24 червня 2015 року м. Київ К/800/66198/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2012
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013
у справі № 2а-7571/12/1370
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сервус" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про: визнання неправомірними дій Інспекції щодо формування в акті перевірки від 01.08.2012 № 236/22-20/33628385 висновків про безтоварність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лінда Стар» (далі - ТОВ «Лінда Стар») а товариством з обмеженою відповідальністю «Галтехпостач» (далі - ТОВ «Галтехпостач»); визнання неправомірними висновків Інспекції, викладених в акті перевірки від 01.08.2012 № 236/22-20/33628385 та податкових повідомленнях-рішеннях від 14.08.2012 № 0001252301 та від 14.08.2012 № 0001242301 щодо завищення платником податкового зобов'язання з ПДВ на 129 435,68 грн. та з податку на прибуток у сумі 190 124 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 провадження у справі закрито в частині позовних вимог щодо оскарження Товариством висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 01.08.2012 № 236/22-20/33628385.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001252301 в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 129 435,68 грн. (у тому числі 59811 грн. штрафних санкцій), а також податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001242301 в частині збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 190 124 грн. (у тому числі із нарахуванням 177 грн. штрафу); в решті позову відмовлено.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за наявності документального підтвердження факту поставки позивачеві товару у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Лінда Стар» та з ТОВ «Галтехпостач» та подальшої реалізації Товариством придбаного товару іншим особам відсутність у позивача товарно-супровідної документації та умови провадження названими контрагентами господарської діяльності не можуть слугувати підставою для позбавлення Товариства права на формування витрат та податкового кредиту за цими операціями.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про протиправний характер діяльності спірних контрагентів та про неможливість виконання ними розглядуваних поставок в адресу позивача.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період.
Під час цієї перевірки, результати якої відображені в акті від 01.08.2012 № 236/22-20/33628385, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивний характер операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (пиломатеріалів, будівельних матеріалів) у ТОВ «Галтехпостач» та у ТОВ «Лінда Стар», що виключає право Товариства на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями. На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на те, що позивачем не представлено товарно-супровідної документації на підтвердження транспортування продукції на адресу Товариства під час виконання цих операцій, не подано сертифікаційних документів на придбаний товар. Також Інспекція зазначає, що у названих постачальників відсутнє майно, основні фонди (транспортні засоби, складські приміщення), трудові ресурси для провадження фактичної підприємницької діяльності та виконання розглядуваних поставок; у ході проведення контрольно-перевірочних заходів відносно цих постачальників було встановлено укладення ними нікчемних правочинів та здійснення безтоварних операцій з суб'єктами господарювання з ознаками фіктивності.
Наведені обставини стали підставою для донарахування позивачеві оспорюваних грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток за податковими повідомленнями-рішеннями від 14.08.2012 № 0001252301 та від 14.08.2012 № 0001242301.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 названого Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).
В силу пункту 138.4 цієї ж статті Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат по операціям з ТОВ «Лінда Стар» і ТОВ «Галтехпостач» наведеним умовам, суди встановили, що фактичне виконання операцій з поставки цими постачальниками Товариству будівельних матеріалів та пиломатеріалів підтверджується договором купівлі-продажу від 20.05.2011, контрактом купівлі-продажу від 12.04.2011 № 04/09, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними; оплата придбаного товару позивачем у безготівковому порядку засвідчена випискою з банківського рахунку Товариства.
В акті перевірки також зафіксовано, що придбаний товар позивач в подальшому реалізував іншим особам та відобразив у податковому обліку податкові зобов'язання за такими операціями.
Оцінивши зазначені документи за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем спірних товарів документально підтверджений, у зв'язку з чим Товариство правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ та витрати у податковому обліку за цими операціями.
Досліджуючи доводи Інспекції про недобросовісність ТОВ «Галтехпостач», у тому числі у зв'язку з придбанням товару (який виступав предметом поставки позивачеві) у товариства з обмеженою відповідальністю «Маст-опт», приватного підприємства «Велес-ЛВ» за фіктивними операціями, суди обґрунтовано зазначили, що даний висновок Інспекції зроблений лише на підставі актів щодо проведення зустрічних перевірок цих суб'єктів господарювання, та не спростовує наявність у ТОВ «Галтехпостач» активу, який був поставлений позивачеві; під час податкової перевірки Інспекцією не досліджувалося питання щодо дійсного походження товару, поставленого Товариству. Акти зустрічних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Маст-опт» та приватного підприємства «Велес-ЛВ» не містять детального опису господарських операцій з поставки цими господарюючими суб'єктами товарів на користь ТОВ «Галтехпостач», а тому не можуть слугувати доказами реалізації останнім в адресу платника саме тої продукції, що була придбана у товариства з обмеженою відповідальністю «Маст-опт» та приватного підприємства «Велес-ЛВ».
Такі обставини, як відсутність у контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Адже податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати постачання товарів позивачеві із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.
Відсутність у Товариства товарно-транспортних накладних також не спростовує реальності операцій з постачання товарів ТОВ «Лінда Стар» і ТОВ «Галтехпостач» позивачеві.
Адже у даному разі за умовами укладених договорів купівлі-продажу доставка товарів здійснюється продавцями самостійно на адресу покупця, який не бере участь у правовідносинах з перевезення вантажу.
Враховуючи, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, то за відсутності у платника правовідносин з автоперевізником з приводу організації перевезення та оплати транспортних послуг відсутність у нього товарно-транспортної накладної не може слугувати перешкодою для відображення податковому обліку операцій з придбання товарів.
За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією відсутності реальності господарських операцій в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов у відповідній частині.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, у зв'язку з чим підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів відсутні.
Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 у справі № 2а-7571/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько