"08" червня 2015 р. м. Київ К/800/28680/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
за участю секретаря:Латишевої Л.П.,
за участю представників
позивача:Беруна Р.В.,
відповідача:Старійчука А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін»
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року
у справі №2а/1770/1219/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін»
до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Контролюючий орган у період з 13 серпня 2010 року по 27 серпня 2010 року провів позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 вересня 2007 року по 01 серпня 2010 року, про що склав акт від 03 вересня 2010 року №154/23/33522271.
За висновками акту перевірки, позивачем в порушення вимог підпункту 7.4.5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у перевіряємий період завищено податковий кредит на 1 072 410,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року №0000532340/0, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 608 615,00 грн., з яких 1 072 410,00 грн. за основним платежем та 536 205,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
У порядку адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2010 року №0000532340/1 та від 29 грудня 2010 року №0000532340/2, аналогічні за змістом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту спірного періоду сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост» та ПП «Велсі».
Обґрунтовуючи правомірність нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що позивачем до перевірки не надано оригіналів податкових накладних по господарським операціям з зазначеними контрагентами, а також послався на те, що відносно посадових осіб ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», які реєстрували вказані підприємства та були їх директорами Рівненським міським судом у травні 2010 року проголошено вирок про притягнення їх до відповідальності за здійснення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, а саме - фіктивне підприємництво, який набрав законної сили.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено зв'язок придбаних у вказаних контрагентів товарів (робіт, послуг) з власною господарською діяльністю, а саме - необхідність їх отримання для можливості провадження господарської діяльності та одержання відповідного прибутку. Позивачем не підтверджено належними первинними документами того, що товари (роботи, послуги) у зазначених контрагентів були придбані ним для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками попередніх судових інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост» та ПП «Велсі».
Так, операції щодо отримання позивачем від ПП «Юнісеф» ремонтно-будівельних робіт оформлені актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на суму 21 960,60 грн., у тому числі податок на додану вратість - 3 660,05 грн. Розрахунки між сторонами не проведено.
Операції щодо отримання від ПП «Агроімпекс-Ресурс» товарно-матеріальних цінностей (плитка чавунна, кокс, чушка, сталь) оформлені накладними та податковими накладними на загальну суму 1 097 040,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 182 840,00 грн. Розрахунки між сторонами проведено частково, обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 675 900,00 грн.
Операції з отримання від ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» товарно-матеріальних цінностей (чушка, кокс) оформлені накладними та податковими накладними на загальну суму 477 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 79 600,00 грн. Розрахунки між сторонами проведено частково, обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 233 802,00 грн.
Операції з отримання від ПП «Лайкост» товарно-матеріальних цінностей (чушка, кокс, сталь, цегла, тельфер, феросиліцій, оздоблювальний камінь, плита чавунна, комп'ютер) оформлені накладними та податковими накладними на загальну суму 3 795 123,36 грн., у тому числі податок на додану вартість - 632 520,56 грн. Розрахунки між сторонами проведено повністю, у тому числі на 1 805 777,91 грн. шляхом взаємозаліку.
Операції з отримання від ПП «Велсі» товарно-матеріальних цінностей (кокс, будматеріали, обладнання) оформлені накладними та податковими накладними на загальну суму 708 636,72 грн., у тому числі податок на додану вартість - 118 106,12 грн. Розрахунки між сторонами сплачено частково, обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 120 511,40 грн.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.
Суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилалися на висновки постанови Дубенського міськрайонного суду у справі №1-161/11 від 12 листопада 2012 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та вироку у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року Рівненського міського суду, яким засуджено ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у тому числі і за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності - ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Юнісеф», ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП «Паритет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп» з метою прикриття незаконної діяльності, а також експертного висновку, складеного за результатом експертизи проведеної у межах кримінальної справи.
У той же час, зазначеними судовими рішеннями та експертним висновком підтверджено факт порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині завищення суми податкового кредиту на 396 806,00 грн., з яких 321 784 грн. - розмір завищеного податкового кредиту за актом перевірки від 03 вересня 2010 року №154/23/33522271 та 75 022,00 грн. - за актом перевірки від 24 лютого 2010 року №31/23/33522271.
Зазначене, на думку суду, ставить під сумнів висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 03 вересня 2010 року №154/23/33522271, про завищення позивачем податкового кредиту на 1 072 410,00 грн.
Крім того, згідно висновку додаткової судово-економічної експертизи №7026-7027, визначені актом перевірки порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у частині формування податкового кредиту за результатом виконання господарських відносин з ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост», ПП «фірма «Велсі» за період з вересня 2007 року по вересень 2008 року, підтверджується у частині здійснення господарських операцій у період з серпня по вересень 2008 року у розмірі 321 784,00 грн.
Суди попередніх інстанцій, досліджуючи наявні у справі докази та докази у кримінальній справі Дубенського міськрайонного суду у справі №1-161/11, також дійшли висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами в дійсності не відбувалися, а при дослідженні висновків судово-економічних експертиз та висновків суду у кримінальній справі, встановили, що товари (роботи, послуги) від ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост», ПП «Велсі», ПП «Юнісеф» на користь позивача не поставлялися.
Між тим, зі змісту постанови Дубенського міськрайонного суду у справі №1-161/11 не вбачається висновку щодо того, що господарські операції між позивачем та ПП «Лайкост», ПП фірма «Велсі» не мали реального характеру.
Вказане не було взято до уваги судами попередніх інстанцій при перевірці факту здійснення позивачем господарських операцій, які стали підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.
Згідно статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані належним чином судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» задовольнити частково.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі №2а/1770/1219/2011 скасувати.
Справу №2а/1770/1219/2011 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.