01 липня 2015 року Справа № 876/3134/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2015 року про відмову в задоволенні подання про зміну способу виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень надавати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
11 лютого 2015 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області звернувся до суду із поданням про зміну способу виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі № 2-а/0707/122/2012.
Оскаржуваною ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2015 року у задоволенні вказаного подання відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області просить зазначену ухвалу скасувати та винести нову, якою задовольнити подання. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у даній категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Таким чином, на думку апелянта, є всі підстави для задоволення подання заявника.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2014 року, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради щодо відмови нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20 серпня 2011 року по 14 березня 2012 року в розмірі передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з врахуванням виплачених сум.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20 серпня 2011 року по 14 березня 2012 року в розмірі передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з врахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з приписами п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Виходячи з аналізу резолютивної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2014 року та наведених правових норм апеляційний суд першої інстанції дійшов висновку, що покладені на відповідача зобов'язання є обраним судом видом захисту порушених прав позивача шляхом задоволення його позовних вимог.
Відтак, на переконання апеляційного суду, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.
При цьому у адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).
Крім того, ч. 1 ст. 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Матеріали справи свідчать, що виконання постанови суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Таким чином, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що «захист порушеного права у судовому рішенні» та «спосіб виконання судового рішення» за своїм змістом не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-394а13, яка в силу приписів частини 1 статті 244-2 КАС України зобов'язує суди привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про можливість задоволення подання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в порядку ст. 263 КАС України, прийняв судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Л.П.Іщук