15 червня 2009 року
№22а-4878/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді суддів при секретарі судового засідання
Старунського Д.М., Каралюса В.М., Заверухи О.Б. Петлеваній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 21 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Львові до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», третя особа - Міністерство оборони України», за участю військової прокуратури Західного регіону України про визнання недійсним господарського зобов'язання,
06.09.2007 року Державної податкова інспекція в м. Львові звернулася до господарського суду Львівської області з позовом, в якому просить визнати недійсним господарське зобов'язання між Державним підприємством МОУ "'Львівський авіаційний ремонтний завод" та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "'Укрспецекспорт", третя особа - Міністерство оборони України, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за участю військової прокуратури Західного регіону України про визнання недійсним господарського зобов'язання на суму 41 210 393,00 грн., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2005 року, застосувати наслідки визнання недійсним господарського зобов'язання, передбачені ст.208 ГК України.
Позовні вимоги мотивує тим, що працівниками ДПІ у м. Львові проведені документальні перевірки з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, квітень, липень та серпень 2006р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, травень, серпень та вересень 2006р., про що складені Акти перевірок №39/23-4/07684556 від 27.07.2006р., № 184/23-415/07684556 від 20.12.2006р. та №6/23-415/07684556 від 17.01.2007р., якими встановлено порушення ДП МОУ «ЛДАРЗ» п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі висновків вказаних Актів перевірок та розгляду первинних скарг позивача ДПІ у м. Львові відповідно були винесені податкові повідомлення-рішення про завищення сум бюджетного відшкодування за №542301/2/4011 від 05.03.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1664367 грн., №22301/1/4483 від 13.03.2007р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 2939924 грн., №1872301/1/4604 від 15.03.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 2132802 грн. та №552301/2/4012 від 05.03.2007р., яким донараховане податкове зобов'язання на суму 131305 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 65652 грн. 50 коп.
У висновках наведених Актів перевірок відповідачем зазначено, що позивач не має права на відшкодування податку на додану вартість з операцій купівлі-продажу літаків за договором №ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2005р., оскільки цей податок до бюджету не сплачений продавцем товару - ДК “Укрспецекспорт”.
Так, Міністерство Оборони України (надалі - МОУ), яке не зареєстроване платником податку на додану вартість (відповідно до листа №7332/7/10-201 від 04.07.2006 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) укладено договір комісії на відчуження та реалізацію військового майна №ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.12.2005 року з ДК «Укрспецекспорт». Відповідно до даного договору комітент (МОУ) доручає комісіонеру (ДК «Укрспецекспорт»), а Комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечить договору та виконати від свого імені в інтересах комітента та за рахунок останнього договір з покупцем на реалізацію на внутрішньому ринку літаки МІГ-29 у кількості 12 одиниць та МІГ - 29 УБ у кількості 2 одиниць.
Згідно з укладеним договором комісії Міністерство оборони України передала ДК „Укрспецекспорт" майно (літаки) без ПДВ, а останні зобов'язалися здійснити реалізацію майна (літаків) на внутрішньому ринку з ПДВ.
ДК «Укрспецекспорт» є підприємством режимно-секретного типу, яке є уповноважене державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю і не уповноважене здійснювати операції щодо реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.
Відповідно до договору купівлі-продажу №ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.12.2005 року, ДК «Укрспецекспорт» (продавець) зобов'язується прийняти, а ДП МОУ «ЛДАРЗ» (покупець) зобов'язується передати та сплатити 12 літаків МІГ-29 та два літаки МІГ-29УБ згідно специфікації. Загальна ціна виробів за цим договором складає 58364299 грн.
Згідно із вказаним договором ДП МОУ «ЛДАРЗ» в період з січня по серпень 2006 року було закуплено у державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» десять літаків МІГ-29 на загальну суму 41 210 393,00 грн, в т.ч. ПДВ - 6 868 398,83 грн.ДК "Укрспецекспорт" виписано наступні податкові накладні: №56 від 30.01.2006р. на суму 10 774 035,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 795 672,50 грн); №325 від 26.04.2006р. на суму 13 236 579,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 206 096,50 грн); №748 від 02.08.2006р. на суму 12 796 812,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 132 802,00 грн); №635 від 06.07.2006р. на суму 4 402 967,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 733 827,83 грн).
Розрахунок за придбаний товар (літаки) ДП МОУ "ЛДАРЗ" проводив у безготівковій формі.
На підставі вказаних податкових накладних ДП МОУ "ЛДАРЗ" віднесено до складу податкового кредиту 6 868 398,83 грн.
Після придбання літаків, ДП МОУ «ЛДАРЗ» проведено їх ремонт, що підтверджується відображенням даної операції по дебету рах.230 "Виробництво" в бухгалтерському обліку підприємства згідно журналів-ордерів №3, 5.
В подальшому ДП МОУ «ЛДАРЗ», як Комітент укладено договір Комісії з ДК «Укрспецекспорт» (Комісіонер), згідно якого останній зобов'язується здійснити реалізацію літаків на експорт.
Продаж літаків ДК «Укрспецекспорт» на експорт (Країна призначення - Азербайджан) в кількості 8 штук, на загальну суму 161 925 927,00 грн, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» оподатковується за ставкою «0» відсотків і таким чином в результаті здійснення ДП МОУ «ЛДАРЗ» операції по реалізації літаків в останнього не виникає податкове зобов'язання по ПДВ.
Таким чином, у підприємства в результаті придбання літаків виникло від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на додану вартість, оскільки суму ПДВ в розмірі - 6 868 398,83 грн. включене до податкового кредиту відповідного періоду, а в результаті реалізації літаків на експорт в підприємства не виникло податкового зобов 'язання по ПДВ, і як наслідок відсутня сплата до бюджету даного податку.
Вважають, що сторони в даному випадку застосували схему ухилення від сплати податків, так як при фактичній відсутності сплати до бюджету ПДВ у ДП МОУ «ЛДАРЗ» безпідставно виникло право на його відшкодування, що в свою чергу вказує на те, що господарське зобов'язання суперечить інтересам держави та суспільства.
Постановою господарського суду Львівської області від 21 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Прийняте рішення мотивоване недоведеністю позивачем обставин для визнання недійсним господарського зобов'язання, а саме порушення Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР при вчиненні господарського договору купівлі-продажу №ІНФОРМАЦІЯ_3від 21.12.2005 року. Встановлено, що ДП МОУ "ЛДАРЗ" по даній господарській операції сформувало податковий кредит в розмірі - 6868398,83 грн. правомірно. При цьому було враховано Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 року, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу позивача на постанову господарського суду Львівської області від 18.06.20007 року про підставність декларування бюджетного відшкодування в сумі 6868398,83 грн., що згідно ст.72 КАС України не підлягає доведенню.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, змінивши її вимоги, в яких просить прийняте рішення скасувати та прийняти нове про задоволення їх позовних вимог.
В своїй апеляційній скарзі покликається на обставини, вказані у позовній заяві. Звертає увагу на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема п.1,8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» про відшкодування ПДВ лише у випадках надмірної їх сплати. Судом також не дано оцінки тому факту, що податкові накладні на реалізацію товару за договорами комісії та купівлі-продажу оформлені з порушенням п.4.7 вищеназваного Закону та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА від 30.05.1997 року №165, так як податкова накладна в момент передачі товарів по договору комісії, що не передбачає переходу права власності іншій особі й уповноважують таку особу (комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента) не складається. Відповідно до Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх зв'язків України від 13.03.1995 року №37 бойова і спеціальна військова техніка не приймається на комісію, чого сторонами не дотримано.
Представник позивача в судовому засіданні просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.
Представники відповідача, третьої особи та військової прокуратури Західного регіону України в судовому засіданні просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити вважаючи його законним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
З договору купівлі-продажу №ІНФОРМАЦІЯ_3від 21.12.2005 року між ДК "Укрспецекспорт" та ДП МОУ "ЛДАРЗ" видно, що останній купив дванадцять літаків МІГ-29 та два літаки МІГ-29УБ на суму 41 210 393,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи працівниками ДПІ у м. Львові проведені документальні перевірки з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, квітень, липень та серпень 2006 року ДП МОУ «ЛДАРЗ» та достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, травень, серпень та вересень 2006 року, про що складені Акти перевірок №39/23-4/07684556 від 27.07.2006р., №184/23-415/07684556 від 20.12.2006р. та №6/23-415/07684556 від 17.01.2007р., якими встановлено порушення ДП МОУ «ЛДАРЗ» п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
У висновках наведених Актів перевірок відповідачем зазначено, що позивач не має права на відшкодування податку на додану вартість з операцій купівлі-продажу літаків за договором №ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2005р., оскільки цей податок до бюджету не сплачений продавцем товару - ДК «Укрспецекспорт».
В результаті ДПІ у м. Львові відповідно були винесені податкові повідомлення-рішення про завищення сум бюджетного відшкодування за №542301/2/4011 від 05.03.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1664367 грн., №22301/1/4483 від 13.03.2007р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 2939924 грн., №1872301/1/4604 від 15.03.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 2132802 грн. та №552301/2/4012 від 05.03.2007р., яким донараховане податкове зобов'язання на суму 131305 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 65652 грн. 50 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність твердження позивача, що господарське зобов'язання на суму 41 210 393,00 грн., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №ІНФОРМАЦІЯ_3від 21.12.2005 р., укладене з метою безпідставного відшкодування ПДВ та ухилення від сплати податків, а звідси, суперечить інтересам держави та суспільства.
Згідно з частиною 1 ст.207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому, як випливає з даної норми ГК, правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу у однієї або у обох сторін та від виконання зобов'язання однією чи обома сторонами.
Тобто, для норми ст.207 ГК повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі зобов'язання вчиняються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих зобов'язань необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при вчиненні зобов'язання.
Доказів наявності умислу з боку посадових осіб підприємства на вчинення такого правочину, а не з боку самої юридичної особи, та підтвердження їх притягнення до відповідальності належними процесуальними документами не представлено.
Вищевказана господарська операція, здійснена ДК "Укрспецекспорт" та ДП МОУ «ЛДАРЗ», відповідно до вимог податкового законодавства знайшли своє відображення в податковому обліку та звітності сторін, зокрема, в податковому обліку та звітності з податку на додану вартість. ДК "Укрспецекспорт" зареєстрована як платник ПДВ у порядку, передбаченому ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за №35482511, їй присвоєно Індивідуальний податковий номер ІНФОРМАЦІЯ_4. ДП МОУ "ЛДАРЗ" також зареєстроване як платник ПДВ у порядку, передбаченому ст.9 Закону про ПДВ, має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за №17701598, йому присвоєно індивідуальний податковий номер 076845513021.
Відповідно до положень підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст.7 Закону про ПДВ, ДК "Укрспецекспорт", як зареєстрований платник ПДВ, наділена правом на нарахування податку та складання податкових накладних.
За результатами здійснення описаних вище господарських операцій з договору купівлі-продажу, ДК "Укрспецекспорт" виписала і передала ДП МОУ "ЛДАРЗ" податкові накладні для відшкодування ПДВ.
Таким чином, отримані ДП МОУ "ЛДАРЗ" від ДК "Укрспецекспорт" податкові накладні, що підтверджують витрати ДП МОУ "ЛДАРЗ" зі сплати ПДВ, є підставою для виникнення у останнього права на податковий кредит у сумі сплаченого ПДВ у відповідних звітних періодах (місяцях). Тобто, на цю суму ДП МОУ "ЛДАРЗ", як зареєстрований платник ПДВ, мало право зменшити податкове зобов'язання з ПДВ у відповідних звітних періодах (місяцях), а при наявності підстав, передбачених підпунктами 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, ДП МОУ "ЛДАРЗ" мало право на отримання бюджетного відшкодування.
Згідно з частиною 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді Інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ДПІ у м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 18.06.2007 року у справі №5/958-19/65А між тими ж сторонами про скасування податкових повідомлень-рішень, якими донарахували податкове зобов'язання позивачу внаслідок цієї господарської операції.
Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зокрема, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.
У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин відповідач не може нести відповідальність за несплату податку продавцем товару - ДК «Укрспецекспорт», тому вимоги ДП МОУ «ЛДАРЗ» щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість в результаті здійснення господарської операції по придбанню 14 літаків, згідно з Договором №USE-20.2-419-Д/К від 21.12.2005 року є правомірними.
Покликанння апелянта на порушення сторонами при укладенні договору комісії встановлених обмежень відповідно до Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх зв'язків України від 13.03.1995 року №37, та правил оформлення податкових накладних, не заслуговує на увагу, так як предметом позову в даній справі є визнання недійсним господарського зобов'язання між ДК "Укрспецекспорт" та ДП МОУ "ЛДАРЗ" на суму 41 210 393,00 грн., яке виникло на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу №ІНФОРМАЦІЯ_3від 21.12.2005 року про продаж дванадцяти літаків МіГ-29 та двох літаків МІГ-29УБ (надалі - "вироби"), а не договір комісії.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Львові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 21 листопада 2007 року у справі №25/324-А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
Д.М. Старунський
Судді
В.М. Каралюс О.Б. Заверуха