"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/23948/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
секретар: Буденко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування рішень та поновлення на військовій службі,
У січні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів. Просив визнати протиправним та скасувати параграф 4 пункту 9 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 601 від 7 грудня 2012 року в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас відповідно до п. "і" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та п. 1 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 № 121 від 14 грудня 2012 року, яким позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік, поновити позивача на військовій службі та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що майор ОСОБА_1 займав посаду військового комісара Бершадсько-Теплицького обласного районного військового комісаріату Вінницької області.
Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 1 червня 2012 року, яка набрала законної сили 17 липня 2012 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 20 березня 2012 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі 1000 грн. з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 1000 грн.
На підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних сил України № 601 від 7 грудня 2012 року ОСОБА_1 звільненено з військової служби в запас відповідно до п. "і" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" .
Наказом військового комісара Бершадсько-Теплицького об'єднаного районного військового комісаріату Вінницької області № 121 від 14 грудня 2012 року позивач виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік.
Задовольняючи позовні вимоги та поновлюючи позивача на службі в Збройних Силах України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" станом на час вчинення ( 20 березня 2012 року) ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП України, не містила пункту "і", за яким його звільнено зі служби, то звільнення є незаконним.
Проте, повністю погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.
Звільнення з військової служби, в тому числі й підстави звільнення, передбачає ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
17 травня 2012 року Законом України № 4711 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» доповнено пунктами «і» та «ї», який набрав чинності з 13 червня 2012 року.
Відповідно до п. «і» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення.
Виходячи з аналізу вказаної норми Закону суди як першої, так і апеляційної інстанцій неправильно витлумачили норму матеріального права та зазначили про неможливість її застосування до позивача з тих підстав, що вона не діяла на час вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки п. «і» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» пов'язує звільнення особи з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, а не з часом скоєння такого правопорушення.
Не врахувавши вказаних обставин суди прийшли до передчасних висновків про неправомірність звільнення позивача за вказаною підставою.
Крім того, згідно ч.8 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України №1053/2001 від 7 листопада 2001 року затверджено і введено в дію з 1 січня 2002 року Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Також, порядок та процедура звільнення з військової служби врегульовані Законом України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24 березня 1999 року.
Разом з тим, розглядаючи спір про поновлення на військовій службі, суди, в порушення вимог ст.159 КАС України взагалі не з'ясовували чи дотримано відповідачем порядок та процедуру звільнення з військової служби.
Згідно ст. 84 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних наказів, далі - Дисциплінарний статут) прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного правопорушення або невиконання військовими посадовими особами вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 вказаного Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Проте суди попередніх інстанцій вищенаведених вимог закону не врахували та перевіряючи обґрунтованість звільнення позивача за п. «і» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» всупереч вимог статей 86, 159 КАС України належним чином не з'ясували чи було проведено службове розслідування за фактом вчинення позивачем корупційного правопорушення, чи враховано при звільненні позивача тяжкість вчиненого проступку, попередню поведінку військовослужбовця, тривалість військової служби, інші обставини, що мають значення для вирішення справи, чи дотримано строків притягнення позивача до відповідальності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, коли судом як апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції допущено порушення вищенаведених норм процесуального права, зокрема статей 86, 159 КАС України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк