копія
13 жовтня 2014 р. Справа № 804/15484/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Парненко В.С.
при секретарі судового засідання Драгота С.А.,
за участю:
представник позивача Задоя А.В.
представник позивача Балаян А.Г.
представник відповідача Тронько В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкової вимоги та рішення,-
22.09.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» (надалі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною і скасування податкової вимоги 26.08.2014 р. №868-25, визнання протиправним і скасування рішення першого заступника начальника Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 26.08.2014 р. №11988/10/04-08-25-13.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначену податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення проти позову.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За поясненнями позивача, останній веде в установленому порядку облік доходів і витрат, складає звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів й не має будь-яких відомостей про існування у нього податкових і похідних від цього грошових зобов'язань щодо сплати сум, визначених вимогою, а отже у відповідача не існує підстав для надсилання підприємству вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.
Судом встановлено, що заборгованість позивача виникла в результаті наступного.
Податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Днепрострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., про що складено Акт від 20.06.2011 р. №218/231/30602474 (надалі - Акт перевірки).
На підставі Акта перевірки, 05.07.2011 р. відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001242320, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 324280,75 грн. (в т.ч. 259375,00 грн. - основний платіж, 64843,75 грн. - штрафна санкція);
- №0001252320, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 259375,00 грн. (в т.ч. 207500,00 грн. - основний платіж, 51875,00 грн. - штрафна санкція);
- №0001262320, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1240725,00 грн. (в т.ч. 819780,00 грн. - основний платіж, 204945,00 грн. - штрафна санкція);
- №0001272320, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 819780,00 грн. (в т.ч. 655824,00 грн. - основний платіж, 163956,00 грн. - штрафна санкція).
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. (справа №2а/0470/8752/11) у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014 р. відкрито касаційне провадження у справі №2а/0470/8752/11 та відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Таким чином, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. набрала законної сили та підлягає виконанню.
Згідно ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тобто, встановлені обставини відповідно до положень ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.
Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Таким чином, сума грошового зобов'язання, визначена Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за податковими повідомленнями-рішеннями №0001242320, №0001252320, №0001262320, №0001272320 від 05.07.2011 р. відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України є узгодженою з дня проголошення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали у справі №2а/0470/8752/11.
За приписами абз.2 п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п. 14.1.175. ст.14 Податкового кодексу України, не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.
Узгоджена сума податкового боргу ТОВ «Днепрострой» на час розгляду справи сплачена не була, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Положеннями п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пп. 59.3. 59.4.Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Вказані положення дубльовані в Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платника податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 576, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1840/24372 (надалі - Порядок).
Так, відповідно до п. 2.2. Розділу 2 Порядку податкова вимога формується, зокрема, якщо платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;
За правилами п. 3.1 Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.
Податкова вимога, окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.3.3 Порядку).
На виконання вказаних правових норм, відповідачем сформовано податкову вимогу від 26.08.2014 р. №868-25.
З оскаржуваної податкової вимоги вбачається, що остання містить всі необхідні реквізити та дані, передбачені Податковим кодексом України та Порядком, винесена у відповідності та на виконання вказаних вище приписів, а тому підстави для її скасування відсутні.
Згідно п.88.2 ст.88 Податкового кодексу України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Як передбачено пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з положеннями пунктів 89.3. та 89.5. ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Пунктами 91.1 та 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України визначено, що керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Вказані положення дубльовані в Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1841/24373 (надалі - Порядок №572.)
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу ( п. 1.4 Порядку №572).
Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної органом доходів і зборів, - з дня виникнення податкового боргу (п. 1.7. Порядку №572).
День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційної системи, що ведеться органами доходів і зборів відповідно до законодавства (п. 1.8 Порядку №572).
На виконання вказаних правових норм, відповідачем винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 26.08.2014 р. №11988/10/04-08-25-13.
Відповідно до вказаного рішення податковим органом вирішено здійснити опис мана, що перебуває у власності ТОВ «Днепрострой», а у разі, якщо на момент складення акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, право власності на яке він набуде у майбутньому.
Зважаючи на той факт, що податковий борг до теперішнього часу обліковується за позивачем та є несплаченим у повному обсязі, підстав для припинення податкової застави чи скасування рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.
Відповідно до положень п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскаржувані позивачем вимога та рішення про опис майна у податкову заставу узгоджуються з приписами Податкового кодексу України та є обов'язковими до виконання.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідачем належним чином доведено правомірність винесених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
За наведених обставин у сукупності, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу задоволенню не підлягає.
Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 487,20 грн., із необхідних 4872,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкової вимоги та рішення,- відмовити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» судовий збір в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2014 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 13.10.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун