08 червня 2015 року м. Київ К/9991/52149/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Черкаської митниці Міндоходів
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р.
у справі №2а/2370/7279/2011
за позовом Закритого акціонерного товариства «Шполатехагро»
до Черкаської митниці
про скасування податкових повідомлень - рішень,
Закрите акціонерне товариство «Шполатехагро» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Черкаської митниці (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення форми «Р» відповідача від 14.09.2011 р. № 29 та №30, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку з реорганізацією Черкаської митниці шляхом приєднання до Черкаської митниці Міндоходів, яка являється правонаступником.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене та надані докази реорганізації відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Митний орган 15.08.2011 р. провів невиїзну документальну перевірку позивача, результати якої оформлено актом №0007/1/902000000/0032715534.
У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено факт заниження бази оподаткування (митної вартості товарів) при визначенні суми ввізного мита згідно ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України та бази оподаткування податком на додану вартість, що призвело до заниження сум податкових зобов'язань, нарахованих та сплачених за вантажно-митними деклараціями на загальну суму 103 709,22 грн. у тому числі: за ввізним митом у сумі 86 424,35 грн. та податком на додану вартість у сумі 17 284, 87 грн., які підлягають сплаті до Державного бюджету України.
На підставі встановлених порушень були прийняті спірні податкові повідомлення форми «Р» від 14.09.2011 р. №29, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 134 150,56 грн., та №30, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 26 830,11 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, 22.04.2009 р. позивачем до відповідача було подано вантажно-митну декларацію №902040000/7/402386 щодо ввезення в режимі імпорту на митну територію України товар - розкидач добрив тип SV 7 «Quivogne/sola», який призначений для розкидання мінеральних добрив, несамохідний, причіпний, 2 пластмасових бачка ємністю 6400 л., ширина захвату оброблюваного ґрунту 24 м., на двох гумових колесах. При цьому, позивачем декларовано товар за кодом УКТЗЕД - 84324010 з ставкою ввізного мита 0 %.
13.05.2010 р. позивачем до відповідача було подано вантажно-митну декларацію №902040000/2010/400954 щодо ввезення в режимі імпорту на митну територію України товар - розкидач добрив тип «Sylki тип D 190», який призначений для внесення мінеральних добрив, несамохідний, причіпний, бункер ємністю 12500 л., ширина захвату оброблюваного ґрунту 18-36 м., на двох гумових колесах. При цьому, позивачем декларовано товар за кодом УКТЗЕД - 84324010 з ставкою ввізного мита 0 %.
Відповідачем вказана сільськогосподарська техніка була розмитнена та випущена у вільний обіг.
За висновками митного органу, позивачем при здійсненні митного оформлення товару та заповненні вантажно-митних декларацій невірно вказано код класифікації товару за УКТЗЕД - 84324010, оскільки транспортні засоби ввезені позивачем включаються до товарної позиції УКТЗЕД - 8716 «Причепи та напівпричепи».
Стаття 69 Митного кодексу України визначає, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Статтею 81 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем ввезено на митну територію України та оформлено у митному відношенні товари - розкидач добрив тип SV 7 «Quivogne/sola» та тип «Sylki тип D 190».
Товари за вказаними ВМД було класифіковано за кодом 8432401000 згідно УКТЗЕД, ставка ввізного мита за яким становить 0%.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.
Згідно Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, які є додатком до Закону України «Про Митний тариф» від 05.04.2001 р. №2371-ІІІ, і які застосовуються послідовно, класифікація товарів в УКТЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, товарна підкатегорія УКТЗЕД 8432401000 має наступний опис: «Машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; катки для газонів або спортивних майданчиків: розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив; розподільники мінеральних добрив».
Згідно Пояснень до товарної позиції 8432 УКТЗЕД визначено наступне:
До численних машин цієї товарної позиції відносяться:
(5) Розкидачі органічних та мінеральних добрив. Розкидачі органічних та мінеральних добрив (мінеральних речовин, компосту і т.п.), іноді монтовані на колесах, зазвичай містять ємкості, обладнані розподільним механізмом, наприклад, зсувними донними пластинами, шнековим живильником, безперервними ланцюгами або відцентровими дисками; портативні механічні апарати, застосовувані з такими ж цілями, також включаються до цієї товарної позиції.
Причепи з рухомим днищем і пристроєм, що подрібнює та розкидає, які дозволяють їм у процесі розвантаження працювати як розкидачі твердих і рідиноподібних добрив, з ємністю на колесах, зазвичай обладнану пластинами, що розкидають, або жолобами (лопатами), включаються до товарної позиції 8716.
В томі 4 Пояснень містяться пояснення до товарної позиції 8716 «Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини» підпозиції 8716200000 «Причепи та напівпричепи із самозавантаженням або саморозвантаженням для використання у сільському господарстві».
Згідно Пояснень, ця товарна позиція поширюється на групу несамохідних транспортних засобів (без механічного приводу), що мають одне колесо чи більше і які призначені для перевезення вантажів або людей. Транспортні засоби цієї товарної позиції розраховані на буксирування іншими транспортними засобами. До цієї товарної позиції включаються саморозвантажні причепи для перевезення різних вантажів (фуражу, гною та ін.) з рухомою підлогою для розвантаження; такі транспорті засоби можна укомплектовувати різними пристроями (пристроєм для подрібнювання гноєвої маси, для січення фуражу і т.п.) для того, щоб пристосувати їх для використання як розкидач гною, фуражного кузову чи причепу для перевезення коренеплодів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що задекларований позивачем товар, згідно технічного опису, розкидачі мінеральних добрив типу SV 7 «Quivogne/sola» та типу «Sylki тип D 190» представляють собою несамохідні, причіпні агрегати з наявністю ємностей для вмісту мінеральних добрив, що базуються на двоколісному гумовому шасі. Механізм дії розкидачів добрив являє собою рухому стрічку для подачі добрив та двох дискових розкидачів. При цьому, у них відсутнє рухоме дно для розкидання добрив та пристроєм для подрібнювання твердих добрив. Дані причіпні розкидачі призначені для поверхневого внесення мінеральних добрив.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем було вірно визначено код товару при визначенні суми ввізного мита згідно ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України.
Що стосується нарахованого відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суди також обґрунтовано визначились щодо його протиправності з огляду на наступне.
Основні засади організації та здійснення митної справи в Україні визначені Митним кодексом України.
Згідно ст. 41 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Згідно з ч. 5 ст. 43 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України, після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митний контроль закінчується.
Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
У відповідності до ст. 78 зазначеного Кодексу, митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Разом із тим, таких обставин у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено не було.
Враховуючи те, що митний орган, приймаючи вантажні митні декларації та випускаючи товар на митну територію України у вільний обіг, погоджувався з кодом товарної номенклатури, зазначеним позивачем, та відомостями щодо сплати мита і податку на додану вартість, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідача були відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Черкаську митницю на Черкаську митницю Міндоходів.
2. Касаційну скаргу Черкаської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
3. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 р. у справі №2а/2370/7279/2011 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.