22 червня 2009 року
№1726/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді суддів при секретарі судового засідання
Старунського Д.М., Каралюса В.М., Заверухи О.Б., Петлеваній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради Рівненської області про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1. 03.07.2008 року звернулася до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 29 серпня 2007 року в частині відмови їй у наданні в приватну власність земельної ділянки розміром 0,3608 га, яка знаходиться по вул. Сосюри в селі Скраклів Дубенського району Рівненської області. Зобов'язати прийняти рішення про надання їй дозволу на приватизацію земельної ділянки розміром 0,3608 га, що знаходиться по вул. Сосюри в селі Скраклів Дубенського району Рівненської області.
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 грудня 2008 року позовні вимоги залишені без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 грудня 2008 року скасувати і прийняти нову постанову, якою задоволити її позовні вимоги.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповному та неправильному встановленню обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що п. «б» ч.1 ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок її земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Відповідно до п.7 розділу Х ЗК України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Вказує, що на момент виділення їй земельної ділянки в 1986 році, для жителів сільської місцевості не передбачалося отримання правовстановлюючих документів на виділення земельної ділянки.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди. Також встановлено, що позивачкою право на безоплатну передачу земельної ділянки за даним видом користування вже використано, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 23.04.2001 року ІІІ-РВ №023539 згідно якого їй передано у власність земельну ділянку площею 2,8 га.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задоволити частково, постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 грудня 2008 року скасувати і провадження у справі закрити з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При вирішенні питання за правилами якого судочинства підлягає розгляду та вирішенню певний спір, необхідно врахувати його суб'єктний склад та предмет заявленого позову.
Предметом спору у даній справі є отримання права власності на земельну ділянку, тобто між сторонами існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтеерсів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням КАС України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністратиного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку, а провадження у справі закривається якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, неправильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 157 ч.1 п.1, 160 ч.3, 195, 196, 198 п.4, 203 ч.1, 205 ч.1 п.4, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 грудня 2008 року у справі №2-а-40/08 скасувати і провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Ухала у повному обсязі складена 26.06.2009 року.
Головуючий суддя
Д.М. Старунський
Судді
В.М. Каралюс О.Б. Заверуха