копія
13 жовтня 2014 р. Справа № 804/15469/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
22.09.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» (надалі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:
1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» за результатами якої складено Акт від 21.05.2014 р. №1300/151/36093812;
2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 13.06.2014 р. за №0003261501, винесеного Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;
3. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 13.06.2014 р. за №0003251501, винесеного Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2014 р. провадження у справі зупинено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 р. провадження у справі поновлено.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає дії податкового органу з проведення перевірки незаконними, зазначені податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.
Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. Надав письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.05.2014 р. податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності нарахування та сплати ТОВ «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт №1300/151/36093812 (надалі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, якими визначено обов'язок платника податків сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та зобов'язання самостійної сплати суми податкового зобов'язання, зазначеного у поданій податковій декларації протягом 10 календарних днів наступних, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації. Так, ТОВ «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» допущена затримка сплати узгодженої суми 57620,00 грн. протягом строків, визначених цим кодексом з податку на додану вартість, які задекларовані в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість від 11.10.2013 р. №9063786125 за липень 2013 р. у сумі 77 005,00 грн., по строку сплати 11.10.2013 р., яка частково погашена за рахунок переплати 11.10.2013 р. у сумі 51 121,98 грн.; по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 11.10.2013 р. №9063956222 за вересень 2013 р. у сумі 16 326,00 грн., по строку сплати 30.10.2013 р.; від 20.11.2013 р. №9074758860 за жовтень 2013 р. у сумі 11 715,00 грн., по строку сплати 30.11.2013 р.; від 11.12.2013 р. №9079689042 за листопад 2013 р. у сумі 3 696,00 грн., по строку сплати 30.12.2013 р. - які фактично погашено 24.01.2014 р. за рахунок подання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 24.01.2014 р. №1400005499.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивач подав письмові заперечення до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист №0610-01 Р від 10.06.2014 р.).
Результати розгляду вказаної скарги в матеріалах справи відсутні.
На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 р.:
- №0003261501, яким підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 369,00 грн. за платежем податок на додану вартість;
- №0003251501, яким підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 10784,80 грн. за платежем податок на додану вартість.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, 09.07.2014 р. позивач подав скарги до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за результатами розгляду яких податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скарги платника без задоволення (рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2014 р. №5982/10/04-36-10-08-09).
Щодо дій податкового органу з проведення перевірки.
Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.
Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.
У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Тобто, конструкція норми права - п.79.2 Податкового кодексу України, свідчить саме про те, що платник податків має право бути обізнаним про дату та місце перевірки, яка планується до проведення.
Обов'язок податкового органу своєчасно повідомляти платника податків про проведення перевірки кореспондується з правом платника бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2014 р. в.о. начальника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено рішення №2835 про дозвіл на проведення документальної невиїзної перевірки.
Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач не був повідомлений про призначення перевірки, рішення керівника контролюючого органу до підприємства не надходило. Дана обставина була підтверджена відповідачем під час судового засідання 01.10.2014 р.
За таких обставин, позовна вимога 1 підлягає задоволенню.
Щодо встановлених під час перевірки порушень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Згідно пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 31.1 с. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При цьому відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно із п. 87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що 13.08.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21885,00 грн., яка була сплачена 14.08.2013 р. згідно платіжного доручення №1405.
09.10.2013 р. позивачем було подано уточнюючий розрахунок до вказаної декларації, яким підприємством донараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 80467,06 грн., сплата якого підтверджується платіжним дорученням №20700 від 08.10.2013 р.
11.10.2013 р. у зв'язку з виявленою арифметичною помилкою в ІНН контрагента в уточнюючому розрахунку від 09.10.2013 р. позивачем було подано відповідний уточнюючий розрахунок без зміни будь-яких інших даних.
11.09.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12570,00 грн., яка була сплачена 11.09.2013 р. згідно платіжного доручення №1460.
11.10.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16326,00 грн.
20.11.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11715,00 грн.
12.12.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3696,00 грн.
15.01.2014 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10691,00 грн.
Згідно Акту №3626-20 від 02.09.2013 р. позитивне сальдо розрахунків з бюджетом підприємства складає 72512,21 грн.
Отже, відповідно до положеннь п. 87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України податкові зобов'язання згідно декларацій за вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 р. мали бути списані з особового рахунку платника податку по строкам сплати 30.10.2013 р., 30.11.2013 р., 20.12.2013 р. та 30.01.2014 р. відповідно. Податкові зобов'язання згідно декларацій за липень та серпень сплачені належним чином.
Під час судового засідання відповідач на питання суду не надав пояснення яким чином зі змісту одних лише декларацій (як вказано у Акті перевірки) вираховувалися строки оплати узгодженого зобов'язання.
Крім того, на вимогу суду не був наданий Акт звірки розрахунків ТОВ «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» перед бюджетом. Також, з проханням надати Акт звірки розрахунків, до податкового органу 01.10.2014 р. звертався позивач (листи №01-10/10, б/н), проте відповідачем запитуваного документу надано не було.
Таким чином, враховуючи сплату підприємством сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно чинного законодавства, застосування штрафу до підприємства згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним. Отже позовні вимоги 2 та 3 підлягають задоволенню.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідачем належним чином не доведено правомірність проведеної перевірки та складання за її наслідками податкових повідомлень-рішень.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
За наведених обставин у сукупності, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» за результатами якої складено Акт від 21.05.2014 р. №1300/151/36093812;
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 13.06.2014 р. за №0003261501, винесеного Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 13.06.2014 р. за №0003251501, винесеного Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 13.10.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун