копія
17 грудня 2014 р. Справа № 804/19006/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - Генеральний штаб Збройних сил України та Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.11.2014 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (надалі - відповідач), в якій просить :
- визнати протиправною бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 17.10.2014 р. вх. №2576 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру №1161 від 25.10.1989 р. на території відкритого військового містечка згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р.;
- зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 та вжити заходів щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму на території відкритого військового містечка згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р. за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 р. залучено в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Генеральний штаб Збройних сил України та Міністерство оборони України.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає протиправною бездіяльність посадової особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо не розгляду заяви та не прийняті відповідного рішення про приватизацію квартири.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження, додатки до позовної заяви.
Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явилися. Відповідач надав заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач надав до КЕВ м. Дніпропетровська заяву від 17.10.2014 р. вх. № 2576 про передачу в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1, яку він займає спільно з членами родини на підставі ордеру №1161 від 25.10.1989 р.
У відповідь на дану заяву листом від 30.10.2014 р. №3219 відповідач повідомив, що військове містечко смт. Черкаське включено до числа закритих та які не підпадають під приватизацію житлового фонду.
Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду», який прийнято 19.06.1992 р. за №2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).
Закон України №2482-XXII передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним п. 2 ст. 2 цього Закону.
Згідно Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 р. № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 р. за № 109/17404 (надалі - Наказ МЖКГ №396 від 16.12.2009 р.) приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади).
В абзаці другому преамбули Закону України №2482-XXII зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України №2482-XXII).
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, а тому житловий фонд у військовому містечку підпадає під дію Закону України №2482-XXII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Стаття 3 Закону України №2482-XXII визначає спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України №2482-XXII.
Частиною 3 ст. 8 зазначеного Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Згідно п. 2 ст. 2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.
Отже, суд звертає увагу, що предметом даного адміністративного позову є встановлення обставин, пов'язаних з приватизацією об'єкта нерухомого майна, а саме визначення статусу військового поселення, де ця нерухомість знаходиться - відкритого або закритого.
Судом встановлено, що в законодавстві України відсутнє визначення «закрите військове містечко», тому суд керуючись ч.7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із конституційних принципів і загальних засад права.
Відповідно до ч.7.ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
У підтвердження закритості військового містечка, відповідач посилається на Перелік закритих військових містечок, затвердженого начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних сил України генерал-полковником Замана В.М. в серпні 2013 р., які мають у своєму складі житловий фонд. До даного переліку увійшло, зокрема, смт. Черкаське. Відповідач також звертає увагу, що у примітках до цього Переліку зазначено, що житловий фонд визначених військових містечок не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації.
Також, відповідач посилається на лист від 11.09.2013 р. №303/4/15/1183 Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, підписаного полковником С.Т. Прогонюк, відповідно до якого до числа закритих військових містечок включені наступні військові містечка: військове містечко №4 смт. Гвардійське, військове містечко №3 смт. Черкаське, військове містечко №6 смт. Орловщина Дніпропетровської області; військове містечко №1 с. Семиполки, Київської області. Вищевказаним листом Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України зазначає, що до Державної служби з питань інвалідів і ветеранів України направлено звернення з проханням спільно з органами місцевої влади визначитися з колом осіб, які мають право на відселення з цих закритих військових містечок. Згідно листа Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/4/17/418 від 28.07.2014 р. з метою захисту інтересів Міністерства оборони України, заступником Міністра оборони України прийнято рішення від 22.07.2014 р. №180/дск, який передбачає залишити військові містечка №3 смт. Черкаське та №4 смт. Гвардійське в Переліку закритих військових містечок, які мають в своєму складі житловий фонд. Згідно рішення заступника Міністра оборони України питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад розглянути після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил.
На підтвердження відкритості військового містечка позивач вказує на Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад. Додатком №2 зазначеного наказу затверджено Перелік військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.
У зв'язку з викладеним вбачається, що Перелік закритих військових містечок суперечить Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р.
Згідно Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28.12.1992 р. №731 нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України. У разі порушення зазначеної вимоги вони вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосованими.
Відповідно до п.4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Доказів реєстрації Переліку закритих містечок до суду не надано, про що також не зазначено на самому документі.
Згідно Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011р. міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Нормативно-правові акти Міноборони України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази Міноборони України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.
Відповідно до частини четвертої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи, що Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад має вищу юридичну силу та є чинним, суд не застосовує Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 19.08.2013 р. та лист від 11.09.2013 р. №303/4/15/1183 Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України
Таким чином, суд приймає Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад як належний та достатній доказ відкритості військового містечка.
Також слід врахувати, що згідно Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №215 від 21.04.2011 р., та Наказу Міністра оборони про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України №448 від 03.07.2013 р. військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об'єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони; територія військового містечка - частина земельної ділянки що використовується для розквартирування військових частій та розміщення військовослужбовців і працівників ЗС України.
Позивач вказує, що Рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради №187 від 17.05.1990 р. було утворено Черкаську селищну раду з центром в селищі міського типу Черкаське. Фактично в селищі є в наявності: цивільна влада в селищних рад, цивільне населення, цивільна приватна торгівля, приватизовані належним чином земельні ділянки, об'єкти комунальної власності.
Відносно даного питання відповідачем та третіми особами пояснень не надано.
Крім того, слід зауважити, що посилання відповідача на лист Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/4/17/418 від 28.07.2014 р., в якому вказано, що питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад слід розглядати після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил не може прийматися судом, оскільки вказаний лист інформаційного характеру жодним чином не звільняє відповідача від покладених на нього обов'язків щодо вжиття певних заходів щодо приватизації житла позивача та здійснення ним покладених на нього службових обов'язків.
За наведених обставин, враховуючи викладене вище, начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівник органу приватизації, не мав підстав не розглядати заяву щодо приватизації нерухомого майна, а тому саме така бездіяльність відповідача є протиправною.
Разом з тим, в суду не має підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, прийняти рішення по суті заяви щодо приватизації нерухомого майна, адже для передачі (приватизації) існує процедура, яка передбачає встановлення меж та вартості житла, що підлягає приватизації, для встановлення яких потрібна певна інформація, яка не була досліджена судом в контексті заявлених позовних вимог.
Крім того, задоволення такої вимоги буде являтись втручанням в роботу та перешкоджанням у здійсненні відповідачем своїх повноважень, а такі дії суду є неприпустимими.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За наведених обставин у сукупності, для захисту прав, свобод та законних інтересів з метою відновлення порушеного права позивача, суд визнає протиправною бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, яка виразилась в не розгляді заяви ОСОБА_1 від 17.10.2014 р. вх. №2576 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру №1161 від 25.10.1989 р. на території відкритого військового містечка згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р. та зобов'язує начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, розглянути по суті заяву ОСОБА_1 та вжити заходів щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р. за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - Генеральний штаб Збройних сил України та Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, яка виразилась в не розгляді заяви ОСОБА_1 від 17.10.2014 р. вх. №2576 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру №1161 від 25.10.1989 р. на території відкритого військового містечка згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р.;
Зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, розглянути по суті заяву ОСОБА_1 та вжити заходів щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р. за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 17.12.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун