30 червня 2015 р. Справа № 876/1839/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Затолочного В.С. Улицького В.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, та зобов'язання вчинити дії -
В січні 2015 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання відмови неправомірною, та зобов'язання призначити пільгову пенсію з 25.09.1999 року.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2015 року, - адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови в зарахуванні позивачу стажу роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 09.02.1979 року по 31.08.1986 року та стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 01.09.1986 року по 28.11.1991 року в 1,5 кратному розмірі - неправомірними. Зобов'язано відповідача зарахувати позивачу період роботи з 09.02.1979 року по 31.08.1986 року як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та період роботи з 01.09.1986 року по 28.11.1991 року, як трудовий стаж, зароблений в районах Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні 1 рік за 1 рік 6 місяців. Зобов'язано відповідача зробити позивачу перерахунок пенсії з врахуванням пільгового стажу та виплату недоплачених сум пенсії, починаючи з 13.07.2014 року. Позовну заяву з 25.09.1999 року по 12.07.2014 року залишено без розгляду, у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, зазначену постанову оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, яке просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2015 року та в задоволенні адміністративного позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та суттєвим порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 -ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
За змістом наведеної норми (в редакції Закону N 32-V від 26.07.2006), пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач дійсно працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт в Західному Сибіру, а саме: в період з 09.02.1979 року по 31.08.1986 року - робота вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області) та з 01.09.1986 року по 28.11.1991 року - робота вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).
П.5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), передбачено пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.
Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтораразовому розмірі за періоди його роботи з 09.02.1979 року по 31.08.1986 року, з 01.09.1986 року по 28.11.1991 року, оскільки з наданих документів вбачається та не викликає жодного сумніву той факт, що він, працюючи в районі Крайньої Півночі та в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, користувався пільгами, передбаченими Указом від 10 лютого 1960 року.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо застосування шестимісячний строку звернення до адміністративного суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та задоволення позовних вимог з 13.07.2014 року.
У відповідності до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, а судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2015 року в справі № 345/87/15-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: В.С. Затолочний
В.З. Улицький