Справа № 2а-59/09/1270
Категорія № 6.6.5
Іменем України
«25» серпня 2009 р.
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Лейбенко О.Д.,
за участю представників
позивача: Купцова О.М., дов. № 14/10 від 16.01.2009 р.
відповідача: ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4500 грн., -
У січні 2008 року Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську звернулась до суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1. штрафних санкцій, застосованих на підставі рішення від 15.02.2007 року № 000032/2340, у зв'язку з тим, що перевіркою встановлено порушення вимог п.1, 13 ст. 3 Закону України від 01.06.2000 року №1776-ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг».
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1. штрафні санкції у сумі 4500 грн.
У зв'язку з оскарженням відповідачем рішення від 15.02.2007 року № 000032/2340 про застосування штрафних санкцій провадження у даній справі зупинялось.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, вважав рішення від 15.02.2007 року № 000032/2340, яким визначено суму штрафних санкцій незаконним, пояснив, що на даний час ним готується касаційна скарга на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 року. Вважав, що в частині застосування штрафних санкцій за невидачу розрахункового документу на суму реалізованого не підакцизного товару є незаконним, так як вказаний товар йому ніколи не належав і він не є належним відповідачем у даному випадку.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд приходить до наступного.
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 27.01.1999 року за номером НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_2, знаходиться на обліку платників податків у Ленінській МДПІ в м. Луганську. (а.с. 4)
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі алкогольними напоями на підставі ліцензії серія НОМЕР_3, виданої Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів ДПА України в Луганській області, терміном дії з 17.10.2006 року до 17.10.2007 року (а.с. 40), а також у сфері громадського харчування на підставі торгового патенту серії ТПА № 842557, виданого Ленінською МДПІ в м. Луганську на право здійснення торговельної діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу. (а.с. 41)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. орендує бар в кафе «Едем» у суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. на підставі договору про користування від 28 грудня 2005 року для роздрібної торгівлі підакцизними товарами, а також на підставі дозволу № 1591 від 28.01.2004 року, виданого Луганською міською радою на розміщення об'єкту торгівлі - бару безстроково за адресою: м.Луганськ, кв. Левченко, 10-а. (а.с. 42)
Як вбачається з матеріалів справи 10 лютого 2007 року головний державний податковий ревізор-інспектор Заберський М.О. та головній державний податковий ревізор-інспектор Кірюшкін С.С. на підставі посвідчень № 757 від 10.02.2007р. та № 755 від 10.02.2007р. та відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» здійснили перевірку господарської одиниці - бару «Едем» суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Закону України від 01.01.2000р. № 1776-III «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 1776-III), Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР), Закону України від 23.03.1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі - Закон № 98/96-ВР), та інших нормативних актів, які регулюють готівковий обіг в Україні.
Результати перевірки викладено в Акті перевірки № 12320099/2340 від 10.02.2007 року (а.с. 6 - 9).
В акті перевірки зазначено, що перевірку здійснено у присутності ОСОБА_3 - адміністратора бару «Едем».
Наявні у справі дані свідчать про те, що для проведення перевірки додержання вимог законодавства про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг податківцями було зроблено замовлення на суму 862 грн. та повністю сплачено суму замовлення згідно розрахунку.
Замовлення оформлено адміністратором ОСОБА_3. на окремому аркуші, яка отримала від замовника грошові кошті в сумі 900 грн. в оплату за замовлення в сумі 862 грн., про що зробила запис на звороті розрахунку, повернула решту готівки, але розрахунковий документ встановленої форми не надала і операцію через реєстратор розрахункових операцій не провела.
При проведенні перевірки денного звіту працівниками податкового органу засвідчено, що кошти, отримані від реалізації підакцизного товару згідно опису та підрахунку склали у сумі 900 грн., а сума, зазначена у денному звіті РРО, склала 0,00 грн.
У зв'язку з цим в акті перевірки № 12320099/2340 від 10.02.2007 року зазначено про порушення п. 1 ст. 3 Закону № 1776-III - розрахункова операція проведена без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО;
п. 2 ст.3 Закону № 1776-III - розрахунковий документ встановленої форми не надано;
п. 13 ст. 3 Закону № 1776-III - не забезпечено відповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО.
На підставі висновків акту перевірки № 12320099/2340 від 10.02.2007 року керівником Ленінської МДПІ в м. Луганську прийнято рішення про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій, від 15.02.2007 року № 000032/2340, у сумі 4500 грн. згідно до п.1 ст. 17 та ст. 22 Закону України від 01.01.2000р. № 1776-III «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с. 15).
Не погодившись з вказаним рішенням Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 15.02.2007 року № 000032/2340 ОСОБА_1. оскаржив рішення у судовому порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання незаконною перевірки та скасування рішення про застосування фінансових санкцій відмовлено. (а.с. 73 -74)
Статтею 254 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду судового рішення суду першої інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України о бставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, враховуючи наявність постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 року у справі № 2а-6622/08/1270, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо незаконності рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 15.02.2007 року № 000032/2340 про застосування до ОСОБА_1. штрафних санкцій у сумі 4500 грн. за порушення вимог Закону № 1776-III.
Відповідно до п.п. 5.2.4 Закону 2181 п ри зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, а згідно до п.п. 5.4.1 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Доказів сплати штрафних санкцій, визначених у рішенні Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 15.02.2007 року № 000032/2340 ОСОБА_1. не надано.
Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509 -ХІІ органи державної податкової служби наділені функціями з контролю за додержанням законодавства про податки та правильністю їх обчислення і сплати до бюджету.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та необхідність стягнення з ОСОБА_1. штрафних санкцій на підставі рішення від 15.02.2007 року № 000032/2340 у сумі 4500 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції у сумі 4500 грн. (Чотири тисячі п'ятсот грн. 00 коп.)
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено 28 серпня 2009 року.
СУДДЯ: (підпис) Т.В.Смішлива
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар с/з: