаються підприємством щомісяця.
Натомість, відповідно до ст.ст. 366-376 Господарського кодексу України та ст.ст. 1115-1129 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії це - вид зобов'язань між суб'єктами господарювання, коли одна сторона (франчайзер) передає іншій стороні (франчайзи) за оплату (роялті) право на певний вид бізнесу, використовуючи розроблену бізнес-модель його ведення. Це розвинена форма ліцензування, при якій одна сторона (франчайзер) надає іншій стороні (франчайзи) відшкодувальне право діяти від свого імені, використовуючи товарні знаки і/або бренди франчайзера.
З огляду на наведене, такий договір передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду право володільця в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.
Таким чином, договір комерційної концесії припускає наявність бізнес-системи, яку правоволоділець дозволяє експлуатувати користувачеві, тобто видає йому свого роду ліцензію на це.
Натомість, спірний договір не містить умов щодо передачі комплексу прав на торговельні марки, промислові зразки, винаходи, твори, комерційні таємниці тощо, а також ділової репутації і комерційного досвіду, та, відповідно не містить умов щодо передачі будь-якої розробленої бізнес-системи.
Відповідно до положень ст. 8 Закону та Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2001р. №1756, договір про передачу виключних прав №1 на комп'ютерну програму «Розрахунок комунальних платежів м.Запоріжжя, 2013» був поданий на державну реєстрацію до Державної служби інтелектуальної власності України.
25 грудня 2013р. даний договір був зареєстрований в державному реєстрі договорів, які стосуються права автора на твір, за номером 2359 та видане відповідне рішення.
Відповідно до ст. 1113 Цивільного кодексу України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або в повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
Отже, починаючи з 30 квітня 2013 року ТОВ «ІКС» набуло виключні права на Програмний комплекс «Розрахунок комунальних платежів. М.Запоріжжя, 2013».
Маючи виключні права на Програмний комплекс «Розрахунок комунальних платежів. М.Запоріжжя, 2013», ТОВ «ІКС» 01.08.2013р. уклало із ТОВ «МКС» дистриб'ютерський контракт №130801ГД з ексклюзивними правами Генерального Дистриб'ютора для здійснення діяльності на Україні.
Згідно до умов п.7.2.2. цього контракту Генеральний Дистриб'ютор має право передавати за плату в користування третім особам Продукт або його частину, та пов'язані з цим відповідні права на нього, здійснювати на власний розсуд продаж прав користування Продуктом.
ТОВ «МКС», реалізуючи передбачені Контрактом власні права Генерального Дистриб'ютора, уклав із МКП «Основаніє» (відповідачем) 23.08.2013р. договір підписки №23/8-1П на Пакет ПК «Розрахунок комунальних платежів. М. Заппоріжжя,2013».
Крім того, як вбачається з матеріалів справи господарським судом Запорізької області розглядалася справа №908/1298/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міські комунікаційні системи», м. Запоріжжя до Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором підписки № 23/8-1П на Пакет ПК «Розрахунок комунальних платежів. М.Запоріжжя, 2013» від 23.08.2013р.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015р. по справі №908/1298/14 залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року, якими позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з МКП "Основаніє" на користь ТОВ "Міські комунікаційні системи" суму заборгованості.
Як встановлено при розгляді справи №908/1298/14 та вбачається з матеріалів справи №908/1437/15-г, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міські комунальні системи» належним чином виконувало умови спірного договору та своєчасно і в повному обсязі надавало Міському комунальному підприємству «ОСНОВАНІЄ» послуги.
Натомість, Міським комунальним підприємством «ОСНОВАНІЄ» по справі частково здійснено оплату вартості наданих послуг, у зв'язку з чим з останнього стягнуто заборгованість.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 25.02.2015р. по справі №908/1298/14 визначено, що стягнуто заборгованість саме за надані позивачем послуги.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на наведене та оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором про надання послуг. А саме: договором підписки, оскільки предметом спірного договору є надання права користування Пакетом ПК. Позивач, укладаючи договір підписки, став абонентом (користувачем комп'ютерної програми) з певним набором функціоналів та інтерфейсів ПК, який (набір) обраний самим абонентом (прикладом подібних договорів є договори абонентів стільникового або стаціонарного зв'язку; договори надання абонентам послуг доступу до мережі Інтернет; абонентські договори з користувачами комп'ютерних програм типу "С-1", мобільного банкінгу, клієнт-банку, законодавчих баз тощо).
Колегія суддів зазначає, що є помилковими міркування апелянта, що спірний договір за своєю правовою природою господарським судом визнано як договір приєднання.
Крім того, скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що договір №1 укладений між ФОП Мінюк С.В. та ТОВ «ІКС» є укладеним з моменту його державної реєстрації в Державній службі інтелектуальної власності України, а саме з 25.12.2013р., тому ТОВ «ІКС» ані 01.08.2013р. ані 31.08.2013р. не було наділено необхідними правами для передачі ТОВ «МКС» виключних прав володіння, користування та розпорядження продуктом, зокрема, але не виключно на передачу частини прав дистриб'ютора третім особам на функціонали ПК на території реалізації, на умовах, обумовлених у контракті №130801ГД. Таким чином, відповідач не був наділений необхідними правами для надання МКП «Основаніє» права користування узгодженого пакету ПК «Розрахунок комунальних платежів М.Запоріжжя, 2013».
Водночас, колегія суддів залишає вказані доводи поза увагою, оскільки вони не були підставою позову.
Згідно з ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.205р. у справі №908/1437/15-г підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015р. у справі №908/1437/15-г залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015р. у справі №908/1437/15-г - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: О.А.Скакун
В.М.Татенко
Надруковано 6 прим.:
1прим.-позивачу;
1прим.-відповідачу;
1прим.-третій особі;
1прим.-у справу;
1прим.-ДАГС;
1прим.-ГСЗО