Справа №760/6726/14ц
23 березня 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Г.О. Козленко,
за участю секретаря - О.С. Букаткіної
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення витрат на відновлювальний ремонт та моральної шкоди, -
Представник ОСОБА_2, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1, звернулась до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія, просила суд стягнути з відповідача витрати на відновлювальний ремонт автомобіля у розмірі 13 117 грн 32 коп, моральну шкоду у розмірі 2500 грн, витрати за проведення експертизи в розмірі 819 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.04.2013 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Опель Астра G» д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який належить йому на праві власності та автомобіля «ВАЗ» д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який належить на праві власності ОСОБА_5
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2013 було визнано винним у порушенні ПДР водія ОСОБА_4 Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на підставі полісу АС 2070860 від 03.04.2013. Після настання страхового випадку позивач із заявою від 14.05.2013 звернувся до відповідача. 24.05.2013 авто-експертом відповідача ОСОБА_6 був складений протокол огляду транспортного засобу. 18.06.2014 позивач звернувся до відповідача із заявкою про виплату страхового відшкодування. Листом від 09.07.2013 відповідач повідомив про те, що ремонт автомобіля позивача є економічно не обґрунтованим, бо утилізаційна вартість даного автомобіля згідно звіту складає 38267 грн 59 коп. В подальшому відповідачем було прийнято рішення про виплату страховки в розмірі 23012,80 грн. Одночасно, позивач із заявою 14.06.2013 звертався до КНДІСЕ і замовив незалежне автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля з метою визначення незалежної вартості матеріального збитку, завданого в результаті ДТП. Згідно даного висновку від 02.07.2013 вартість відновлювального ремонту складає 35 310,28 грн. Тому позивач вважає, що різниця між висновками як зацікавленої сторони так і незалежної сторони становить 12297,48 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 13 117 грн 32 коп, яка складається з: вартості відновлювального ремонту автомобіля - 12 297,48; витрат по сплаті за проведення експертизи - 807,84 грн (+12 грн комісія банку=819,84 грн). Також позивач просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 5% від суми обов'язкової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих та яка становить 2500 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 квітня 2013 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Опель Астра G» д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який належить йому на праві власності та автомобіля «ВАЗ» д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який належить на праві власності ОСОБА_5
Постановою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Демчука В.В. від 30.04.2013 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110100007566 від 28.04.2013 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. В постанові також зазначено, що відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 наявні у ОСОБА_1 тілесні ушкодження не спричинили розладу здоров'я і, очевидно, не можуть бути віднесені до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тому виключають діяння ОСОБА_4 наявність складу злочину, передбаченого ст.286 КК України (а.с.48-49).
Згідно виписки Центру «Головний військовий клінічний госпіталь» МОЗ України №18 від 01.07.2013 ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму в результаті ДТП 27.04.2013.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2013 водія автомобіля ВАЗ держ.номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 було визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді за ст.124 КУпАП (а.с.50-51).
Встановлено, що власником транспортного засобу, а саме автомобіля «ВАЗ» д.н. НОМЕР_2, є ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (надалі - ПрАТ «УОСК»), що підтверджується Полісом №АС/2070860 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с.179).
Судом також встановлено, що 14.05.2013 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою (повідомленням) про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (а.с.182-183).
Згідно протоколу №0895 огляду транспортного засобу, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_6 були зафіксовані виявлені пошкодження автомобіля «Опель Астра G» д.н. НОМЕР_1 (а.с.45-46).
Позивач звертався до ПрАТ «УОСК» про надання експертного висновку з оцінки транспортного засобу, а саме автомобіля «Опель Астра G» д.н. НОМЕР_1, однак листом від 21.06.2013 (вих. №3633) ПрАТ «УОСК» відмовило ОСОБА_1 в наданні копії експертного висновку.
Надалі, листом від 03.07.2013 №3851 ПрАТ «УОСК» повідомило ОСОБА_1, що згідно звіту №0895 з оцінки транспортного засобу, а саме автомобіля «Опель Астра G» д.н. НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту становить 73887,02 грн. Ринкова вартість автомобіля, що перебував у користуванні становить 62045,39 грн. Також зазначено, що ремонт автомобіля є економічно необґрунтованим, оскільки витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди. Утилізаційна вартість автомобіля «Опель Астра G» д.н. НОМЕР_1 згідно звіту №0895-ОСТ становить 38267,59 грн. З урахуванням вимог закону, страховиком прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 23012 грн 80 коп., виходячи з наступного розрахунку: 62045,39 грн-38267,59 грн+235,00 грн-1000,00 грн=23012,80 грн, де 235,00 грн - витрати на послуги евакуатора; 1000,00 грн - франшиза, згідно Полісу ОСЦПВВНТЗ №АС/2070860.
В подальшому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зверталась до ПрАТ «УОСК» про отримання копій документів та надання роз'яснень, де листом вих.№8422 від 05.12.2013 їй була надана відповідь з посиланням на п.п.30.1, 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та повідомлено про прийняте рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 23012 грн 80 коп., а також роз'яснено право про можливість ознайомитись з результатами оцінки або з матеріалами страхової справи (а.с.212-214).
В матеріалах цивільної справи міститься звіт №0895 з оцінки транспортного засобу, складеного 30.05.2013 ФОП «ОСОБА_6», відповідно до якого відновлювальний ремонт є недоцільним з економічної точки зору. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Astra 1,4І», держ.номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП складає 62045,39 грн з урахуванням фізичного зносу автомобіля (а.с.184-188).
Також в матеріалах справи наявний звіт №0895-ОСТ, складений 10.06.2013 ФОП «ОСОБА_6», згідно якого утилізаційна вартість автомобіля марки «Opel Astra 1,4І», держ.номер НОМЕР_1 складає 38267,59 грн, в т.ч. ПДВ 6377,93 грн. Вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним (а.с.202-203).
Згідно страхового акту №10777 до справи №ГО1178-13-м за страховим випадком згідно з Полісом №АС-2070860 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04 квітня 2013 року сума страхового відшкодування з вирахуванням франшизи складає 23012 грн 80 коп. Також у страховому акті наявний розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого: сума відповідальності згідно полісу - 50000 грн 00 коп.; ринкова вартість транспортного засобу (з ПДВ) - 62045 грн 39 коп.; вартість залишків - 38267 грн 59 коп.; сума матеріального збитку - 23777 грн 80 коп.; витрати на послуги евакуатора - 235 грн 00 коп.; затрати на врегулювання збитку - 450 грн 00 коп.; франшиза - 1000 грн 00 коп.; сума страхового відшкодування з вирахуванням франшизи - 23012 грн 80 коп.; сума загального збитку - 23462 грн 80 коп (а.с.210-211).
Серед іншого, матеріали цивільної справи містять висновок експертного автотоварознавчого дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №6012/13-54 від 02.07.2013, який було проведено за заявою позивача ОСОБА_1, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Опель Астра G» д.н. НОМЕР_1 складає 35310 грн 28 коп (а.с.25-31). Вартість проведеної експертизи складає 807,84 грн, що підтверджується рахунком КНДІСЕ №4084 від 01.07.2013 та квитанцією про її сплату та вартості комісії у розмірі 12,00 грн. Крім того, до матеріалів справи додано акт здачі-приймання висновку судової автотоварознавчої експертизи №6012/13-54 КНДІСЕ, де до перерахування належить 807,84 грн.
Відповідно до акту №064 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.07.2013 ФОП ОСОБА_8 здійснив ремонт та технічне обслуговування автомобіля ОСОБА_1 марки «Опель Астра G» д.н. НОМЕР_1 на загальну вартість 13500 грн (а.с.42).
14 грудня 2013 року представник ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 направила відповідачу вимогу про сплату ОСОБА_1 матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 36129 грн 28 коп. Однак вказана вимога була залишена без уваги.
Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст.29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як передбачено ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Враховуючи надані сторонами письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд погоджується із твердженнями сторони відповідача, що оскільки розмір відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортної пригоді транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, то даний ремонт з економічної точки зору недоцільний, тобто автомобіль вважається фізично знищеним.
Положеннями п 30.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п.30.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, у відповідності до умов ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (ПрАТ «УОСК») виплатив позивачеві страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності у розмірі 23012 грн 80 коп. (62045,39 грн (вартість автомобіля до пошкодження в ДТП) - 38267,59 грн (вартість автомобіля у пошкодженому стані) - 1000,00 грн (франшиза)+235,00 грн (витрати на евакуатор), що підтвердили сторони в ході розгляду справи.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що відповідачем було здійснене відшкодування в розмірі 23012 грн 80 коп.
Крім того, суд враховує, що висновок №6012/13-54 від 02.07.2013, яким позивач обґрунтовує вартість свого матеріального збитку, також підтверджує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Opel Astra 1,4І», держ.номер НОМЕР_1 (53140,57 грн) перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження (48474,99 грн) (а.с.30).
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Ані позивачем, ані його представником не надано у розпорядження суду належних та допустимих доказів в підтвердження неправильності визначення суми страхового відшкодування ПрАТ «УОСК» та порушення строків її виплати, а відтак у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування витрат на відновлювальний ремонт автомобіля слід відмовити у повному обсязі.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат за проведення експертизи у розмірі 819,00 грн на підставі наступного.
Відповідно до п.п.34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Між тим, судом установлено, що відповідач виконав передбачені зазначеним вище Законом обов'язок, про що свідчить акт огляду транспортного засобу позивача, яким встановлено та описано пошкодження автомобіля позивача. Також, матеріали справи містять копію звіту №0895 від 30.05.2013, на підставі якого встановлено вартість збитків, спричинених ушкодженням транспортного засобу в результаті ДТП.
Враховуючи викладене, доводи про необхідність стягнення з відповідача витрат по визначенню розміру шкоди на замовлення позивача, є необґрунтованими.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат в розмірі 5000,00 грн, пов'язаних із отриманням правової допомоги, то слід зазначити, що відповідно до ст.84 ЦПК України витрати на правову допомогу відшкодовуються, якщо вони пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
Згідно із зазначеною вище нормою склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про понесення позивачем витрат, пов'язаних із отриманням за правилами ст.56 ЦПК України правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду договір №010 від 05.10.2013 про надання юридичних послуг, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно якого вартість правових послуг складає 5000 грн.
Між тим, в порушення ч.1 ст.60 ЦПК України позивачем не надано суду погодинного розрахунку фактично наданих та отриманих послуг (наданні правової допомоги), а також в матеріалах справи відсутні докази щодо сплати позивачем та отримання представником зазначеної суми коштів.
Згідно зі ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Норми ст.ст.57, 59 ЦПК України передбачають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
За таких обставин суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат за надання правової допомоги.
Щодо позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В свою чергу, завдання моральної шкоди позивачу, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому у стягненні моральної шкоди з відповідача, на користь позивача слід відмовити.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до ст.ст.1166, 1187 та 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Крім того, за правилами ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Разом з тим, в позові вимоги поставлено було лише до страховика, відповідальність якого перед потерпілим, якому заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу, врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги до ПрАТ «Українська охоронна страхова компанія» підлягають залишенню без задоволення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст.ст.16, 23, 1166 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009, суд-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення витрат на відновлювальний ремонт та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - Г.О. Козленко