30 червня 2015 року м. Київ К/800/51366/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014
у справі № 820/10027/14
за позовом ОСОБА_2
до Судацького відділення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим
третя особа - Міністерство доходів і зборів України
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 задоволено позов; скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.02.2014: № 0000023110, № 0000023100 та № 0000022910.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суд апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Судака" від 10.06.2009 №22976937, за позивачем з 10.06.2009 зареєстровано право приватної власності на комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що раніше належав Державному підприємству "Вугільна компанія "Куйбишевська" та був придбаний позивачем на відкритих торгах за 1 450 000,00 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 (справа № 2-7/2715-2010) у справі за позовом прокурора м. Судака в інтересах держави в особі відділу Держкомзему у м. Судак до ДП "Вугільна компанія "Куйбишевська" встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею ДП "Вугільна компанія "Куйбишевська" є чинним землекористувачем 3,24 га землі, до складу якої входить й земельна ділянка площею 1,67 га, на якій розташовані деякі будівлі та споруди пансіонату "Шахтар", придбані на відкритих торгах ОСОБА_2
Згідно із листом Міжміського управління Держземагенства у м. Судаку та м. Феодосії АР Крим від 13.03.2014 №264/01-11, нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки для комерційного використання, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає: 215,13 грн. у 2011 році, згідно з нормативною грошовою оцінкою земель с. Морське, затвердженої рішенням 16 сесії 23 скликання Морської селищної ради від 25.12.2003 №269, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки на 2011 рік у розмірі 1,298; 1 303,13 грн. у 2012 році, згідно з нормативною грошовою оцінкою земель с. Морське, затвердженої рішенням 26 сесії 7 скликання Морської селищної ради від 01.12.2011 №234, рішенням 27 сесії 7 скликання Морської селищної ради від 20.12.2011 №238, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки на 2012 рік у розмірі 1; 1 303,13 грн. у 2013 році, згідно з нормативною грошовою оцінкою земель с. Морське, затвердженої рішенням 26 сесії 7 скликання Морської селищної ради від 01.12.2011 №234, рішенням 27 сесії 7 скликання Морської селищної ради від 20.12.2011 №238, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки на 2013 ріку розмірі 1.
На підставі зазначеного та з урахуванням ст.286 Податкового кодексу України, позивачу розраховані податкові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2011 рік в сумі 35 926,80 грн., за 2012 рік в сумі 217 622,71 грн. та за 2013 рік - 217 622,71 грн. податковими повідомленнями-рішеннями від 03.02.2014: № 0000023110, № 0000023100 та № 0000022910.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.
Відповідно до п.1 ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Згідно із пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПКУ).
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх Нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу (п.274.1 ст.274 ПК України).
Відповідно п.285.1 ст.285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно із вимогами п.285.2 ст.285 ПК України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення Податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст.287 ПК України).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПК України).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПК України).
Отже, з часу реєстрації права власності на нерухоме майно у позивача, як його власника, виникає обов'язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості.
Як вірно зазначено апеляційним судом, відповідач, посилаючись на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 (справа №2-7/2715-2010), не врахував, що у постанові судом, також, зазначено, що під час ухвалення рішення Морською сільською радою від 30.03.2010 №323 "Про надання дозволу розробки технічної документації ОСОБА_2.", радою не з'ясовано, яка саме площа необхідна ОСОБА_2 для обслуговування комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; площу жодним чином не обґрунтовано (відповідно до вимог ст.151 Земельного кодексу України особа зацікавлена у вилучені земельної ділянки зобов'язана погодити розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населенні і охорону довкілля). У рішенні, площа земельної ділянки, щодо якої надано дозвіл на виконання технічної документації, взагалі не зазначена.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи Державного акта на право постійного користування землею, у постійному користуванні ДП "Вугільна компанія "Куйбишевська" перебувають дві земельні ділянки загальною площею 3,24 га: ділянка № 1 "Курортна зона", площею 1,67 га і ділянка №2 "Господарська зона", площею 1,51 га за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачем придбані деякі будівлі та споруди, що розташовані на території ділянки № 1 "Курортна зона", площею 1,67 га, однак, відповідач не надав жодного документу, який би визначив конкретний розмір площі земельної ділянки під будівлями та спорудами придбаними позивачем.
Таким чином, як вірно зазначено апеляційним судом, враховуючи, що позивачем придбані не всі, а лише деякі будівлі та споруди пансіонату "Шахтар", контролюючий орган мав встановити площу земельної ділянки лише під тими спорудами та будівлями, які придбав позивач.
Слід зазначити, що в мотивувальній частині Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 (справа №2-7/2715-2010) зазначено, що повноваженнями на виключення з державних підприємств земельних ділянок і фактичне припинення дій чинних правовстановлюючих документів на землю Морська сільська рада не наділена, і рішення Морської сільської ради від 30.03.2010 року №323 скасоване.
Отже, у Морської сільської ради АР Крим взагалі відсутні повноваження щодо розгляду питання з приводу надання права на розробку технічної документації по землеустрою в частині складання договору оренди на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні Міністерства вугільної промисловості.
Також, встановлено, що позивачем в обґрунтування заявленого позову надано висновок про узгодження технічної документації, з якого вбачається, що розмір земельної ділянки площею 1,67 га не відповідає фактичному розміру земельної ділянки під будівлями та спорудами, проданими позивачу, а саме 1,1863 га, а Морська сільська рада АР Крим листом від 22.10.2013 відмовила позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації для складання договору оренди земельної ділянки щодо земельної ділянки розміром 1,1863га.
В обґрунтування відмови вказано про наявність об'єкту незавершеного будівництва щодо якого здійснюється процедура оформлення безгосподарського майна.
Згідно Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки с. Морського станом на 2010, розмір земельної ділянки також 1,1863 га.
Оскільки встановлено, що зазначена вище земельна ділянка, на якій знаходяться належні позивачу будівлі і споруди, за позивачем не значиться, документи, що посвідчують право власності на землю або право користування земельною ділянкою, визначені чинним законодавством, за останнім не зареєстровано, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 03.02.2014: № 0000023110, № 0000023100 та № 0000022910.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль