Справа № 2/2506/310/11
Іменем України
12 січня 2011 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого: судді Кулініча Ю.П.,
за участю: секретаря судового засідання Курило О.Б.,
позивачки ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування, -
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 20.02.2007.
В обґрунтування позову посилається на те, що є особою похилого віку, має ряд тяжких захворювань, потребує постійного стороннього догляду. При укладенні договору внаслідок стану здоров'я та довіри з текстом договору вона не ознайомилась, нотаріус зміст договору їй не роз'яснювала. Вважала, що укладає договір довічного утримання. Тобто, договір є таким, що не відповідає внутрішній волі позивачки, є укладеним внаслідок обману з боку відповідача та його матері і помилки з боку позивачки. Також вважає, що відповідач скористався її тяжким становищем. Природу оспорюваного правочину усвідомила у 2010 році.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила, що їй погрожують виселенням. Після укладення договору дарування користь відповідача -сина своєї племінниці -позивачка не бачила з їх боку жодної допомоги, навпаки, сама допомагала їм матеріально.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оспорюваний правочин був укладений за взаємною згодою. Після укладення договору він та його мати допомагали чим могли позивачці, однак після смерті чоловіка позивачки вона різко змінила своє ставлення на користь онука, що раптово з'явився, почала неправдиво звинувачувати їх. Подав заяву про застосування строку позовної давності.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, просила розглядати справу у її відсутність. Подала письмові пояснення, згідно яких до посвідчення договору були з'ясовані воля та наміри сторін, наслідки укладення договору біли роз'яснені двічі. Текст договору був прочитаний сторонами двічі.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 20.02.2007 між сторонами був укладений договір дарування квартири, згідно якого позивачка подарувала відповідачеві квартиру АДРЕСА_1.
Згідно ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Згідно ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як свідчать копії довідки МСЕК та витягів з історій хвороб, позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, має 1 групу інвалідності внаслідок загального захворювання, потребує стороннього догляду, періодично проходить курси лікування.
З показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не вбачається, що позивачка помилялась щодо природи оспорюваного договору дарування, була введена в оману або уклала його під впливом тяжкої обставини.
Так, мешканці будинку знали про те, що позивачка „відписала” квартиру на користь племінниці. Про те, що віддала квартиру „задарма”, позивачка почала говорити у 2010 році, а тепер хоче переписати квартиру онукові. Раніше висловлювала намір подарувати квартиру відповідачеві за те, що він врятував її від інфаркту, та казала, що уклала саме договір дарування.
Також з показань свідків вбачається, що відповідач та його мати відвідували позивачку та надавали їй допомогу. Окремі свідки зауважують важкий характер позивачки та її схильність до викривлення фактів.
Позивачкою та її представником не подано жодного доказу, який свідчив би про те, що на момент укладення договору дарування від 20.02.2007 позивачка невірно розуміла природу укладеного правочину чи помилялася щодо його окремих умов. Не встановлено також факту укладення договору під впливом тяжкої обставини.
До матеріалів справи долучені копії квитанцій, що підтверджують щомісячне направлення на відповідачем позивачці певних грошових сум, однак це не підтверджує обставини, на які позивачка посилається як на підстави позову.
Позов є необґрунтованим і в його задоволенні належить відмовити.
Керуючись викладеним вище та ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: