Справа № 727/10805/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова О.Г.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
01 липня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Чернівецької міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони у судове засідання не з'явились, надали клопотання про відкладення розгляду справи. Належних доказів на підтвердження поважності причин неможливості прибути у судове засідання не надали.
Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а провадження у справі - закрити, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, 04 листопада 1999 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 758/22 передано в орендне користування приватному підприємцю ОСОБА_2 частину приміщення кінотеатру ім.І.Миколайчука по вул. Головній, 140, м. Чернівці, загальною площею 200 кв.м., під кафе за умови виконання ремонту та реставрації фасаду, покрівлі фойє кінотеатру та облаштування мозаїчною плиткою прилеглої території до 01 травня 2000 року, терміном на п'ять років з послідуючим пролангуванням договору користування до п'ятнадцяти років у разі відсутності порушень умов договору і додаткової угоди.
На виконання рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 758/22 між позивачкою та виконавчим комітетом Чернівецької міської ради в особі директора департаменту економіки Чернівецької міської ради укладено договір оренди №3/20 від 03 травня 1999 року (далі - Договір) нежилих приміщень. За умовами цього договору орендодавець (відповідач у справі) передає, а орендар (позивач) приймає в орендне користування: нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: вул. Головна,140, м. Чернівці, загальною площею 200 кв.м., під кафе, та є комунальною власністю територіальної громади м.Чернівці.
На виконання умов цього договору відповідачем передано, а позивачем прийнято зазначене вище нерухоме майно в користування, про що сторонами складено акт прийому-передачі в орендне користування нежитлового приміщення від 04 грудня 1999 року.
Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що приміщення надається в оренду терміном на п'ять років з 03 грудня 1999 року по 03 грудня 2004 року з послідуючим пролонгуванням до п'ятнадцяти років.
Розмір орендної плати сторони визначали у п.6.1 Договору, відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється сторонами згідно з додатком №2, який є невід'ємною частиною Договору та становив 462,09 грн. Орендна плата проводиться щомісячно авансовими платежами до 15 числа поточно місяця з послідуючим коригуванням місячної оплати на індекс інфляції за попередній місяць до 15 числа наступного місяця.
22 січня 2002 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 42/2 приватному підприємцю ОСОБА_2 продано право довгострокової оренди терміном на п'ятнадцять років частину приміщення кінотеатру ім.І.Миколайчука по вул. Головній, 140, м. Чернівці, загальною площею 200 кв.м., під кафе по ціні 59883 грн. та надано дозвіл підприємцю здійснити невід'ємні поліпшення приміщення кінотеатру ім. І.Миколайчука та облаштування прилеглої до нього території згідно з кошторисом і в межах суми 101600 грн. (в рахунок вартості права на довгострокову оренду в сумі 59883 грн. та в рахунок зменшення орендних платежів в сумі 41717 грн. Цим же рішенням зобов'язано департамент економіки Чернівецької міської ради укласти з позивачкою додаткову угоду до договору оренди від 03 грудня 1999 року № 3/20.
На виконання рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 4/42 між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 2 від 01 березня 2003 року до договору оренди нерухомого майна № 3/20 від 03 грудня 1999 року, якою сторони погодили, що строк оренди до 03 грудня 2014 року.
Таким чином, термін дії Договору закінчився 04 грудня 2014 року.
27 червня 2014 року управління культури Чернівецької міської ради звернулося до департаменту економіки з листом № 05/01-30/155, в якому посилалось на те, що зважаючи на думку учасників громадського обговорення подальшої долі кінотеатру ім.І.Миколайчука по вул. Головній,140, м.Чернівці, яке відбулося 17 червня 2014 року, управління культури, як балансоутримувач будівлі кінотеатру, залишається на позиції використання його під культурно мистецький центр ім.І.Миколайчука, а відтак вважає за недоцільне продовження договору оренди №с 3/20 від 03 грудня 1999 року.
Листом від 29 серпня 2014 року № 02/01-17/1270 департамент економіки Чернівецької міської ради повідомив позивачку про те, що договір оренди № 3/20 від 03 грудня 1999 року закінчує свою дію 03 грудня 2014 року та на новий термін продовжений не буде. Зазначений лист отриманий особисто ОСОБА_2, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.
10 вересня 2014 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення № 448/15, яким слід вважати припиненим з 04 грудня 2014 року договір довгострокової оренди нежитлових приміщень № 3/20.
25 вересня 2014 року № 01/02-05-1165 виконавчий комітет Чернівецької міської ради звернувся до позивачки з листом, яким повідомив про своє рішення № 448/15 від 10 вересня 2014 року та просив у 15 денний термін з дня закінчення дії договору передати орендодавцю орендоване приміщення по вул. Головній,140, м.Чернівці, включаючи і зроблені поліпшення.
13 листопада 2014 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернулась до Чернівецької міської ради з заявою, в якій просила продовжити термін дії договору на десять років.
21 листопада 2014 року департамент економіки Чернівецької міської ради повторно проінформував позивачку, що договір оренди № 3/20 від 03 грудня 1999 року на новий термін продовжено не буде, а тому у зв'язку із закінченням договору оренди просило у 15 денний термін з дня закінчення дії договору передати орендодавцю орендоване приміщення. Факт отримання зазначеного листа позивачем не заперечується, що підтверджено посиланням позивача в своїй позовній заяві.
Вважаючи п. 9 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 448/15 від 10 вересня 2014 року протиправним, позивачка звернулась до суду з вимогою про його скасування.
Суд І інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для їх вчинення; небезсторонньо, тобто з проявленням упередженості до особи, стосовно якої вчинено оскаржувану дію; не добросовісно й не розсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом та без належних на те повноважень.
Колегія суд не погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Також, ч.1 ст.104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
В контексті заявлених позовних вимог колегія суду звертає увагу позивача на таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Так, термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Як встановлено при дослідженні матеріалів справи, спір між сторонами виник внаслідок відмови у продовженні договору оренди приміщення, що знаходиться у комунальній власності.
У відповідності до частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підвідомчі господарським судам крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи наведене, колегія суду дійшла висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка дотримання і виконання умов договору оренди комунального майна, не може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України. За суб'єктним складом сторін та сутністю спору ця справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу виконавчого комітету Чернівецької міської ради задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2015 року скасувати, а провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині закрити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О.
ОСОБА_3