Справа № 2а-23368/09/1270
Категорія 2.22
Іменем України
01 вересня 2009 р.
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смішливої Т.В.,
при секретарі Попові М.Г., Лейбенко О.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: Візирський Д.М., за дов. № 152/07 від 09.02.2009 р.
від відповідача: Сорока Є.Ф., за дов., № 23 від 25.06.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова» до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,-
У червні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова» (далі - ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА») звернулось до суду з позовом до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у якому зазначило, що відповідачем здійснено перевірку Київської філії ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА», результати якої викладено в Акті № 152 від 02.03.2009 року. В Акті зазначено, що позивачем здійснювались виплати за трудовими договорами, однак, відрахування внесків на сплачені суми до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не здійснювались.
На підставі Акту перевірки відповідаем прийнято рішення № 56 від 20.03.2009 року про донарахування страхових внесків на суму 1046,07 грн., пені - 118 грн., штрафних санкцій - 42642,00 грн.
Позивач вважав зазнаене рішення незаконним так, як на його думку відповідач безпідставно відносить до категорії трудових договорів цивільно-правові угоди на виконання певних робіт, а з сум, які сплачені за цивільно-правовими угодами страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не відраховуються.
Просив суд скасувати рішення № 56 від 20.03.2009 року про застосування фінансових (штрафних) санкцій та донарахування страхових внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, надав суду копії угод з особами, які залучались до виконання певних робіт та актів прийому-передачі виконаних робіт, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що угоди, на які посилається позивач є трудовими угодами, носили тривалий характер, а тому суми, сплачені за вказаними угодами необхідно вважати заробітною платою. Згідно діючого законодавства страхові внески повинні нараховуватись на фонд оплати праці або фактичні витрати на оплату праці найманих працівників. Тому Фондом правомірно донараховано страхові внески на суму виплат за вказаними договорами. У задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд приходить до натупного.
З матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міськох ради 14.06.2000 року за номером 13821200000000269, код ЄДРПОУ 30996128. (а.с. 31)
Актом ревізії Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 152 від 02.03.2009 року визначено, що на Київській філії ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА» 5 осіб отримували заробітну плату за трудовими угодами, які позивачем були віднесені до угод цивільно-правового характеру, в зв'язку з чим отримані за цими угодами кошти за 2006 - 2009 роки у сумі 42642 грн. (ОСОБА_1. - 4800 грн., ОСОБА_2 - 10566 грн.: 2006 р. - 2007 р. - 4950 грн., 2007 р. - 5616 грн., ОСОБА_3 - 26676 грн.: 2007 р. - 8424 грн., 2008 р. - 16848 грн., 2009 р. - 1404 грн., ОСОБА_4: 2007 р. - 150 грн., 2008 р. - 150 грн., ОСОБА_5.: 2007 р. - 150 грн., 2008 р. - 150 грн.) не увійшли до фонду оплати праці та не були враховані при нарахуванні та сплаті страхових внесків. Вказані трудові угоди укладено позивачем відповідно до ст. 23 КЗпП України і вони є різновидом трудового договору. (а.с. 11 - 13)
На підставі даного акта ревізії Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 56 від 20.03.2009 року, яким на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 23, п. 2 ч.2 ст. 27, ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" донараховані страхові внески у сумі 1046,07 грн., пеня у сумі 118,00 грн. та за неповну сплату страхових внесків застосовано штраф у розмірі заниженої суми заробітної плати у сумі 42642,00 грн. (а.с. 19)
Відповідно до ст. 23 Закону України від 18.01.01 № 2240-ІІІ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі - Закон № 2240) страхувальники - роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.
Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
Згідно ст. 21 Закону № 2240 розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням встановлюється Верховною Радою України у відсотках для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Статтею 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.01 р. № 2213 (далі - Закон № 2213) передбачено, що страхувальники - роботодавці нараховують страхові внески на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Однак, зі змісту ст. 6 Закону № 2240 вбачається, що загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають лише особи, які працюють на умовах трудового договору. Особи ж, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, можуть брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах.
Здійснюючи системний аналіз діючого законодавства, яке регламентує укладення трудових та інших цивільно-правових договорів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією, підприємством, установою, на виконання першим певної роботи (договір підряду, договір доручення, договір про надання послуг тощо), предметом якого є одержання визначеного результату праці. Проте за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. За договором про надання послуг, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу.
Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядчик, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівника беруть на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їхня оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. В трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Позивачем надано до суду копії договорів про надання послуг, укладених Київською філією ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА» з ОСОБА_3 (договори № 19 від 01.07.2007 р., № 2 від 01.01.2008 р., № 19 від 01.01.2009 р. - а.с. 71 - 73), з ОСОБА_2 (договори № 11/09-06 від 11.09.2006 р., № 12 від 01.03.2007 р. - а.с. 74 - 75), з ОСОБА_4 (договори № № 20 від 01.10.2007 р., № 3 від 01.01.2008 р. - а.с. 78 - 81), з ОСОБА_5. (договори № 1 від 01.01.2008 року - а.с. 82 - 83, № 14 від 01.03.2007 року а.с. 125, № 18 від 01.04.2007 року - а.с. 126-127) та з ОСОБА_1. (договір № 13 від 05.01.2007 р. - а.с. 128)
З тексту вказаних договорів вбачається, що договорами чітко визначено обсяг робіт, які повинна виконувати на користь ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА» інша сторона договору, визначено розмір винагороди, яка сплачується лише після складання Акту прийому-передачі наданих послуг, тобто, оплата здійснюється лише за результат виконаної роботи.
Так, позивачем надано суду копії актів прийому-передачі наданих послуг за кожен місяць дії договору стосовно всіх осіб, з якими Київською філією ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА» було укладено договори про надання послуг. (а.с. 130 - 193)
Відмінною рисою трудового договору є те, що наймані працівники повинні підкорюватись внутрішньому трудовому розпорядку, зокрема, щодо тривалості робочого дня та обліку робочого часу.
З наданих позивачем табелів обліку робочого часу по Київській філії ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА» за період з вересня 2006 року по лютий 2009 року (період часу у який укладались спірні договори про надання послуг з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та з ОСОБА_1.) вбачається, що облік робочого часу осіб, які працювали за договорами про надання послуг не здійснювався. (а.с. 46 - 60)
Незважаючи на те, що в Акті ревізії є посилання на облік робочого часу працівників, які працювали за договорами, доказів того, що на Київській філії ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА» вівся табель обліку робочого часу стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та з ОСОБА_1. відповідачем не надано.
Також, не включено до штатного розкладу Київською філією ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА» (а.с. 62 - 65) посади бухгалтера (послуги щодо ведення бухгалтерського обліку та складання податкової та фінансової звітності надавались за договорами ОСОБА_3 та ОСОБА_2), відсутня посада грузчика, виконувана за договорами ОСОБА_5., а з 01.05.2007 року виведено посаду торгового агенту, а послуги з вивчення ринку збуту, проведення рекламних акцій, репрезентація товару на ринку надавались ОСОБА_4 за договорами № 20 від 01.10.2007 р. та № 3 від 01.01.2008 року.
Посилання відповідача в Акті ревізії № 152 від 02.03.2009 року на те, що договір з ОСОБА_1. розірвано за згодою сторін 31.08.2007 року як на ознаку трудового договору суд вважає необґрунтованим, так, як ст. 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Також необґрунтованим суд вважає посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на те, що договори про надання послуг містять у собі положення про повну матеріальну відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання умов договору. Наявність у договорі про надання послуг посилання на матеріальну відповідальність сторін повністю узгоджується з вимогами ст. 906 Цивільного кодексу України, згідно до якої збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Натомість, ст. 135-1 КЗпП України передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, укладання письмового договору про повну матеріальну відповідальність з працівником, який виконує роботи з ведення бухгалтерського обліку та звітності за трудовим договором чинним законодавством не передбачено.
Що ж стосується посилання відповідача на те, що розрахунок з особами, які надавали послуги за договорами здійснювався у дні виплати заробітної плати на Київській філії ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА» на підставі розрахунково-платіжних відомостей, то це не суперечить умовам спірних договорів, згідно до яких оплата наданих послуг здійснюється протягом п'яти днів з дня прийняття місячного обсягу робіт видачею готівки з каси заводу в дні, найближчі до видачі заробітної плати.
Дійсно, оплата виконаних робіт за договорами про надання послуг з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та з ОСОБА_1. проводилась на підставі розрахунково-платіжних відомостей із зазначенням в них, що розрахунок проведено за договором про надання послуг (а.с. 91 - 120), однак, лише ця обставина не може свідчити про те, що цивільно-правові договори про надання послуг за своєю правовою природою є трудовими договорами.
Не погоджується суд і з висновками, викладеними в Акті перевірки № 152 від 02.03.2009 р. стосовно того, що громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5. у грудні 2007 року та березні 2008 року здійснено виплати, які не передбачено укладеними з ними договорами. Так, позивачем надано додаткові угоди з ОСОБА_4 та ОСОБА_5. на виконання додаткових робіт у зазначені періоди з репрезентації товару (ОСОБА_4 а.с. 79, 81) та погрузну лікеро-горільчаних виробів (ОСОБА_5. а.с. 83) відповідно до яких і здійснено додаткові виплати щодо яких є посилання в Акті перевірки.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що відповідач прийняв оскаржуване рішення № 56 від 20.03.2009 року в частині щодо визначення штрафних санкцій на суму 42642 грн., сплачену за цивільно-правовими угодами з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та з ОСОБА_1., без врахування принципу обґрунтованості, а тому підлягає в цій частині скасуванню.
Донарахування страхових внесків у сумі 1046,07 грн., а також нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 118,00 грн. також здійснено на суму виплати за договорами про надання послуг, а тому також є незаконними.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова» задовольнити повністю.
Скасувати рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 56 від 20.03.2009 року про донарахування страхових внесків у сумі 1046,07 грн., нарахування пені у сумі 118,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 42642,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова» судові витрати у сумі 3,40 грн. (Три грн.. 40 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу- з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі виготовлено 01 вересня 2009 року.
СУДДЯ: (підпис) Т.В.Смішлива
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар с/з: