04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" липня 2015 р. Справа№ 910/8542/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Мальченко А.О.
Від позивача - Грищенко А.А. ( довір. №2-69д від 25.12.14);
Від відповідача - Литвиненко О.С. ( довір. №2 від 12.01.15);
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р.
у справі № 910/8542/15-г (суддя Якименко М.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"
про стягнення 509 651, 86 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №910/8542/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 48 474грн. 29коп. - пені, 23 267грн. 66 грн. - 3% річних, 292 487 грн. 04 коп. - інфляційних втрат, 7 284грн. 58 коп. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасності оплати отриманих послуг, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача штрафні санкції, передбачені умовами договору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р.в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 145422,87 грн. та інфляційних втрат у сумі 146 243,52 грн. і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що суд першої інстанції оцінюючи фактичні обставини та виходячи з інтересів обох сторін повинен був врахувати, що заборгованість відповідача перед позивачем була досить великою, що період прострочки виконання зобов'язання значний, що через складну економічну та політичну ситуацію у державі не тільки відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, а й позивач також.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.
Між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"), як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як замовником, 20.04.2011 року укладено договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, за умовами якого виконавець зобов'язується за плату надати замовнику послуги по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг на умовах, передбачених договором.
Згідно з п.2.6 договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг виконавця згідно з п.4.2 даного договору, відповідно до якого оплата за послуги, що будуть надані в наступному місяці, здійснюється шляхом 100% передоплати до 20 числа поточного місяця, в розмірі, визначеному за попередній місяць, з наступним корегуванням суми по факту надання послуг відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом 10 (десяти) днів з моменту їх підписання на рахунки виконавця.
Виконавець свої зобов'язання за договором виконував належним чином та в повному обсязі, надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем, в даному випадку, у серпні-жовтні 2014 року підтверджується підписаними між сторонами:
- Актом приймання-передачі наданих послуг за серпень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів №8/14-1 від 31.08.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за серпень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №8/14-2 від 31.08.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за вересень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів №9/14-1 від 30.09.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за вересень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №9/14-2 від 30.09.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів №10/14-1 від 31.10.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №10/14-2 від 31.10.2014р.
Вартість наданих виконавцем у серпні 2014 року послуг, згідно вказаних актів, склала 5 447 091,75грн., у вересні 2014 року - 5147 261,50 грн., у жовтні 2014 року - 5 161 864,00 грн.
З урахуванням умов Договору, остаточний розрахунок за отримані у серпні 2014 року послуги мав бути здійснений Відповідачем 10.09.2014р., за отримані у вересні 2014 року послуги - 10.10.2014р., за отримані у жовтні 2014 року послуги - 10.11.2014р., в той час як розрахунок за надані у серпні 2014 року послуги здійснений відповідачем лише 21.10.2014р., за послуги вересня 2014 року - 21.10.2014р. у сумі 373 664грн. та 22.10.2014р. у сумі 4 773 597,50 грн., за послуги жовтня 2014 року - 1 068 091,75грн. сплачено своєчасно, решта - 4093772,25 грн. сплачені 12.11.2014р. у сумі 1 656 772,25 грн., 13.11.2015р. у сумі 7 815,00 грн. та 14.11.2014р. у сумі 2 429 185,00 грн.
Отже, відповідач порушив умови договору, щодо своєчасності оплати отриманих послуг.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п.6.2. договору, в випадку несвоєчасного та/або неповного перерахування коштів відповідно до п.4.2 даного договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення
Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, позивач, керуючись п. 6.2. договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 193 897,16 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч.6 ст.231 ГК України).
Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що позовні вимоги про стягнення 193 897,16грн. пені нормативно та документально доведені, однак, з урахуванням поданого відповідачем до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву, згідно якого відповідач просив суд зменшити розмір пені на 75% до 48 474,29 грн. Враховуючи положення ст. 233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, місцевий господарський суд зменшив розмір пені та задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково у розмірі 48 474,29 грн.
Згідно з п.2.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір пені, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання може бути зменшений у виняткових випадках за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт З статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 ч.1 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми пені, що підлягає стягненню (підпункт 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 18).
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 23 267,66 грн. - 3% річних, 292 487,04 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції оцінюючи фактичні обставини та виходячи з інтересів обох сторін повинен був врахувати, що заборгованість відповідача перед позивачем була досить великою, що період прострочки виконання зобов'язання значний, що через складну економічну та політичну ситуацію у державі не тільки відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, а й позивач також не спростовують обгрунтованих висновків місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №910/8542/15-г залишити без змін.
3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8542/15-г.
Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2015р.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді О.М. Баранець
А.О. Мальченко