04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" липня 2015 р. Справа№ 910/2331/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Коршун Н.М.
Дикунської С.Я.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Твін»
на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р.
у справі №910/2331/15-г (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Приватного підприємства «М'ясо-Пром»
до Приватного підприємства «Твін»
про стягнення суми
Приватне підприємство «М'ясо-Пром» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Твін» про стягнення з відповідача залишку боргу за договором купівлі-продажу від 18.03.2014 р. за поставлену продукцію в розмірі 132424,30 грн. та 10302,68 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 124424,30 грн. основного боргу, 10111,41 грн. пені та 2690,71 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду у відповідності до норм викладених у статті 81 ГПК України.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін в судове засідання 06.07.2015 р. не з'явились про причини неявки суд не повідомили.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 18.06.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.03.2014р. між Приватним підприємством «М'ясо-Пром» (продавець) та Приватним підприємством «Твін» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №18/3, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та сплатити за товар, у кількості, асортименті та за цінами відповідно до накладних на основі замовлення на купівлю товару, яке надійшло від покупця до продавця на умовах даного договору.
Відповідно до п.п. 3.2., 3.3 договору, ціни та кількість товару зазначаються у накладних. Загальна сума даного договору складається із сум накладних до договору.
Згідно п. 4.3. договору, оплата за товар проводиться покупцем на протязі 10 банківських днів з дня отримання товару на основі наданої продавцем накладної.
Пунктом 5.6. договору визначено, що по завершенню прийому товару за відсутності претензій по кількості і якості уповноважений представник покупця ставить свій підпис у накладній, як доказ того, що товар прийнятий.
За несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує продавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 6.2.).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. Договір вважається пролонгованим на один рік, якщо на момент закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін письмово за 10 (десять) банківських днів не повідомила про намір розірвати даний договір (п.п. 10.1, 10.2).
На виконання умов договору, позивач в період з 19.03.2014 р. по 01.07.2014 р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 761254,10 грн., що підтверджується видатковими накладними: №30 від 19.03.2014 р. на суму 122108,00 грн., №35 від 01.04.2014 р. на суму 231856,80 грн., №40 від 14.04.2014 р. на суму 90160,00 грн., №42 від 16.04.2014 р. на суму 160020,00 грн., № 48 від 07.05.2014 р. на суму 82279,50 грн., №73 від 26.06.2014р. на суму 40661,00 грн., №77 від 01.07.2014р. на суму 34168,80 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за поставлений товар розрахувався не у повному обсязі, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 132424,30 грн.
Оскільки, поставлений позивачем товар відповідач в повному обсязі не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Твін» 147726,98 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 18/3 від 18.03.2014 р., що становить 132424,30 грн.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 19.03.2014 р. по 01.07.2014 р. згідно первинних документів, наявних в матеріалах справи, здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 761254,10 грн.
З письмових пояснень відповідача, а також листів відповідача, що містяться в матеріалах справи відповідачем, також не заперечується факт прийняття товару згідно видаткових накладних №30 від 19.03.2014 р. на суму 122108,00 грн., №35 від 01.04.2014 р. на суму 231856,80 грн., №40 від 14.04.2014 р. на суму 90160,00 грн., №42 від 16.04.2014 р. на суму 160020,00 грн., № 48 від 07.05.2014 р. на суму 82279,50 грн., №73 від 26.06.2014 р. на суму 40661,00 грн., №77 від 01.07.2014 р. на суму 34168,80 грн.
В матеріалах справи міститься довідка позивача про стан заборгованості відповідача, згідно якої борг відповідача за договором купівлі-продажу № 18/3 від 18.03.2014 р. становить 124424,30 грн., у зв'язку з частковою сплатою заборгованості у розмірі 8000,00 грн. за платіжними дорученнями №316 від 08.01.2015 р. та №12 від 06.01.2015 р. Проте, оскільки позивачем не було заявлено письмової заяви про зменшення позовних вимог, у відповідності до ст. 22 ГПК України, розгляд справи здійснювався за вимогами заявленими у позові.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором купівлі-продажу № 18/3 від 18.03.2014 р. в частині оплати поставленого товару, заборгованість у розмірі 124424,30 грн. за даним договором підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 132424,30 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 124424,30 грн.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів оплати заборгованості у розмірі 124424,30 грн.
Позивачем, також заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 10302,68 грн. за періоди з 23.09.2014 р. по 22.10.2014 р.; з 23.10.2014 р. по 12.11.2014 р. та з 13.11.2014 р. по 05.01.2015 р.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує продавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши правильність нарахування суми пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 10111,41 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Твін» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р. у справі №910/2331/15-г залишити без змін.
Справу №910/2331/15-г повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Н.М. Коршун
С.Я. Дикунська